"Нептун" для Су-24М: Яким буде український ракетний проект в повітрі

Українська оборонна галузь розвивається, але чи завжди в зрозумілому напрямку?

Всі фото – ЕРА

Depo.ua продовжує знайомити зі зброєю і технікою, які надходять на озброєння Збройних сил України. Ні для кого не секрет, що справжньою гордістю вітчизняного оборонпрому і нічним жахом ворога має стати ракетний комплекс "Нептун", який з року на рік очікують на озброєнні у Збройних силах України.

Читайте також: Крилатий "Нептун": Чим Україна топитиме російські кораблі в Азовському морі.

Власне, "Нептун" мав піти у серійне виробництво вже у 2019-му році, однак, за словами генерального конструктора – генерального директора КБ "Луч" Олега Коростельова, держава сьогодні працює в режимі обмежених можливостей, а тому повністю зосередитись на проекті "Нептун" вони змогли лише після випуску у масове виробництво проекту "Вільха".

За новими оптимістичними прогнозами перший наземний варіант комплексу "Нептун" буде готовий на початку 2020-го року і призначатиметься для прикриття акваторії Чорного та Азовського морів. І лише слідом за наземним варіантом буде розробка повітряного та морського варіантів базування. Зрозуміло, що для морського створюється ракетний катер "Лань", про який ми писали раніше.

Читайте також: "Москітний флот": Яким буде новий український ракетний катер "Лань".

Що стосується повітряного, то Олег Коростельов повідомив, що носієм повітряної версії "Нептуна" стане реактивний бомбардувальник Су-24М, потужність якого дозволяє взяти на озброєння таку крилату ракету. Давайте розглянемо ближче – що це за бомбардувальник і що він може.

Взагалі, реактивний бомбардувальник Су-24 – це радянський надзвуковий фронтовий бомбардувальник з крилом змінної стрілоподібності, призначений для завдання ракетно-бомбових ударів у простих та складних метеоумовах, вдень та вночі, зокрема на малих висотах з прицільним враженням наземних і надводних цілей.

Що стосується Су-24М, то це модифікована версія Су-24. Доробки були пов'язані із встановленням вдосконаленої прицільно-навігаційної системи. Це підвищило бойові якості літака і забезпечило можливість застосування нової зброї – керованих ракет із лазерними та телевізійними головками самонаведення.

Важливий момент – на озброєння ВПС СРСР Су-24 був прийнятий аж у 1974-му році, а Су-24М – в 1983-му. Також варто зазначити, що серійне виробництво обох модифікацій було припинене було припинене у 1993-му році. Чому це важливо – дізнаєтесь, дочитавши матеріал до кінця.

Отож, цей літак представляє собою бойову машину з двома двигунами і з крилом змінної стріловидності. Залежно від режиму польоту передні частини крила (консолі) встановлюються в одне з чотирьох положень: 16° – на зльоті і при посадці, 35° – в крейсерському дозвуковом польоті, 45° – при бойовому маневруванні і 69° – при польоті на навколозвукових і надзвукових швидкостях.

Особливістю цього літака є те, що його двомісна кабіна скомпонована так, що льотчик і штурман розташовуються поруч, "пліч-о-пліч", а не один позаду іншого, як в усіх інших бойових реактивних літаках.

Як Су-24, так і Су-24М можуть мати одразу кілька типів озброєння, зокрема:

- стрілецько-гарматне озброєння;

- некеровані авіаційні бомбардувальні засоби ураження;

- некеровані авіаційні ракети;

- керовані авіаційні ракети класів "повітря-поверхня" і "повітря-РЛС";

- керовані ракети класу "повітря-повітря".

Су-24М додатково може мати на озброєнні від двох до шести керованих ракет із лазерними та телевізійними головками самонаведення – в залежності від їх маси і габаритів.

Літак має 8 точок підвіски: чотири підфюзеляжних, дві під центропланом, і дві під поворотними консолями крила. Максимальна маса бойового навантаження літака Су-24 становить 7500 кг.

Підготовкою і вибором видів зброї, управлінням пуском (скиданням) авіаційних засобів ураження і детонаторами при різних варіантах завантаження літака допомагає керувати встановлена ​​на борту система управління зброєю (СУО).

Тобто, на перший погляд наче все виглядає гладко і логічно. Менше з тим, саме в повітряному напрямку розвитку проекту "Нептун" оптимізму, чомусь, найменше.

По-перше, в цьому році КБ "Луч" лише почне займатися проектуванням, а у 2020-му планує перейти до практичного виконання. Тобто, конвеєрне виробництво повітряного варіанту "Нептуна" і взяття його на озброєння почнеться не раніше 2021-го року, що виглядає дещо запізнілим з огляду на стан українського бойового авіапарку.

За інформацією з відкритих джерел, сьогодні ВПС ЗСУ мають на бойовому чергуванні сумарно близько 20 одиниць бомбардувальників Су-24 і Су-24М, які були отримані ще "у спадок" після розвалу СРСР. Тобто, це літаки виробництва середини 1980-х років. При прогнозованому віці служби в 40 років сипатися ці бойові машини почнуть вже в 2025-му, а то й раніше (варто згадати дві аварії винищувачів Су-27 у 2018-му році в Україні, а також аварії через технічні несправності Су-24 на Росії у 2015-му і 2017-му роках).

Тобто, з одного боку рішення "заточувати" ракети "Нептун" під Су-24М виглядає нелогічним, а з іншого боку – альтернативних варіантів ВПС ЗСУ станом на сьогодні не мають, тому що досі навіть не прийняте принципове рішення про те, які бойові літаки замінять радянський хлам після закінчення терміну його експлуатації.

До речі, в Європі останнім часом проглядається тренд на універсальні реактивні літаки, які в одній бойовій машині поєднують і винищувача, і бомбардувальника, і штурмовика, і розвідника. А один з таких літаків, Eurofighter Typhoon (Єврофайтер "Тайфун"), може брати на озброєння від чотирьох до шести важких крилатих протикорабельних ракет.

Читайте також: Новий винищувач для України: Чому нам вигідний європейський Typhoon.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна