Імена війни. Чим відомі українці, звільнені з полону бойовиків

Depo.ua пропонує поближче познайомитись з тими героями, які вчора повернулись додому з ворожого полону. Як відомо, всі 74 полонених успішно пройшли процедуру обміну на терористів "Л-ДНР" і вже мають бути якщо не вдома, то, принаймні, на шляху додому.

Звісно, абсолютно недоречно було б ранжувати колишніх бранців за будь-якими критеріями, але так вже історично сталося, що одні з них більш відомі, а інші – менш. З перших і почнемо, в силу зрозумілих обставин.

Фолодимир Фомічов, громадський активіст, ГО "Центр UA", ГО ФРІ

23-річний Володимир Фомічов, співробітник київської організації Центр UA, яка розслідує злочини політиків, розробляє програми реформ і стежить у Верховній Раді за "кнопкодавами", був узятий в полон бойовиками так званої "ДНР" в Макіївці 4 січня 2016-го року.

Він просидів "на підвалі" і в'язницях так званого "МГБ" більше 7 місяців. Після чого 16 серпня суд "ДНР" присудив йому два роки позбавлення волі за те, що він нібито провіз з Києва до Макіївки дві гранати.

Спочатку про те, що сталося з Фомічовим, у ЗМІ публічно не говорили, тому що його рідні просили не здіймати галасу. Так часто буває з людьми, які вперше стикаються з подібною ситуацією: сподіваються, що вдасться вирішити проблему тихо. У випадку з Фомічовим це не спрацювало.

Його затримали у квартирі батьків у Макіївці, куди він приїхав на новорічно-різлвяні свята. Сталося це через тиждень після того, як він опублікував на своїй сторінці у Facebook фото на фоні пам'ятника Леніну в Донецьку з підписом: "Ленін в Донецьку. Ленін, якого знесли".

Батько Володимира розповідає, що понятих, які повинні були зафіксувати вилучені у Фомічова речі, на місці не було. Пізніше в "МГБ" сказали, що знайти понятих не вдалося, а незабаром заявили, що знайшли у нього дві ручні гранати – як ніби він їх ховав в зимовій куртці і планував позбутися раз перед приходом співробітників "МГБ".

При цьому довгий час в "МГБ" відмовлялися визнавати, що він утримувався в них. Батьки писали заяви в усі можливі інстанції, розраховуючи отримати пояснення, за що забрали сина. Відповідь дали тільки 26 лютого 2016-го року: слідчий сказав, що Фомічова затримали за зберігання зброї і участь в збройному угрупованні – приписали йому співпрацю з ВО "Свобода", з якою Фомічов, як стверджують його колеги, ніколи не був пов'язаний. Пізніше останній пункт звинувачення прибрали через відсутність доказів.

Олексій Кириченко, військовий доброволець, 42 ОМПБ

Олексій Кириченко, позивний "Лис", був затриманий бойовиками 26 серпня 2014-го року на одному з блок-постів неподалік від Старобешевого після того, як пішки проривався з Савур-Могили до своїх у Волноваху.

"Я бився на Савур-Могилі. Кілька днів я пішки йшов до Волновахи. Затримали мене вранці на блокпосту. Поки йшов, їв сиру кукурудзу, яблука, пив воду з річки. Мені сказали, що тепер буду відбудовувати зруйнований Донецьк", – так говорив Олексій російським журналістам у перший день перебування у полоні.

Вінничанин Олексій Кириченко останніх довоєнних 10 років жив у Харкові, де зараз мешкає його дружина і дочка і де він був власником невеликої мережі кавових апаратів.

Коли почалися бойові дії, пішов добровольцем і був прийнятий у 42 кіровоградський батальон. Згодом потрапив у групу полковника Івана Гордійчука (ле легендарна особистість з позивним "Сумрак", керував обороною Савур-Могили).

За словами Юрія (брата Олексія), коли більшість військ відступила, Гордійчук з групою солдат лишився обороняти Савур-Могилу. 24 серпня вони прийняли рішення відступати двома групами. Олексій зі своєю групою потрапив у полон, але того разу він утік. Потім кілька днів ішов пішки, ночував у лісосмугах. Переходив трасу поблизу Старобешевого і потрапив у полон. Це сталося наприкінці серпня.

Як розповідає Юрій, зі Старобешевого брата перевезли в Комсомольськ, а потім у Донецьк, де спочатку його тримали в так званій "ізбушці" (будівля СБУ). Там він знаходився більше року. І вже у серпні 2016-го року його з іншими полоненими перевели до Макіївської виправної колонії.

Так сталося, що майже всіх бійців з бригади Олексія відносно швидко витягнули з полону, а з ним все якось затягувалось – була інформація, що його прізвище не значилося в жодному списку бойовиків. Але, як бачимо, хоч і не без пригод (в останній момент пройшла інформація, що його терористи не привезли на обмін), та все ж таки обмін відбувся і Олексій їде додому.

Ігор Козловський, вчений-релігієзнавець

Ігор Козловський є президентом Центру релігієзнавчих досліджень та міжнародних духовних стосунків, керівник Донецького обласного відділення Української асоціації релігієзнавців, президент громадської організації "Центр Діскавері", заступник гетьмана Українського реєстрового козацтва з питань міжнародних зв'язків, особового складу і релігії, керівник Міжнародного центру християнсько-мусульманського діалогу та співробітництва. Він автор десятків наукових, науково-популярних та літературно-художніх публікацій. Його роботи переведені на багато мов, він також удостоєний безлічі нагород і орденів. Ігор є дійсним членом Королівського коледжу дворянства (Португалія) і має орденський знак цієї організації, а також є почесним громадянином штату Оклахома (США). Він нагороджений медаллю Австрійського товариства Альберта Швейцера.

Козловський був захоплений бойовиками в окупованому Донецьку 27 січня 2016-го року – у нього в квартирі провели обшук і відвезли в один з підвалів "МГБ ДНР". Затримання відбулося буквально відразу після того, як в окупованому місті намагалися підірвати пам'ятник Леніну.

Будь-якої офіційної інформації про причини затримання вченого не було. Спочатку з'явилася інформація, що його звинувачували у зберіганні боєприпасів або шпигунстві. А дружина Козловського, Валентина, сказала, що причиною обшуку їй назвали "неправильне листування в Facebook". При цьому з квартири вченого винесли техніку і документи.

У так званій "ДНР" заявили, що він нібито зберігав у квартирі дві гранати, а "Обвинувальний акт" проти вченого складався всього з шести сторінок.

Козловський не виїжджав з окупованого Донецька, тому що у нього там паралізований син Святослав. Останнього таки зважилися вивезти з міста після арешту вченого.

За словами родичів, Ігор Козловський ніколи ніякої політичної діяльності не вів, і причин для затримання зовсім не було. Щоб звільнити Ігоря, його родичі навіть винайняли в Донецьку адвоката, але жодних успіхів не добилися.

Так званий "військовий трибунал" терористичної організації "ДНР" засудив Ігоря Козловського до тюремного ув'язнення. Незважаючи на вимоги правозахисників, бойовики терористичної організації "ДНР" перемістили вченого Ігоря Козловського з Донецька в Нікітовську виправну колонію №87 в Горлівці.

Влітку 2016-го року українська сторона в Мінську передавала списки на обмін бойовикам, де фігурувало прізвище Козловського, але у відповідь почула, що він шпигун. І ось, нарешті, Ігора вдалося визволити.

Про журналіста та блогера Едуарда Неделяєва, ультрасів "Зорі" Владислава Овчаренка і Артема Ахмерова, а також контрактника Валентина Богдана читайте в окремому матеріалі Depo.Донбас.