Ізраїльський приклад: Чи потрібна Україні військова контрабанда з Росії

На позачерговому засіданні ТСК щодо розкрадань в оборонці було гаряче. А дісталося найбільше керівнику НАБУ Андрію Ситнику, який навіть погодився розглянути можливість відсторонити свого першого заступника Гізо Углаву. Окрім останнього Ситнику доведеться відсторонити й детективів, які згадані в розслідуванні Bihus.info. Про все це можна прочитати за посиланням нижче.

Читайте також: В епіцентрі скандалу. Чому Ситнику буде важко відмитися від Углави

Взагалі, історія з журналістським розслідуванням "Наших грошей" щодо контрабанди запчастин до військової техніки з Росії за сірими схемами, в якій зокрема буцімто задіяні Олег та Ігор Гладковські, а також посередники і гендиректор "Укроборонпрому" Павлло Букін, їх перепродаж підприємствам "Укроборонпрому" за завищеними цінами з тієї ж Кузні на Рибальському, корупція правоохоронців включно з НАБУ - це справжній хіт. І перед виборами цей хіт грає особливо гучно після того, як виявилося, що НАБУ - новостворений антикорупційний орган - через бездіяльність чи інші речі фактично покривала цю схему. Останнє ще потрібно довести, але журналісти розкрили "гнояк". І якщо до подібних історій в ГПУ, СБУ, МВС, податковій українці якось звикли, то НАБУ тривалий час була "священною коровою" - надією на нетерпимість до корупції. Їх публічно та непублічно захищали США, особливо послиня Марі Йовановіч. 

Та зараз не про це. Вчора на засіданні ТСК від генпрокурора Юрія Луценка пролунала справді гучна заява про нашу оборонку. За словами Луценка, без контрабанди деталей з Росії не було б українських ракет. І після розслідування Бігуса ФСБ перекрила всі схеми постачань деталей в Україну. 

"Думаю, що не розкажу великого секрету, але для тих, хто одягає камуфляж і кричить про необхідність знищення страшних схем завозу контрабандою з Росії вузлів і деталей, скажу: новітні українські ракети середнього радіусу дальності зроблені, в тому числі, через те, що оборонпром закупив за подібною схемою частину необхідних виробів. ФСБ минулого тижня перекрила всі - принаймні всі нам поки що відомі - схеми перевозок", - сказав Луценко.

За його словами, наразі немає іншого шляху отримання "Укроборонпромом" необхідних деталей, адже йдеться про унікальні вузли і деталі налагодити виробництво яких, навіть в радянському союзі, доводилося десятки років.

Про які саме ракети середньої дальності говорив Луценко, незрозуміло. Якщо він мав на увазі новітню "Вільху" (здатна вражати цілі на дистанції до 120 км) та "Нептун" (дальність пуску не може перевищувати 280 км), то вони такими не є. І взагалі, до нещодавнього виходу з ДРСМД США та Росії, саме цей договір забороняв використання і розробку ракет малої та середньої дальності. Та і летить ракета середньої дальності від 1000 км. Виходить, генпрокурор щось наплутав, або ж в нас є секретні розробки, які ми досі від всіх приховували. Не просто ж так сьогодні стоїть питання ракетної програми, в якій ракети малої та середньої дальності стануть нашим щитом... Та годі з цим, Луценко насправді підняв дуже важливе питання. Він вкотре сказав про те, що українська оборонка залежна від комплектуючих з Росії, попри все імпортозаміщення відхід від "радянщини", про що в нас так люблять говорити. 

Луценко підтверджував контрабанду деталей з Росії і в лютому. Варто нагадати, що після скандальної статті у виданні "Новое время" щодо корупції в оборонці голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Сергій Пашинський, який фігурував у матеріалі разом із тоді ще першим заступником секретаря РНБО Олегом Гладковським, коментував "Схемам" запитання щодо купівлі комплектуючих на Росії: "Попереджаю про те, що якщо ми якимось чином отримуємо комплектуючі з Росії, а хтось це зірве, то я вважаю, що це злочин проти обороноздатності держави". 

І ось тут як з Луценком, так і з Пашинським в чомусь важко не погодитися. Безперечно, в нас триває реформа ВПК, в якій оборонка намагається стати на рейки НАТО, замінити російські комплектуючі власними або ж купленими за кордоном. Але до тих самих радянських БТРів, танків, літаків, ракет окремі види комплектуючих є лише на Росії. Їх не завжди можна знайти навіть в країнах колишнього соцтабору. І щоб ця техніка їздила, могла стріляти і воювати - доводиться створювати "прокладки" і діяти за сірими схемами. Інше питання - посередники, які завищують ціни і очевидно кладуть гроші собі в кишеню за те, що везуть в Україну запчастини з країни-агресора. 

Як розповідав Depo.ua військовий експерт Михайло Жирохов, сьогодні всі розуміють, що "Укроборонпром" потрібно реформовувати. Але навіть Павло Букін, який не пішов з посади в купі з Олегом Гладковським, що був звільнений з РНБО і замінений полковником Сергієм Кривоносом, є свідченням того, що на такому високому рівні все тримається на особистих зв'язках. Заради того, щоб не було зриву оборонного замовлення.

"В цій сфері (оборонка, - ред) діяльності багато що залежить від особистих контактів. Тому прихід в "Укроборонпром" людини не з оборонки означатиме, що вона підлаштовуватиме систему під себе, на це піде час, якого сьогодні в нас, в умовах війни, немає. Всі розуміють, що реформувати треба, але зараз будь-яка людина з іншого сектору, яка не має особистих контактів, означатиме втрату цього часу і можливість зриву оборонного замовлення", - зазначає Жирохов.

Та попри всі моменти лякає, що наша ракетна програма і, очевидно, новітня "Вільха" та "Нептун", в чомусь залежні від російських деталей. Не кажучи вже про інші елементи оборонного замовлення та міжнародні контракти... І ФСБ, яка зараз перекрила канали поставки, може дуже просто всі контракти зірвати. Досі не прийнятий на озброєння "Нептун", випробування якого почалися, мав стати нашим щитом на береговій лінії Чорного і Азовського морів, можливо, також залежить від РФ.

В цій історії хочеться повернутися в минуле і звернутися до прикладу Ізраїлю. В нас же так люблять порівнювати все, що відбувається, з єврейською державою. А саме у часи арабо-ізраїльської війни 1947-1949 років, коли єврейське населення Палестини, а потім і новостворену державу Ізраїль підтримував Радянський Союз, що мав на меті знищити вплив Британії в Єгипті, Сирії, Туреччині та Іраку. Восени 1947-го СРСР за підтримки своїх сателітів провів в ООН резолюцію про створення в Палестині єврейської національної держави. Арабські країни були проти і почали озброюватися. Британія постачала зброю єгиптянам, сирійцям, ліванцям, іракцям та всім ворогам євреїв. А от єврейська самооборона зіткнулася з ембарго США на постачання будь-яких видів озброєнь, бо США були проти появи на Близькому сході, як вони тоді думали, союзника СРСР. Тому у євреїв не було іншого шляху, ніж контрабанда, як зброї з Європи, якою вона була завалена після Другої світової війни, так і з Британії - держави, що відкрито підтримувала ворогів. 

Сьогодні в історичних ЗМІ можна знайти цікаві цифри. У війну за незалежність ізраїльська армія вступила маючи 45 тисяч мобілізованих, котрим роздали 22 тисячі гвинтівок. А також з 4-ма зламаними танками, які були на ходу, але не дуже могли воювати. Були ще дві гармати 1906-го року випуску... 

З Європи в Палестину зброя йшла морем. Ізраїльтяни навіть примудрилися контрабандою доставити з Британії чотири винищувачі "Бофайтер". Щоб така схема спрацювала, їх нібито везли для новозеландської кінокомпанії, яка "знімала фільм про британських пілотів у війні на Тихому океані". Звичайно, пізніше, коли стало зрозуміло, що контрабандних каналів не вистачає, СРСР руками Чехословаччини, почав озброювати Ізраїль. Це було після зустрічі 5 лютого 1948 року майбутнього міністра закордонних справ Ізраїлю Моше Шарет і представника СРСР в ООН Андрія Громико. Причому, СРСР всіляко намагався приховувати факт співпраці, але в Чехословаччині навчалися навіть ізраїльські пілоти. Зброя ж надходила в тому числі із захоплених складів Вермахту, чехи навіть зібрали 25 винищувачів "Мессершміт". 

Та Радянський Союз, як і сьогодні Росія, вів подвійну гру. Весною 1948-го розвідка ізраїльтян засікла судно "Ліно", яке перевозило гвинтівки з патронами із Чехословаччини в Сирію, через Ліван. Судно перехопили, а зброю доставили в Хайфу. Радянський Союз вибив Британію з арабських країн і підсадив їх на голку власної зброї. Ізраїльська військова промисловість, кустарно зароджена в 1933-му році, коли в приміщенні шкіряного заводу підпільно стартувало виробництво гранат і мінометів (саме з 1933 веде відлік Israel Military Industries - державна корпорація, яка є основним постачальником озброєнь для Армії). В 60-х і 70-х було налагоджене виробництво власних винищувачів і танків. І сьогодні ізраїльска оборонка є однією з найбільш технологічно розвинених, співпрацює з США, а щорічний експорт продукції ВПК становить понад $6 млрд. 

До чого це все? А до того, що навіть Ізраїль різними хитрощами заради виживання постачав контрабандою зброю з тієї ж Британії, яка підтримувала їх ворогів. І співпрацював з СРСР, який згодом знову ж таки озброював ворогів Ізраїлю і взагалі грав на два фронти. Все це було з метою виживання і становлення держави. Бо інакшого виходу не було. Ще 29 травня 1948 року колона єгипетської армії вже стояла під Тель-Авівом. І якби єгиптяни захопили сучасну економічну столицю Ізраїлю,війна була б програна і держави б такої як Ізраїль не існувало. Тому у бій відправили все, що було, включно з чотирма "Мессершмітами", доставленими з Чехословаччини, два з яких збили. Та наступ зупинити вдалося - єгиптяни злякалися авіації. 

Тому варто лише уявити, в якому стані сьогодні українська оборонка. І те, що з етичної точки зору є неправильним, з практичної може бути єдиним виходом на даному етапі, а особливо в 2014-му, 2015-му і 2016-му роках... Так в житті буває, що доводиться обирати найменше зло. Покарати тих, хто наживався на схемах - необхідно. Але розпочати діалог про доцільність російських запчастин, також треба. Хоча така залежність все ж може зіграти з нами злий жарт і є лише елементом переваги для Москви.