Кайтселійт по-українськи: Що чекає нашу тероборону за естонським сценарієм

В рамках візиту міністра оборони України Андрія Загороднюка до Естонії, 26 листопада у Таллінні відбулася зустріч з його естонським колегою Юрі Луйком. Міністри обговорили актуальні напрями співпраці між оборонними відомствами обох країн та підписали Декларацію про наміри щодо співробітництва у сфері територіальної оборони.

На перший погляд виглядає, як звичайний стандартний протокол в рамках обов'язкової програми офіційного візиту. Однак, цього разу не все так просто. Принаймні, хочеться на це сподіватись.

Справа в тому, що предметом підписаного документу визначено співпрацю у напрямку розробки концепції територіальної оборони України та практичної імплементації пілотного проекту в цій сфері у визначених територіально-адміністративних одиницях (областях) України. Загороднюк пішов навіть далі і розповів, що пілотний проект територіальної оборони за естонською моделлю запустять у Херсонській області. За його словами, ініціатором цього рішення та й узагалі автором ідеї виступив голова Херсонської ОДА Юрій Гусєв.

І хоч очікування від проекту наразі досить скромні (зрозуміти, які естонські підходи до організації територіальної оборони будуть ефективніші в українських умовах), проект менш цікавим від того не стає. І ось чому.

Мало хто знає, але в Естонії строкова служба в армії традиційно ніколи не була формальним явищем – там служать навіть сини президентів, депутатів і міністрів. Однак, для тих, хто служити не хоче, є альтернатива – стати добровольцем воєнізованого формування територіальної оборони – Ліги оборони Естонії.

Ліга оборони Естонії, або Кайтселійт – це добровольчі воєнізовані формування в Естонії, які поряд зі Збройними силами Естонії входить до складу Сил оборони Естонії.

Це добровольче формування об'єднує майже 21 тисячу чоловік (разом з жіночими і дитячими організаціями), 13 тисяч з яких є активними (діючими) членами. Вони беруть участь і в громадській діяльності, і в обороні країни, носять таку ж уніформу, що й військові, а також мають службову зброю, яку зберігають у себе вдома.

Кайтселійт регулярно бере участь у загальновійськових та міжнародних навчаннях, проводить власні навчання і спецпідготовку кадрів в самих різних напрямках. Членами організації можуть бути як громадяни, так і негромадяни Естонії. Члени поділяються на кілька груп: діючі, помічники, ветерани.

При цьому, естонці не створювали нічого нового – вони просто відновили орган територіальної оборони, який існував у них до Другої світової війни і радянської окупації (правда, ви в цьому місці також подумали про УПА?).

На питанні зброї варто зупинитись окремо, тому що саме воно кардинально відрізняє естонських тероборонців від багатьох інших, зокрема, їх сусідів по Балтійському морю литовців.

В Естонії члени Ліги оборони можуть зберігати у себе вдома в сейфах найрізноманітнішу зброю. Це дозволено від моменту відновлення незалежності і це також одна з традицій, що існували до Другої світової війни. Звісно, в перші роки після відновлення незалежності через це бували різні неприємні інциденти, але останній такий випадок естонці зафіксували аж 10 років тому.

"Це підготовлені, патріотично налаштовані люди. Як їм можна не довіряти зброю?", – дивується в одному з інтерв'ю голова Kaitseliit, генерал Мєеліс Кийлі.

При цьому генерал зауважив, що точна кількість членів Ліги оборони і персональний склад, у яких вдома є зброя, засекречена. Але в Естонії вважається, що приблизно 70% тероборонців тримають зброю вдома. Інші 30% не тримають її виключно тому, що самі не бажають. Це переважно ті, хто працює за кордоном, багато подорожує, мало бувають вдома, а тому не можуть гарантувати безпечне зберігання зброї під час своєї відсутності. За словами генерала, це вибір самих членів Ліги оборони, однак командування зацікавлене в тому, щоб зброя була в якомога більшої кількості підлеглих – щоб у разі необхідності вони якомога швидше "стали у стрій" у повній бойовій готовності.

"У нас в Естонії кожен, хто склав іспити, може зберігати вдома зареєстровану в поліції зброю – і таких багато. Наприклад, мисливці зберігають загалом 25 тисяч одиниць зброї. Скажіть, яка різниця між ними і членами Ліги оборони?", – каже генерал.

Що стосується асортименту, то переважно це автоматична стрілецька зброя і амуніція до неї – припаси на один день, тобто, 4 боєкомплекти (120 патронів для стандартного автоматичного GL, ізраїльського Galil, або 80 патронів до Ak-4 великого калібру). Хоча, дехто тримає вдома і кулемети з амуніцією, а є й такі, що вдома зберігають протитанкові гранатомети.

"Звичайно, все це має зберігатися у безпеці, для цього є спеціальні сейфи, якими командування забезпечує своїх підлеглих. Загалом, з бюджету на оборону ми отримуємо 8%, тому грошей на сейфи нам вистачає", – пояснює генерал Мєеліс Кийлі.

Окрім зберігання, жорстко регламентується та контролюється й використання такої зброї. Не кажучи вже про те, що всім підряд її не видають – щоб отримати зброю, естонському добровольцю треба скласти іспити. Для цього люди мають бути підготовлені психологічно і повинні знати закони. Відповідальність за видачу і обіг такої зброї несуть командувачі Ліги оборони на рівні регіонів.

Звісно, сходу трохи важко уявити, як в Херсонській області добровольцям загону територіальної оборони дозволять вдома на постійній основі тримати автомати чи гранатомети. А дехто зверне увагу на те, що в українських реаліях з місцевими "царьками" такі легально озброєні загони тероборони ризикують перетворитись на так звані "приватні армії". Адже схожі прецеденти вже були в 2014-2015-х роках

А з іншого боку, ніхто й не говорить про повне копіювання естонської моделі. В будь-якому разі від неї можна взяти щось корисне. Точно так само, як багато корисного можна взяти від воєнізованих формувань інших країн, не забуваючи при цьому й про українські традиції формування добровольчих воєнізованих формувань – як історичні (ОУН УПА), так і сучасні (добробати АТО).