ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Не мостом єдиним: Як сили ООС наступають на Донбасі (КАРТА)

Менше місяця пройшло з переформатування АТО на ООС. За цей час українська армія пішла в наступ на Донбасі

Depo.Війна
22 травня 2018 08:00
ФОТО: depo.ua

Хто уважно стежить за розвитком подій на Донбасі, той не міг не помітити разючу різницю між Антитерористичною операцією і Операцією Об'єднаних сил. З того часу, як російсько-українська війна змінила свій формат і з українського боку в діло вступили Об'єднані сили – мало не щодня ми чуємо або про героїчну вилазку українських бійців в тил ворога, або про знищення передових ворожих позицій, або про звільнення населених пунктів, або…, або…, або… – список можна продовжувати довго.

Зокрема, на Світлодарській дузі бійці ЗСУ перенесли свої опорні пункти на два кілометри вперед і закріпились на нових позиціях, попутно знищивши кілька опорників ворога і спаливши кілька одиниць ворожої бронетехніки.

На Горлівському периметрі бійці ООС взагалі звільнили від терористів цілий населений пункт – село Південне (воно ж Чигарі), відкривши тим самим собі ще один "коридор" безпосередньо в Горлівку. На жаль, 21-го травня там загинуло двоє наших бійців у бою з ДРГ ворога.

Читайте також: Війна та зруйнований міст: Яке пекло відбувається на Донбасі (КАРТА).

Крім цього, за дивним збігом обставин, майже одночасно хтось зруйнував залізничні колії на ділянці Хрустальний-Луганськ і в районі Іловайська, відрізавши тим самим залізничне сполучення "ЛНР" і "ДНР". Що характерно, обидві колії мають стратегічне для терористів значення: саме на залізничні станції Іловайськ і Дебальцеве прибувають російські ешелони з бронетехнікою, зброєю і паливо-мастильними матеріалами, звідки вже "розтікаються" по всій окупованій частині Донбасу.

Таким чином самопроголошені республіки на певний час залишились "відрізаними" від зовнішнього забезпечення (російського), а так як іншого у них немає, то певний час змушені будуть покладатися виключно на наявні ресурси і запаси.

До речі про запаси. В "ЛНР" найбільший склад боєкомплекту і ПММ знаходиться саме в місті Хрустальний (колишній Красний Луч), яке після вчорашнього обвалу моста залишилось повністю відрізане як від Луганська, так і від Первомайсько-Альчевської агломерації. Тобто, більша частина так званої "ЛНР" опинилась фактично з оперативним комплектом боєзапасу на руках.

Звісно, за нинішнього стану речей це нічим радикально-серйозним самопроголошеним республікам не загрожує, але у разі загострення ситуації може поставити терористів у дуже скрутне становище. А якщо найближчим часом ще й почнуть вибухати склади в тому ж Хрустальному чи Іловайську, то й без того наляканих терористів доведеться відловлювати вже російським прикордонникам.

Все це на фоні немалих кадрових проблем бойовиків, про які самі терористи криком кричать останнім часом, виглядає, м'яко кажучи, безперспективно для "Л-ДНР".

Не важко здогадатись, що все це – далеко не збіг обставин і такий ланцюжок подій трапився зовсім не випадково. Підготувавши законодавче підґрунтя у вигляді закону про деокупацію Донбасу і створення Об'єднаних сил, Україна розв'язала собі руки у питанні звільнення окупованих територій.

Звісно, про повномасштабний наступ по всій лінії фронту мова наразі йти не може. Також занадто оптимістичним для нас виглядає сценарій, описаний російським терористом Ігорем Гіркіним (Стрєлковим), згідно якого ЗСУ мають найближчим часом звільнити Жолобок, Горлівку, Ясинувату, Дебальцеве, Докучаєвськ і Петровський район Донецька. Однак, починати з чогось потрібно – придивляючись як до реакції Росії, так і до ліберального Заходу, який ще невідомо як відреагує на деокупацію Донбасу збройним шляхом.

А почати можна з повернення під юрисдикцію Києва територій, окупованих російськими терористами після Першої Мінської угоди.

Як бачимо з карти, є три ключових точки, які згідно Мінська-1 мають бути нашими, але по факту контролюються бойовиками. Це район Бахмутської траси на Луганщині, Дебальцеве і його околиці, а також Докучаєвськ з добрячим шматком степу.

Що характерно, в усіх трьох напрямках у Збройних сил України, що називається, все давно готове.

Докучаєвськ, за словами як бійців ЗСУ, так і місцевих жителів, вже більше року оточений українськими військами з трьох сторін – бойовики контролюють лише одну дорогу з міста у східному напрямку, та й та при бажанні може прострілюватись українською артилерією.

Читайте також: Майже облога. До чого призведуть бої під Докучаєвськом (КАРТА).

На Бахмутській трасі ще влітку минулого року ЗСУ відбили у ворога важливі висоти в районі Жолобка, створивши собі зручний плацдарм для подальшого просування вперед. Як і у випадку з Докучаєвськом, ситуацію там поставили "на паузу" до настання кращих часів. Судячи з усього, ці часи починають наставати.

Читайте також: Бої за Жолобок. Що відбувається на Бахмутській трасі (КАРТА).

Що стосується Дебальцевого, то воно примикає до Світлодарської дуги, де українські бійці регулярно "дають прикурити" бойовикам, покращуючи свої позиції. Ще рік тому ми писали, що від позицій ЗСУ на Світлодарській дузі до найближчих будівель і будинків Дебальцевого залишилося всього 5-6 км по полям і висотам.

Читайте також: Світлодарська дуга. ЗСУ підійшли ближче до Дебальцевого (КАРТА).

А якщо таки вдасться звільнити вищеперелічені території, то можна буде говорити й про подальший розвиток успіху. Наприклад, про звільнення Горлівки, Первомайсько-Альчевської агломерації і частини Донецька. А чому б і ні?

Читайте також: Гарячі точки АТО: Де ЗСУ можуть піти в наступ у 2018 році (КАРТА).

Більше новин про події в зоні АТО читайте на Depo.Війна