ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Легендарні частини нашої Армії: 81-а Дружківська окрема аеромобільна бригада

Depo.ua продовжує цикл публікацій про сучасні легенди українського війська
Depo.Війна
30 січня 2016 11:00
ФОТО: depo.ua
Легендарні частини нашої Армії: 81-а Дружківська окрема аеромобільна бригада
Легендарні частини нашої Армії: 81-а Дружківська окрема аеромобільна бригада

81-а бригада, яка базується у Дружківці, тобто прямо в зоні АТО, одне з найбільш молодих тактичних військових з'єднань у Збройних силах України. Хоча у той чи інші формі цей підрозділ існує вже понад десять років. А за кількістю подвигів та славних сторінок може дати фору багатьом українським підрозділам. Все почалося з того, що наприкінці 2004 року запустилася робота з підготовки підрозділу для зміни 7-ї механізованої бригади ЗС України, яка потребувала ротації в Іраку. Спочатку були плани відправити до Іраку 80-й аеромобільний полк, але потім було прийнято рішення сформувати нову 8-у механізовану бригаду у складі двох окремих механізованих батальйонів.

У результаті управління бригади та 81-й окремий механізований батальйон (власне, предтеча бригади) формувалися на Яворівському полігоні на базі 24-ї механізованої бригади. Але після поетапного скорочення чисельності українського військового контингенту, було прийнято рішення про направлення до Іраку скороченого підрозділу. У підсумку, на базі 81-го окремого механізованого батальйону, з військовослужбовців 80-го окремого аеромобільного полку була створена 81-я полкова тактична група чисельністю 864 військовослужбовців. Власне кістяк цієї групи склав аеромобільний батальйон.

У травні 2005 року 81-ша тактична група була перекинута до Іраку. З чотирьох українських формувань, що змінювали один одного в Іраку (5-а, 6-а і 7-я окремі механізовані бригади), тільки 81-ша тактична група не мала втрат особового складу. У грудні 2005 року 81-ша тактична група була виведена з Іраку і розформована.

Втім, у зв'язку з прийнятим законом про збільшення чисельності Збройних Сил України, в кінці 2014 року, було розпочато формування 11 нових бригад, включаючи одну аеромобільну. Нова бригада була створена восени 2014 року на базі 95-ї окремої аеромобільної бригади та 25-ї окремої повітряно-десантної бригади і успадкувала номер розформованої 81-ї тактичної групи. Відразу після формування та злагодження бригада приступила до виконання бойових завдань. Місце дислокації було обрано в Дружківці і Костянтинівці – фактично прямо на передовій. Варто зазначити, що у травні 2015 року в якості роти тактичної розвідувальної батальйонної групи до складу бригади увійшов добровольчий батальйон "ОУН".

81-а бригада в АТО

Наприкінці 2014 року і на початку 2015 року 81-а окрема аеромобільна бригада тримала оборону в Донецькому аеропорту та прилеглих районах. Серед бійців 81-ї бригади мабуть  найбільше вояків, які відзначилися героїзмом при захисті Донецького аеропорту.

Легендарні частини нашої Армії: 81-а Дружківська окрема аеромобільна бригада - фото 1

Зокрема, відомою стала трагічна історія командира роти вогневої підтримки Івана Зубкова, який брав участь у деблокуванні підрозділів, що боронили Донецький аеропорт у січні 2015 року. Під час одного з боїв він викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід підрозділу. Сам Зубков загинув унаслідок підриву бойовиками другого поверху нового терміналу ДАПу. Президент Петро Порошенко посмертно нагородив бійця званням Героя України, а також присвоїв 90-му окремому аеромобільному батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади ім’я Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова.

Легендарні частини нашої Армії: 81-а Дружківська окрема аеромобільна бригада - фото 2

Також з ДАП пов’язана інша історія. В ніч на 20 січня 2015 року легендарний командир 90-го аеромобільного батальйону 81-й десантної бригади, підполковник Олег Кузьміних потрапив у полон, коли його батальйон йшов на допомогу захисникам Донецького аеропорту і повинен був забрати поранених. У тумані бійці збилися з курсу і вийшли на позиції противника. У результаті бою, що зав'язався потрапили в полон. Кузьміних, якого терористи намагалися змусити перейти до них, був звільнений з полону лише 22 травня.

Варто зазначити, що саме бійці 81-ої бригади, які брали участь в захисту ДАП з грудня 2014 року, останніми виходили з Донецького аеропорту наприкінці січня 2015 року, коли від будівлі аеропорту залишились лише фрагменти бетону та битого скла.

Після підривів ДАПу побратими-десантники з-під завалів витягували поранених бійців відправився в Піски за транспортом, щоб вивезти поранених. Однак врятувати вдалося не всіх. Родичі бійців передивлялись відео бойовиків з захопленого терміналу в пошуках своїх рідних – серед полонених і загиблих. Протягом кількох тижнів після цього з-під завалів діставали тіла "кіборгів". Щонайменше четверо з них підірвали себе гранатами, щоб не здатися живими. Їхні прізвища досі невідомі. У день підриву терміналу, на відстані 800 метрів до 2 км від нього наші сапери проводили таємну операцію. На злітній смузі пролунали 5 потужних вибухів, які вивели її з ладу. Кількість вибухівки, яка на це пішла, дорівнює близько 7,5 тонам тротилу.

Розвідником 81-ї бригади був "кіборг №1" Андрій Гречанов з позивним "Рахман", який протягом місяця брав участь у боях в Донецькому аеропорту і виходив звідти серед останніх. 30 липня 2015 року його взяли в полон і протягом чотирьох місяців тримали в камері-одиночці. Лише після довгих перемовин волонтерів з бойовиками вдалося домовитися про його обмін на засудженого російського майора Володимира Старкова.

Легендарні частини нашої Армії: 81-а дружківська окрема аеромобільна бригада - фото 1

Після оборони ДАПу

Після цього окремі підрозділи 81-ої бригади брали участь у боях під Дебальцевим, і завдяки професійному командуванню зуміли обійтися без втрат під час виходу з оточення.

Зараз бригада активно займається тим, що відловлює ворожі диверсійно-розвідувальні групи, що активно діють в "сірій зоні" в Донецькій області, а також проводить перепідготовку та тренування.

Говорить командир одного з батальйонів "Мамай":

Про те, які бійці служать у 81-ій бригаді:

"Я - спадковий військовий, полковник у третьому поколінні. Двічі воював в Афганістані. Перший раз повернувся звідти у званні капітана. А в 2009 році - у званні полковника. Входив до складу командування Сухопутних військ України, обіймав посаду заступника Київського обласного військового комісара. Відсиджуватися в тилу, коли Україна воює, я не міг. Пішов добровольцем. На фронті - з серпня 2014 року.

Бійці батальйону тактичної групи під моїм командуванням проходять вишкіл на Житомирському військовому полігоні. Цей підрозділ довірили очолити мені як бойовому учаснику трьох війн. До нього влилися бійці, які вже добре понюхали порох - з "Айдару", "Донбасу", "ОУН", а також із частин, які з тих чи інших причин припинили існувати. Більшість моїх "орлів" мають великий бойовий досвід, а окремі, без перебільшення, шалений досвід. Вони вчать науці перемагати. У моєму підрозділі близько 50 афганців - починаючи з командирів і закінчуючи стрілками.

Приміром, у моєму підрозділі є боєць з позивним "Дмитро", який під Іловайськом власноруч з гранатомета підбив 4 російські танки! Це документально засвідчено. А ще цей боєць вивів із оточення 20 наших хлопців. Цікаво, що "Дмитро" не військовий, закінчив вищий цивільний навчальний заклад. Є у мене хлопці, які вижили в Іловайському пеклі, пройшли Донецький аеропорт. Ціла рота кіборгів! Є хоробрі серця, які захищали Дебальцеве."

Про Дебальцеве:

- З групою розвідки звідти повернувся 23 лютого. Тобто знаходився в епіцентрі гарячих подій. Там був "котел!".

- У Дебальцевому, на відміну від Іловайська, вдалося зберегти багато бійців?

- Все залежало від командирів. Якщо вони були, як кажуть, на своєму місці, то зберегли людей, вивели їх з-під смертоносних обстрілів. Якщо хтось втратив керування підрозділами - наслідки плачевні, маємо великі втрати живої сили і техніки. Особливо на місцях.

- А Вам вдалося вивести своїх бійців?

- Моя група вийшла без втрат!

- Патріотизму нашим хлопцям не позичати. А чого не вистачає?

- Сучасної бойової техніки. Це головне. По-друге, у мене хлопці бойові, гарячі. Але досвідченими кадрами треба і далі поповнюватися.

Говорить Андрій Гречаний, позивний "Рахман":

"Я повернувся в аеропорт, коли наші бійці займали тільки половину першого поверху північній частині терміналу. У підвалі були кадирівці, які кожен постріл супроводжували криками "Аллах, акбар!" Наступного дня російські танки придушили наші вогневі точки, зробили в стінах проломи і на другий поверх зайшли диверсанти. Спочатку було незрозуміло, яку мету вони переслідують, але тепер-то я розумію, що операцію розробили не якісь ополченці, а професійні військові. Проти нас воювали росіяни. Це не просто залізно, а залізобетонно. Я і раніше в цьому неодноразово переконувався, коли бачив на злітній смузі сучасні потужні танки. Такі є тільки у Росії. Автоматні черги теж були не з "Калаша" - я на слух можу відрізнити звук звичайного АКСУ від новітнього швидкострільного зброї. Від його бронебійних патронів не рятували ні каски, ні бронежилети. Смертельне поранення в голову під час нічного бою отримав мій друг Ілля Полянський, хоча він був у касці. Нам вже практично не надходило підкріплення, що не підвозили продукти і воду, хоча деякі запаси ще залишалися"