На одній хвилі з терористами: Чому Кучма з'їздив у Мінськ не ефективно

Depo.ua продовжує відстежувати ситуацію навколо війни на Донбасі. 3 червня колишній президент України Леонід Кучма очолив українську делегацію на переговорах Тристоронньої контактної групи (ТКГ) у "нормандському форматі", а вже 5 червня на переговорах в рамках цієї ТКГ у Мінську примудрився "вляпатись" у скандал.

 

І хоч сам Кучма вже встиг оголосити, що вперше засідання робочих груп ТКГ пройшли конструктивно, є всі підстави у тому сумніватись. Власне, все залежить від того, що саме вважати конструктивним.

 

"Вперше засідання робочих груп пройшли конструктивно. Всі сторони хотіли знайти рішення. Тон дискусії був зовсім іншим, ніж це було досі. Ми приїхали з дорожньою картою від президента України. Меседжі були такі, що глава держави справді хоче, щоб у тому регіоні був мир. На засіданні Тристоронньої контактної групи я висловив ті побажання, які почув від президента. Мені здається, всі почули, що українська сторона і протилежна сторона хочуть вирішувати ці проблеми. Тому була довіра одне до одного", – зазначив Кучма.

 

Вже ці слова мали б насторожити громадян України, які більш-менш уважно стежили на переговорами у попередні роки. Адже й справді, раніше переговори ТКГ проходили досить нервово і напружено, але лише з однієї причини: підбурювані Росією ватажки бойовиків "Л-ДНР", як і сама Росія, вимагали від офіційного Києва виконання неприйнятних для України умов, тоді як українська делегація твердо стояла на національних інтересах нашої держави. Тому слова Кучми про взаєморозуміння не варто сприймати аж надто радісно – це радше це привід добряче задуматись.

 

Але давайте зупинимось на конкретних тезах.

 

Звільнення заручників

 

Як і очікувалось, Леонід Кучма підняв у Мінську тему звільнення українських заручників. Точніше він зробив те, що до нього роками робили Ірина Геращенко – озвучив пропозицію обміняти українських заручників з російського полону (включно з українськими моряками) на російських військовополонених з полону українського. Не більше. Жодних домовленостей з цього питання досягнути не вдалося.

 

"Я не можу сказати, що завтра ці питання принципово вирішаться. Але чітко знаю, що вони почнуть вирішуватися. Також порушувалося питання наших моряків. Я також переконаний, щоб рух буде у цьому напрямку", – відзвітувався голова української делегації.

 

"Хлібне перемир'я"

 

Друге питання, яке порушив Кучма у Мінську, було запровадження у зоні бойових дій так званого режиму тиші на період збору врожаю – орієнтовно липень-серпень. Власне, це питання очікувалось і ми про це нещодавно писали.

 

Варто лише нагадати, що й у попередні роки сторони ТКГ домовлялися про це ("хлібне") і інші ("шкільне", "новорічне", "великоднє") перемир'я. Тому і тут, як то кажуть, нічого нового Кучма світові не явив.

 

Читайте також: План Кучми: Яким було "хлібне перемир'я" у попередні роки.

 

Не стріляти у відповідь

 

Одним з найрезонансніших, чи навіть можна сказати – найскандальніших, меседжів на переговорах була пропозиція Кучми не відкривати вогонь у відповідь на обстріли ворога.

 

Скандал довкола цієї фрази виник тому, що українські бійці ніколи першими вогонь не відкривають, тому для всіх є очевидним, що "не стріляти у відповідь" – стосується саме українських військовослужбовців. Тобто, виглядало все так, що за пропозицією Кучми, якщо бойовики під час "режиму тиші" таки почнуть обстрілювати наші позиції, воїни ЗСУ все одно мають "мовчати".

 

Обурення української громадськості було таким сильним, що наступного дня Кучма змушений був скликати брифінг і спеціально пояснювати – що саме він мав на увазі. За його словами, умова "не стріляти" має стосуватись виключно "провокаційних обстрілів".

 

"Коли заїжджає якась установка чи в дитячий садочок, чи до хати, чи взагалі в населений пункт і веде обстріл наших територій. Скажіть будь ласка, ми можемо, якщо бачимо, що це з такого, дитячого, умовно кажучи, садочка, ми можемо давати відповідь?", – пояснив представник України.

 

Він наголосив, що відповідати вогнем треба, "коли йдуть бойові дії на відповідній території, де немає таких населених пунктів".

 

У перекладі на просту мову це означає, що все має залишитись так, як є на даний момент і було у попередні роки війни. Адже українські солдати й раніше ніколи не відкривали вогонь по населених пунктах, в яких ховались бойовики, а прицільним вогнем у відповідь знищували ворожі доти, бліндажі та бронетехніку виключно на відкритій місцевості.

 

Водопостачання окупованого Донбасу

 

Ще одним питанням, яке зачепив Леонід Кучма, було водопостачання окупованих частин Донецької області.

 

"Ми домовилися працювати з Кабінетом міністрів. Попередньо досягли згоди, що завтра повинна відбутися нарада у віце-прем’єр-міністра – міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадія Зубка", – зазначив він.

 

Звучить обнадійливо, але, знову ж таки – дане питання стоїть на порядку денному вже кілька років і для його вирішення українська влада, а також місія ОБСЄ і міжнародні донори роблять усе можливо, однак бойовики "ДНР" методично перешкоджають цьому процесу. А цинізм ситуації полягає у тому, що бойовики не лише руйнують насосну станцію та різні ділянки її водогонів, але й перешкоджають ремонту пошкоджених ділянок.

 

Читайте також: Важливий об'єкт: Що за насосну станцію обстрілюють бойовики (КАРТА).

 

Навіть спеціальний представник Державного департаменту США у справах України Курт Волкер не раз закликав Російську Федерацію відвести керовані нею окупаційні війська з району Донецької фільтрувальної станції, та все марно.

 

Крім цього, бойовики систематично розкрадають завезені з Європи в якості гуманітарної допомоги тонни очищуючих реагентів, через що на окупованій території якість води не витримує жодної критики.

 

Тому цікаво буде подивитись, як Кучма за допомогою українського уряду буде вирішувати питання, вирішення якого залежить виключно від контрольованих Росією бойовиків "ДНР".

 

Зняття економічної блокади з "Л-ДНР"

 

Ну і "вишенькою на торті" стало те, що голова української делегації у Тристоронній контактній групі у Мінську Леонід Кучма підтримав пропозицію бойовиків "Л-ДНР" про зняття економічної блокади з окупованих територій Донбасу.

 

"Насправді під час дискусії в ТКГ питання про зняття виключно самої блокади було піднято представниками "ДНР" і "ЛНР" і підтримане в загальній формі російською стороною", – повідомив спецпредставник ОБСЄ в Тристоронньої контактній групі з врегулювання ситуації на сході України Мартін Сайдік.

 

За словами Сайдіка, Кучма особливо підкреслив, що ця робота має бути взаємною.

 

Згодом прес-службі президента Володимира Зеленського довелося в пожежному порядку навздогін словам Кучми озвучувати вимоги, у разі виконання яких Україна готова зняти цю блокаду – скасування рубльової зони і скасування незаконних рішень про псевдонаціоналізацію. Тобто, по суті, на Банковій готові зняти блокаду у випадку відновлення стану речей, який діяв на момент запровадження цієї блокади у 2017 році.

 

Введення миротворців ООН на окупований Донбас

 

А ось найважливіше питання – те, яке може справді вирішити питання війни на Донбасі на українську користь, під час переговорів у Мінську Кучма не підняв.

 

"Миротворча місія ООН не обговорювалася – це питання дуже складне, і ми ніяк не бачимо, як переступити через блокування рішення Ради безпеки, тому що якби блокування не було, такі рішення вже були б", – зазначив він.

 

Звісно, що це питання дуже складне. Але як і всі інші дуже складні питання (безвіз, Томос), воно саме по собі не вирішиться – такі питання треба довго і методично проштовхувати. Однак, судячи з усього, у нової української влади елементарно немає бажання цим займатись (про здачу національних інтересів думати не хочеться – хочеться вірити у краще) – куди простіше "героїчно" вирішувати ті питання, які й без того роками успішно вирішувались і зараз рухаються "по накатаній".

 

І це при тому, що Зеленському з Кучмою не треба починати з нуля, адже ще в жовтні 2018 року МінТОТ розробило приблизну модель миротворчої місії на Донбасі.

 

Отож, як бачимо, перша спроба нової української влади перезапустити переговорний процес більше нагадує фарс, аніж вирішення проблеми окупованого Донбасу по суті. Якщо відкинути весь пафос і голослівні гасла, то в сухому залишку залишиться лише чергове обговорення тих проблем, які й раніше перебували у процесі вирішення, озвучення пропозицій того, що й так має місце, а також свідоме ігнорування найважливіших тем.