Навіщо Міноборони робить з нас ідіотів

Що не день, то все більш шокуючі новини приходять з фронту. Якщо вчора такою новиною була "атака позиції одного з підрозділів Збройних Сил України в районі Станиці Луганської" з двома загиблими, п'ятьма пораненими та одним зниклим безвісти, то сьогодні шок іншого характеру.

Спочатку з'явилась інформація, що насправді ніякого нападу ворожої ДРГ не було, а мало місце ганебне дезертирство – той самий, що зник безвісти, виявився військовослужбовцем ВЧ В0095 Голованем Віктором Анатолійовичем. Вбивши двох товаришів по службі і поранивши ще п'ятьох, він з повним боєкомплектом подався у біга. Однак, довго бігати йому не довелося.

"Військовослужбовець Головань, який пішов у самоволку зі зброєю, вже затриманий в результаті операції перехоплення в Луганській області, недалеко від місця звідки він звалив" – написав сьогодні зранку на своїй сторінці в мережі Фейсбук волонтер Роман Донік. Тепер ним займуться відповідні компетентні органи, а ми хотіли б зупинитись на дещо іншому аспекті цього інциденту.

Спочатку прес-центр штабу АТО у своєму традиційному зведенні повідомив: "Близько 16:00 позиції одного з підрозділів Збройних Сил України в районі Станиці Луганської були атаковані ворожою ДРГ. Захисники України відкривали вогонь у відповідь".

Паралельно від волонтерів та парамедиків почала надходити інформація про кількість вбитих (2) та поранених (5), а також про одного зниклого безвісти.

Далі – більше. Близько полудня речник Міністерства оборони з питань АТО Олександр Мотузяник зробив з цього приводу офіційну заяву: "Це сталося у Станично-Луганському районі на контрольованому Україною лівому березі Сіверського Дінця поблизу селища Артема. Бойові дії тут ведуться вкрай рідко. Ворожа ДРГ противника переправилася через річку і атакувала наших військових. Бій тривав 15 хвилин".

Depo.ua ще вчора таке пояснення здалося дуже дивним, про що ми одразу ж написали. Однак, це саме той випадок, коли полегшення та радості від того, що твої підозри і припущення виявились вірними, немає. Та й звідки йому взятись, коли прес-служба Міністерства оборони вкотре намагалась виставити журналістів, а через них і громадськість, повними дурнями?

Вкотре, тому що такі випадки далеко не поодинокі від початку АТО. Кілька з них описував у інтерв'ю для нашого сайту військовий журналіст Володимир Рунець: "У певний момент певні люди чомусь вирішили, що вони можуть згодовувати нам "фуфло". Було кілька історій. Я працював тоді в Маріуполі і виявилось, що йде певна розбіжність по жертвам. Генштаб сказав одне, ми сказали інше, тому що нам вдалося відшукати іншу інформацію і ми її дали з посиланням на джерела. Це не сподобалось прес-офіцеру штабу Сектору і він сказав: "Все, для тебе тут роботи не буде, їдь звідси". Потім пішла ота інформація про мертву лисичку – коли штаб Сектору заявив про 100 замінованих трупів у Широкиному. Зрозуміло, що така інформація викликала обурення і на місце події поїхали групи спеціально відібраних журналістів, але трупів там не було. Для того щоб зрозуміти: 100 трупів – це три залізничних вагони мало бути. Зрештою, прес-секретар сказав: "Трупів немає, але є мертва лисичка".

Нагадаємо, що тоді (а це сталося близько року тому – минулої осені) це призвело до досить масового журналістського флешмобу-протесту проти обмежень з боку керівництва штабу АТО щодо висвітлення новин на Донбасі і завершилося відвертою розмовою на зустрічі з представниками розвідки, Генерального штабу, СБУ і Міністерства оборони, на якій позиція журналістів була вислухана та взята до уваги. Однак, як бачимо, надовго Міноборони не вистачило.

Більше того! Тепер виходить, що та інформація, яку на своїх інформаційних ресурсах розганяли терористи (про випадки дезертирства в українській армії, один з яких призвів до того самого інциденту поблизу Станиці Луганської) виявилася правдивою. Ви тільки вдумайтесь: виходить, що про один і той самий випадок ЗМІ терористів написали правду, а прес-центр Міноборони з питань АТО – брехню. Ось і виходить, що намагаючись пошити у дурні громадськість, вони пошили у дурні самих себе.

Невже в Міноборони не усвідомлюють наслідків, до яких може призвести така поведінка? Як каже древня мудрість: "Якщо людина збрехала в одному, то де гарантія, що вона не брехала весь час і не буде брехати в подальшому?". Невже вони не розуміють, що подібні випадки підривають довіру як до неї зокрема, так і до всього міністерства взагалі? Думаю, не варто пояснювати, які наслідки це може мати під час війни, у тому числі інформаційної?

Як сказав у тому ж інтерв'ю Володимир Рунець: "Журналісти, згодні не показувати розташування наших військових частин, згодні не видавати позиції наших бійців, якщо це треба для їх безпеки, згодні не видавати ще якусь інформацію, яка може межувати з певною таємницею. Але давати нам відверту дезінформацію, щоб ми її подавали як дійсність – це вже вибачте!".

Повертаючись до даного інциденту, можна сказати, що ложечки знайшлися (істину наче вдалося встановити), а ось осадок залишився (поведінка прес-центру АТО). Тепер цікаво, як вони будуть викручуватись з тої ситуації, у яку самі себе загнали? І чи будуть взагалі?..