Чому Путін суне танки під Докучаєвськ

В кінці березня на перші шпальти ЗМІ вийшли повідомлення про збільшену активність в районі Докучаєвська.

Зважаючи на відсутність достовірної інформації, доводиться користуватися лише такими ненадійними джерелами, як соціальні мережі. До того ж дані з обох сторін не перевіряються. Так, буквально вчора (27 березня) синхронно як бойовики, так і українські ЗМІ заявили про те, що в район зіткнень прибули танкові підрозділи. Мало того, відомий блогер Ярчук встиг навіть «підбити» два ворожі танки. Однак на сьогодні ніяких фото або відео такого успіху українських бійців, на жаль, немає.

Спробуємо трохи розібратися в ситуації. З самого початку війни на Донбасі - навесні 2014 року - Докучаєвськ опинився в центрі подій. Перш за все через те, що тут знаходиться важливий промисловий актив ахметовского "Метінвесту" - ПрАТ "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат". Під "владу ДНР" місто потрапило в серпні 2014 року, коли під натиском російських військ українські війська фактично без бою залишили Докучаєвськ, Старобешеве, Стилу та Комсомольське. Чималу роль в цьому зіграли сепаратистські настрої керівників "Метінвесту" і місцевого населення.

Після перших Мінських угод лінія фронту тут стабілізувалась. Нечасті серйозні зіткнення відбувалися південніше - в районі Старогнатівки та Гранітного - там, де знаходився міст через річку Кальміус.

Підбитий 22 березня КамАЗ бойовиків

Однак цей напрям в планах українського командування завжди вважався танконебезпечним: вже восени 2015 року військові експерти заговорили про можливий удар російсько-окупаційних військ з Докучаєвська через Волноваху в напрямку Бердянська. Тому в районі Новотроїцького та далі  на захід були облаштовані дві досить потужні в інженерному відношенні лінії оборони. Обладнано також позиції для артилерії.

Докучаєвський напрямок став "гарячим" після прийняття командуванням ЗСУ нової тактики "повзучої анексії" - взяття під контроль так званої "сірої зони". А між Новотроїцьким і Докучаєвськом такої зони було хоч відбавляй. Першою "пробою пера" стало взяття під контроль бійцями 72-ї бригади висоти навпроти міста (позиція "Еверест"). Це дозволило контролювати переміщення противника практично в умовах прямої видимості.

У 20-х числах березня просування бригади продовжилося, що дозволило взяти Докучаєвськ в півкільце. До того ж, згідно з деякими неперевіреними даними, ЗСУ навіть змогли зайти на околиці міста. Хоча просування української армії в "сірій" зоні відбулося на всіх напрямках (Широкине, Авдіївка), проте саме тут воно може серйозним чином змінити розташування сил на приморському напрямку. Адже в зоні вогневого контролю знаходиться одна з ключових трас: Донецьк - Волноваха - Маріуполь. Окрім того, в разі штурму пошкодження структури ДФДК явно не уникнути, а комбінат, як і раніше, працює і приносить серйозні доходи в бюджет "молодої республіки". Саме тому сюди в терміновому порядку стали перекидати найбільш мотивовані частини - зокрема бойовиків відомого своїми розстрілами українських військовополонених польового командира Мотороли. Сприяє відновленню бойових дій і по-справжньому весняна погода. Тому не можна виключати різкого загострення ситуації буквально в найближчі дні.

Командир 72-ї бригади під Докучаєвськом

У той же час не можна не відзначити, що, скоріш за все, для українського командування Докучаєвський (втім, як і Ясинуватський) напрямок є відволікаючим. Виходячи з тактичних міркувань, основним залишається Горлівський напрямок - тут у наступаючих військ набагато більше можливостей для маневрування. На відміну від щільної міської забудови Донецька, на цьому напрямку присутні великі відкриті простори, багато водойм, а значить - більше можливостей використовувати танки і артилерію, а не в'язнути в безперспективних вуличних боях.