Єгор Воробйов: Кого звільняти з полону, а кого - ні, одноосібно вирішує Медведчук

Журналіст Єгор Воробйов, працюючи на телеканалі Еспресо.TV рік тому опинився в самому пеклі Іловайського котла. Виходячи з оточення, Єгор разом з іншими журналістами потрапив в полон до російських військових, які передали його бойовикам "ДНР". В полоні журналіст провів більше місяця, але після звільнення доробив свій фільм "Іловайськ - репортаж з пекла".

За рік після подій у Іловайську Єгор Воробйов в розмові з depo.ua згадав про оточення та свій полон та спробував розібратися, що стало причиною тієї болючої поразки.

Рівно рік минув після трагедії в Іловайську. Розкажіть про свою історію: як вийшло, що Ви потрапили в полон?

Разом з нашим оператором Тарасом Чканом та представником "Дорожнього контролю" Ростиславом Шапошніковим ми виходили по сумнозвісному "зеленому коридору" після того як наші частини розбили під Іловайськом. Ми опинилися разом з генералом Русланом Хомчаком та комбатом "Дніпра" Юрієм Березою у лісосмузі під час виходу звідти. Коли стемніло, вони пішли вперед, а ми вирішили залишитися. І наступного дня ми зв'язалися з нашим телеканалом і нам сказали виходити. Після цього ми потрапили прямо на блокпост російських військ.

Там нас взяли в полон. Також на цьому місці протягом дня взяли в полон ще велику кількість наших бійців, які виходили з лісосмуг один за одним. Їх було близько сімдесяти чоловік. Далі нас вивезли в невідомому напрямку, зав'язавши очі.  Після зупинки назвали моє прізвище і мене повели на допит. Всіх інших, як я потім дізнався, віддали "Червоному хресту", а мене залишили.

Наскільки відомо з відео - вас жорстоко били, аби вибити потрібні їм свідчення. Далі ви пробули 39 днів в полоні. Чи мали можливість спілкуватися з іншими полоненими?

Протягом 23 днів я просидів в одиночній камері, лише пізніше мене вже почали виводити на прогулянки. Але з іншими полоненими з Іловайського угрупування я не перетинався. Там були лише цивільні полонені.

Зараз відбувається справжня медіа-війна у якій представники тодішнього командування звинувачують один одного у трагедії в Іловайську? Яка ваша думка з цього приводу?

Коли знаходишся в епіцентрі, дуже важко оцінити, що відбувається насправді. Краще знають ті, хто знаходяться ззовні і бачать всю картину. Взагалі, найбільша проблема - це відсутність зв'язку. До речі, зараз ця проблема теж існує, хоча ситуація стала трошки кращою. Ми дізнавалися про всю інформацію не зі штабу, а з Інтернету. Зі штабу не надходило жодних даних.

До того ж варто зазначити, що ще однією проблемою стало те, що ніхто з командування не хотів на себе брати відповідальність. Про те, що нам треба було виходити звідти було відомо заздалегідь. Але ніхто не ризикнув взяти на себе відповідальність.

Так, всі чекали команди від керівника Генштабу Віктора Муженка. Але жодних наказів від нього не поступало. Пізніше почали розповідати про те, що в керівництві Збройних сил нібито дізналися про оточення лише 25 серпня. Хоча насправді ще 22-го вже було відомо про прориви колон противника. Тому якщо резюмувати, головна провина лежить на командуванні, відсутності волі, а також у відсутності зв'язку.

Вочевидь, ви, як людина, що побувала в полоні, хворобливо ставитися до того, що вже рік як велика кількість наших військовослужбовців залишаються в руках ворога. Як би Ви оцінили цю ситуацію з гальмуванням перемовин щодо обміну полонених, зокрема, тих, що сидять у підвалах ще з часів Іловайську?

Тут багато питань до процесу обміну. Тому що ні для кого не секрет, хто керує цими процесами. Мова йде про керівника переговорної групи у Мінську - кума Путіна Віктора Медведчука. Я думаю, що саме він може одноосібно вирішувати, кого звільняти, а кого ні.