Савур-Могила і Дебальцеве. Хто такий новий командир 128-ї бригади Собко

Цікава новина прийшла вчора з Генерального штабу: командиром 128-ї гірсько-піхотної бригади призначено Героя України, підполковника Сергія Собка. Змінив він на посаді іншого Героя України – полковника Сергія Шапталу.

На перший погляд це призначення виглядає досить дивно: командир механізованого батальйону одразу призначається керувати цілою бригадою піхоти. Однак, після аналізу біографії Сергія Собка все стає на свої місця.

З відкритих джерел відомо, що Сергій Станіславович Собко народився 11 липня 1984-го року в місті Літин, Вінницької області у сім'ї вчителя інформатики і медсестри. Отже, близько місяця тому йому виповнилося лише 33 роки, однак, як на свій вік, Сергій має просто вражаючу біографію.

Після закінчення школи Собко вступив до Одеського військового інституту Сухопутних військ, який закінчив з "червоним" дипломом у 2005-му році. Потім він був скерований для проходження подальшої служби у 30-ту окрему механізовану бригаду 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, яка дислокується у місті Новоград-Волинський Житомирської області.

Власне, там він і мешкає разом з дружиною Вірою та сином Іваном. Хоча, тепер, мабуть, доведеться військовій сім'ї переїздити до Мукачевого – адже саме там базується штаб 128-ї окремої гірсько-піхотної Закарпатської бригади. До речі, цікава деталь: у Новоград-Волинському в 2013-му році Сергій Собко отримав відзнаку "Гордість міста" у номінації "Військова доблесть".

У складі 30-ї бригади Собко за неповних 12 років пройшов шлях від лейтенанта до підполковника, від командира взводу гранатометників до заступника командира бригади, здобувши при цьому звання Герой України.

Відзначився Собко й на "міжнародній арені". У 2007-2008-х роках він виконував миротворчу місію у складі національного контингенту в Косово, після чого регулярно проходив навчання на курсах підвищення кваліфікації за кордоном. Зокрема, в Канаді вивчав англійську мову, в Норвегії вдосконалював ведення бойових дій взимку, в Німеччині проходив курси офіцерів спостерігачів, а в США – підвищений 9-місячний курс офіцерів піхоти з організації і тактики ведення бою. Тобто, піхота – також не чуже йому військове формування.

Більше того, у 2014-му році Собко успішно склав тести і отримав зарахування на навчання в Командно-штабний коледж армії США у штаті Канзас, який є одним з найстаріших вищих навчальних закладів армії США. Однак, доля розпорядилася інакше – саме в цей час розпочалися бойові дії на Сході України, тому освіту за кордоном довелося відкласти "на потім", адже потрібно було негайно боронити Батьківщину.

До речі, сам Собко в інтерв'ю пізніше зазначав, що навчання за кордоном дуже допомогло йому при організації бойових дій, тому що (цитата): "В інституті нас дресирували як коника чи ведмедика в цирку, не пояснюючи – що й до чого. Два курси ми взагалі прибирали і будували".

З початком російсько-української війни вже майор Собко отримав нагоду здобуті знання, навики та досвід використати за прямим призначенням. Отримавши призначення командиром механізованого батальйону 30-ї ОМБр Сергій буквально з перших місяців війни виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції.

27 липня 2014-го року батальйонна тактична група під керівництвом Собка разом із десантниками 95-ї бригади взяла стратегічну висоту Савур-Могила. Це саме його батальйон забезпечував вихід підрозділів Збройних сил і Прикордонної служби з оточення біля кордону з Росією на ділянці від Петрівського до Міусинська через понтонний міст. Власне, ідея понтонного моста також належала особисто йому.

Далі, протягом липня-вересня 2014-го року, підрозділ під керівництвом Собка виконував завдання на території Луганської області, потім під Донецьком, після чого був перекинутий в одну з найбільш гарячих точок тогочасної лінії фронту – Дебальцеве, звідки на початку 2015-го року зі своїми бійцями виходив з оточення. До речі, саме під час боїв за Дебальцеве він мав нагоду "познайомитись" з 128-ю бригадою, яка також у той час виконувала там бойові завдання.

Під час бойових дій Сергій Собко зарекомендував себе командиром, який отримавши наказ – намагається будь що його виконати, не шукаючи "відмазок" і не прикриваючись бажанням "поберегти особовий склад". "Якби усі виконували задачі, які їм ставили – можливо, хід подій був би інший", – любить повторювати підполковник, коли про це заходить мова.

До речі, Сергій Собко став одним з героїв фільму "Рейд. Сила нескорених", більш відомого, як просто "Рейд", знятого "Військовим телебаченням України" у співробітництві з Film.ua. Фільм розповідає про події кінця серпня – початку вересня 2014-го року, коли українські війська на сході України за 24 дні здійснили 400-кілометровий бойовий марш в тилу ворога для тотальної ізоляції зони конфлікту, зупинення військового забезпечення "Л-ДНР" з боку Російської Федерації і виведення з оточення українських військ.

Як і слід було очікувати, такі подвиги не могли пройти непоміченими верховним головнокомандуванням Збройних сил України. За час війни Сергій Собко отримав звання підполковника та був призначений на посаду заступника командира бригади.

Більше того – указом президента України від 23 березня 2015-го року № 164/2015 "Про присвоєння С. Собку звання Герой України" за особисту мужність, самовідданість та високий професіоналізм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, йому було присвоєно звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка".

При цьому щоразу, коли в інтерв'ю заходить розмова про нагороду, Сергій повторює, що вона не лише його: "Це відзнака усіх бійців, які ходили на штурми, виконували завдання. Тому мені не дуже комфортно, коли пишуть про мене".

Варто зазначити, що Собко має також пам'ятний нагрудний знак "Воїн-миротворець" і медаль НАТО "Non Article V".

До речі, часу під час так званого "перемир'я" підполковник Собко також часу даремно не гає. З 2016-го року він проходить підготовку і підвищення кваліфікації слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Крім цього, після двох років на фронті, підполковник Собко з'їздив-таки на навчання в Командно-штабному коледжі армії США – тому самому, відбір до якого пройшов напередодні російсько-української війни. Там український підполковник навчався за Міжнародною програмою військової освіти та підготовки (ІМЕТ).

Що характерно, сам Сергій в різних інтерв'ю чесно зізнається, що попри численні стажування закордоном, знань йому досі не вистачає.

Отож, як бачимо, перед нами справжній бойовий офіцер, який на полі бою, у прямому значенні цих слів, довів свою профпридатність та патріотизм. Більше того – його призначення на посаду командира однієї з найбільших бригад ЗСУ виглядає не подарунком за вислугу років, а черговим етапом служби. А жага нових знань красномовно свідчить про те, що зупинятися на досягнутому він не збирається.

І хто знає – можливо ви зараз читаєте про майбутнього начальника Генерального штабу Збройних сил України…