Коли традиційна ППО безсила: Як Україна може протидіяти гіперзвуковій зброї Росії

Оскільки Росія повним ходом розробляє гіперзвукову зброю, а Україна перебуває з нею у стані війни, варто замислитись про засоби протидії новітнім ракетам

Коли традиційна ППО безсила: Як Україна…

Віце-прем'єр-міністр, міністр з питань стратегічної промисловості Олег Уруський під час недавнього інтерв'ю одному з вітчизняних видань заявив, що Україна не планує займатися розробками гіперзвукової зброї, а зосередиться на розвитку системи протидії ворогові шляхом стримування його від активних дій. Зокрема, він висловив думку, що треба працювати в напрямку протиракетної оборони і розробки власної ракетної зброї.

Якщо з розробкою власної ракетної зброї стримувального характеру все більш-менш зрозуміло (є певні напрацювання – була б політична воля і гроші), то з іншим не все так просто.

Читайте також: "Борисфен", "Грім" і "Сапсан": Чим Україна зможе накрити Москву.

Протиповітряна оборона завжди була чи не найзасекреченішою у оборонному відомстві, а інформація про неї просочується у відкритий доступ у дуже мізерних об'ємах. Але дещо все ж стало надбанням громадськості.

Відомо, що коли практично всі ЗРК (зенітно-ракетні комплекси), що знаходяться на озброєнні української армії, відпрацювали встановлені терміни, було прийняте рішення освоїти на вітчизняних потужностях відновлювальний ремонт і модернізацію радянських ЗРК С-300П. Інтегратором цієї діяльності виступало держпідприємство "Укроборонсервіс".

Всепогодна мобільна зенітна ракетна система середньої дальності С-300 була створена в 1980-ті роки для захисту найважливіших адміністративних, промислових і військових об'єктів від засобів повітряного нападу противника, в тому числі – від ударів крилатими ракетами і балістичними оперативно-тактичними ракетами. Комплекс мав рекордно короткий і найкращий час розгортання в своєму класі – 5 хвилин. Також мав перевагу у мобільності і можливості вийти з-під удару ворога і швидко приготуватись до бою на новій позиції.

Конкретно на території УРСР з 1985 року були дислоковані самохідні зенітно-ракетні комплекси С-300ПС – найсучасніші системи у радянській протиповітряній парасольці. Тому можна стверджувати, що в плані "заліза" Україна успадкувала від СРСР чи не найкращу у Європі систему ППО того часу. І, що найважливіше, примудрилась не розбазарити її навіть у важкі 1990-ті. Більше того – за часів Кравчука і Кучми війська ППО серед усіх інших завжди мали найкраще фінансування і береглися, наскільки це було можливо.

Але якщо з "залізом" ситуацію вдалося виправити досить швидко (ще до 2010 року), то з "мізками" все було набагато складніше. Ситуація була настільки сумною, що пункти управління ППО бригад, командні пункти дивізіонів і батарейні командні пункти часто виходили з ладу (їхня радіоелектронна апаратура фізично застаріла, а ремонт був не раціональний) і не відповідали сучасним вимогам організації і ведення ППО. Зокрема, час передачі інформації з вищого командного пункту, будь то цілевказування чи управління бойової роботою, був настільки великий, що на навчаннях бойові машини отримували цілевказування вже після завершення авіаудару противником.

Тому у 2012 році взяли на озброєння систему "Віраж", яка у 2016 році зазнала модернізації і отримала назву "Віраж-Планшет". Не заглиблюючись в цифри і технічні викладки (тим більше, вони засекречені) – це об'єднана система управління, що включає в себе як системи виявлення, так і пускові установки по всій країні.

Розробниками системи "Віраж-Планшет" запропонована новітня система управління і оповіщення, а саме: забезпечення ланки від командира взводу до командира бойової машини, зенітного відділення, відділення стрільців-зенітників радіомодемом типу Рута-ДМ_2400 мод А, які передають інформацію на відстань до 5 км на планшетний комп'ютер. При цьому отримується компактне, високомобільне, швидкісне інформаційне робоче місце як стрілка-зенітника, так і командира будь-якої ланки.

Завдяки системі "Віраж" українські радари "переглядають" територію Росії на 200 км далі кордону і "бачать", що там відбувається. А як зазначалося вище, модернізовані системи ракетної ППО С-300 розгорнуті по всій країні і стоять на бойовому чергуванні у постійній готовності відкрити вогонь.

Простіше кажучи, об'єднана система ППО наразі дозволяє наводити ракети з під Києва на літаки, помічені радаром десь біля Сумської чи Харківської областей.

Чому Путін не наважився бомбити Київ - фото 2

Але хоча ця система ППО здатна перехоплювати ворожі літаки і навіть балістичні ракети, є підозри, що вона буде безсилою проти гіперзвукової зброї – балістичних ракет, якими можна управляти на швидкостях польоту понад 5000-6000 км/год. Звичайні сучасні балістичні ракети також розвивають таку швидкість, але вони мають сталу, задану в момент пуску, траєкторію, яку можна прорахувати і перехопити ракету.

Наразі у світі ніхто не володіє такою зброєю, однак про завершальну стадію її розробок заявили Росія і США. Вони ж, зі слів президентів цих країн, посилено працюють і над засобами протидії гіперзвуковим ракетам.

Читайте також: Відповідь Путіну на "Авангард": Що за гіперзвукову зброю розробляють в США.

Зокрема, Агентство космічного розвитку та Агентство протиракетної оборони США мають план із розміщення сотень спеціалізованих супутників на низькій навколоземній орбіті, здатних виявляти та відстежувати гіперзвукові ракети. Наприкінці 2019 року Конгрес США підтримав цю концепцію, а Сенат виділив 108 мільйонів на її реалізацію. Якщо все піде згідно з графіком, то вже до кінця 2022 року США розмістять на орбіті 150 таких космічних апаратів.

Крім цього, у вересні 2019 року Вашингтон профінансував створення системи Valkyrie Interceptor Terminal Hypersonic Defense для знищення російських гіперзвукових ракет. Ця система повинна буде мінімізувати потенційні загрози від гіперзвукових ракет, які здатні маневрувати.

Чи здатна Україна потягнути таку чи аналогічну систему протидії гіперзвуковій зброї? Звісно, що ні. Мало яка країна світу на таке здатна. Однак, якщо Україна продовжить залишатись стратегічним союзником США і доросте колись до бази НАТО на своїй території, цілком можливо, що і ми станемо частиною цієї американської космічної "парасольки". Але поки що про це говорити зарано. Та й гіперзвукової зброї у Росії на озброєнні ще немає, а її випробування проходять не надто вдало.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"