Як воно, бути добровольцем в Україні: Антологія Dеpo.ua

Тринадцять добровольців розповіли Depo.ua, чому вирішили піти на війну, не очікуючи на повістку, і що вони планують робити далі, коли закінчиться війна

14 березня в Україні відзначається День добровольця.

День установлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України "з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості".

Це зараз відбулося вже шість хвиль мобілізації, і чоловіків, які пішли воювати за повісткою, також можна назвати добровольцями. Бо не стали бігати від військкомату, а чесно пішли захищати свою країну.

Але починалося все саме з добровольців. Із втомлених чоловіків, які поїхали на Донбас прямо з Майдану, які почули про окупацію Криму і не змогли всидіти вдома. Які відчули, що зобов'язані і можуть захистити свою країну від лиха.

В цій статті - 13 розповідей від бійців, які в різний час пішли на Донбас добровольцями.

ЮРІЙ СЕМЧУК

 

Справжні солдати. Юрій Семчук: Серед озвірілих істот людьми залишилися коти
 
Викладач Юрій Семчук пройшов весь Майдан - від побиття студентів і до перемоги, а потім пішов добровольцем у 20-й батальйон. Говорить, рідні не перечили, бо розуміли, що під ліжком відсидіти не вдасться.

Перший бій Семчук побачив у Добропіллі, в якому пройшло його дитинство.

"Тримав позицію в... туалеті, до світання через шпарину маленького віконця виглядав у темний парк. Там під жовтим ліхтарем повія знімала клієнтів і "жухалася" прямо на лавочці. Отака стратегічна позиція, чи поза. Ворог наступав із Селідова, Краматорська. Ми три доби були забарикадовані у міськраді, нічого не відали і не надіялись, що виберемося", - описує чоловік.

Повну версію інтерв'ю із Юрієм можна прочитати за посиланням

ВІКТОР СУХОДОЛЬСЬКИЙ

 

Справжні солдати. Віктор Суходольський: В моєму Саду Небесної Сотні зустрічатимуться бойові побратими - фото 11

Підприємець Віктор Суходольський почав боротися за щастя країни ще на Майдані. Приїхав на революцію через десять днів після побиття студентів і лишився до 21 лютого.

"Хоча ми були без зброї, страху не відчувалось. Коли ти гориш метою, страх відступає", - згадує боєць.

Суходольський не зміг бути осторонь і коли почалася війна. Каже, його побратими з Майдану на той час вже воювали в "Айдарі", тож вирішив битися з ними пліч-о-пліч.

"Попросився до своїх (в "Айдар"). Надіюсь, що візьмуть", - написав тоді чоловік у "Фейсбуці".

А 5 вересня позаминулого року таки поїхав на фронт, в обхід воєнкомату.

Повну версію інтерв'ю із Віктором можна прочитати за посиланням

ІВАН САВЕЛЬЄВ

Справжні солдати. Іван Савельєв: Росія може перемогти тільки у Києві
 
Інженер Іван Савельєв захищав свободу країни на Майдані, брав участь у подіях 2-3 травня в Одесі, а потім пішов в АТО. Щоправда, перші півроку перебував на фронті як волонтер, не оформившись навіть добровольцем.

" Я спеціаліст з ремонту стрілецької зброї і засобів ближнього бою - у мирні часи працював головним інженером на заводі. Тож друзі з 11-го батальйону попросили мене приїхати допомогти їм навчити особовий склад поводитись зі зброєю. Я приїхав і залишився. Разом з батальйоном пройшов першу кампанію аж до Дебальцевого. А цієї зими оформився офіційно, потрапив у другу кампанію, вже в аеропорт", - розповідає він

Зізнається, що до особливо феєричних вражень нове життя в АТО на нього не справило.

"Тут виявилось простіше, ніж в Одесі чи на Майдані. По-перше, у мене була вже потужніша зброя. А по-друге, я взагалі доволі спокійно ставлюся до всього цього. Війна як війна. На 95% - це просто робота. Сидиш, розбираєш кулемет. Чергуєш на блокпосту", - ділиться Савельєв.

Серед важких моментів називає два місяці, проведені на ротації, коли працювали зранку до вечора, ладнаючи зброю та техніку. А ще - час, проведений під Донецьким аеропортом.

"Це був лютий - всюди брудно і дуже холодно. Ми потрапили туди в активну фазу - постійні обстріли, руки мерзнуть, усі поморожені. Це справді було тяжко", - зізнається чоловік.

Повну версію інтерв'ю із Іваном можна прочитати за посиланням

АНДРІЙ ДЯЧЕНКО

Справжні солдати. Андрій Дяченко: Хлопців, що пішли в АТО добровольцями бойовики катують з особливою жорстокістю - фото 1

Андрій Дяченко з Дніпропетровська за фахом - айтішнік, працював управляючим салону одного великих з мобільних операторів. На війну пішов, залишивши вдома дружину з маленькою донечкою. В АТО на момент розмови, воював при 93-ій бригаді.

"За нашу Країну я пішов. Я не розумію нашу владу, я не розумію людей, які взяли зброю у руки, піддавшись безглуздій пропаганді... Як це можна - взяти і пошматувати країну? - обурюється Андрій. - Людям немов хлоркою мізки промивають, обіцянки дають, мовляв, краще буде. То де краще буде? Я виріс в Україні, вона дала мені освіту, традиції, рідну мову, хоч я частіше розмовляю російською..."

Повну версію інтерв'ю із Андрієм можна прочитати за посиланням

АНДРІЙ САВЧУК

Справжні солдати. Андрій Савчук: Мар'їнку не повинні віддати. - фото 1

Для Андрія Савчука із Маріуполя війна почалася, коли російські бойовики зайшли в Новоазовськ - після цього він прийшов у військкомат і записався добровольцем. Воював, на момент розмови, командиром відділення 30ї бригади у секторі "С" (Луганська область), за сто кілометрів від Мар'янки.

ВОЛОДИМИР КОРАБЛЬОВ

Справжні солдати. Володимир Корабльов: Треба поставити паркан біля Росії і стріляти всіх, хто до нього підходить - фото 2

Володимир Корабльов - росіянин за паспортом і національністю. До України приїхав, бо остогиділо на батьківщині слухати пропагандистську брехню. На момент розмови (а наскільки нам відомо, і досі) воює у складі "Правого сектора".

Артилерист, позивний "Пітер" - тому що з Санкт-Петербурга. І розмовляє з пітерським акцентом.

"Я прилетів до Києва першого вересня, наприкінці жовтня прибув у 11 батальйон "Правого сектора", а 15 січня вже поїхав у Піски. Ми працювали на прикриття Донецького аеропорту", - розповідає він.

"Правосекі", каже Володимир, появою у їх війську росіянина здивувалися не дуже - на той час із ними вже воювали десять хлопців з Росії. На питання, чому перебрався до України, відповідає : тому що в Росії важко. Радіо, телебачення - з кожної щілини лунає "чо там у хохлов" і це починає бісити.

Повну версію інтерв'ю із Володимиром можна прочитати за посиланням

ОЛЕКСАНДР ШУЛЬМАН

Справжні солдати. Олександр Шульман: Я б не назвав це перемир'ям навіть під час великої п'янки

Журналіст Олександр Шульман воював у добровольчому підрозділі "Аеророзвідка". Паралельно робив знімки, писав колонки і репортажі, які згодом вийшли у виданнях "Фокус" та "Військо України".

"Я не люблю, коли в мій дім приходять погані люди, і починають бешкетувати", - каже Олександр Шульман, пояснюючи своє рішення піти на війну.

Згадує, що військовий конфлікт між Росією та Україною передбачив ще у 2008 році - саме тоді на своїй сторінці у "живому журналі" написав, що Грузією усе не обмежиться, але читачі доволі критично поставились до його слів.

Повну версію інтерв'ю з Олександром можна прочитати за посиланням

СЕРГІЙ ГОЛТВА

Справжні солдати. Сергій Голтва: Ми йшли на танки з голими дупами

Підприємець Сергій Голтва боротися за щастя країни почав ще на Майдані. Приїжджав до Києва у ключові дні Революції - на протистояння 20-21 січня та 18-21 лютого.

"Пам'ятаю, у ніч штурму прийшов геть без нічого - мені дали каску, палку. Коли заходив у палаючий Будинок профспілок рятувати хлопців, хтось сунув мені в руки протигаз... Там була надзвичайна атмосфера - усі допомагали один одному. Важко описати, наскільки це зворушливо. Народ вистояв тільки завдяки силі духу", - згадує Голтва.

Коли ж розпочалися військові дії, просто не зміг бути осторонь - у квітні минулого року пішов на війну добровольцем.

"Мене спершу не хотіли брати - я ж уже дорослий дядько. Мені було 45, а на початку війни брали лише тих, кому менше 40. Я записався в Дніпрі, в Києві, в Нікополі. А потім віковий ценз змінився - почали брати хлопців до 50. Тож одного дня мені подзвонили, сказали, що маю зібратися за годину. Покидав в сумку речі і поїхав", - розповідає чоловік.

Повну версію інтерв'ю з Сергієм можна прочитати за посиланням

МИКОЛА ЯРОШЕНКО

Справжні солдати. Микола Ярошенко: Повернуся з війни і буду вирощувати банани - фото 1

Колишній міліціянт Микола Ярошенко, незвачаючи на заборону керівництва відстояв увесь Майдан, а на момент розмови воював у 30-й бригаді мотострілкових військ. У зоні АТО (Донецька область) з лютого. Посаду командира відділення зенітно-артилерійського взводу суміщає із капеланською службою.

У АТО чоловік пішов добровольцем, не заважаючи на те, що на той момент був пенсіонером, пастором та мав чотирьох дітей.

"Мені б навряд чи повістка на війну прийшла, але я не міг не піти. В мене четверо синів, я їм розповідаю про своїх батьків-фронтовиків. А що вони розкажуть своїм дітям?" - міркує Микола.

В зоні АТО колишній міліціянт Микола зустрів колишнього тітушку та "беркутівця".

"Підходить до мене хлопець з Харкова, каже, що тітушкою був, нападав на Євромайдан, але дуже шкодує, що так чинив і приїхав сюди спокутувати гріхи. Іншого разу зустрів "беркутівця" з тих, що на Майдані працювали. Він того часу вже мав поранення, був у Дебальцеві. Отак війна знову звела трьох з Майдана: беркутівця, тітушку і працівника СІЗО", - сміється він

Повну версію інтерв'ю з Миколою можна прочитати за посиланням

ВАЛЕРІЙ ТУДВАСЄВ

Справжні солдати. Валерій Тудвасєв: Мій семирічний син придумав, як зупинити ворожі танки

Валерій Тудвасєв на момент розмови тиждень як повернувся з війни - чоловіка демобілізували після восьми місяців на фронті. Як зазначає Тудвасєв, в АТО він потрапив ще у вересні, записавшись у добровольці.

"Для мене ця війна почалась іще з Майдану, потім перейшла у рідний Павлоград, де ми облаштували перші в Україні блокпости. Ми охороняли рідне місто від сепаратистів - при мені сутичок не було, але нам вдалося затримати кількох осіб. Один із них відстежував пересування військових колон. Коли ж я побачив, що місту нічого не загрожує, вирішив іти далі і звільняти Україну", - розповідає Тудвасєв.

На блокпосту чоловік познайомився з бійцями з батальйону "Артемівськ", до якого і вирішив приєднатись. А через місяць навчання приступив до служби.

"Хлопці прийняли мене добре, я освоївся, підтягнув ще двох друзів із павлоградської самооборони", - згадує військовий.

Нагадує, що його батальйону доводилося забезпечувати порядок в Артемівську, на блокпостах між містом та Горлівкою, звільняти від сепаратистів Красний Лиман і сам Артемівськ.

Повну версію інтерв'ю з Валерієм можна прочитати за посиланням

ОЛЕКСАНДР "БАТЯ"

 

Справжні солдати.

Олександр із Полтави пішов на війну добровольцем, служив у Пісках в роті добровольців "Правого сектору" у складі батальйону "Днепр-1". Прізвище просив не називати.

Саме його рота працювала 21 березня у Волновасі, коли під час затримання фур із контрабандою було вбито співробітника СБУ.

Олександр - інвалід 2 групи, після операції на хребті у нього титанова пластина в спині. Майже півроку він взагалі не міг ходити. На медкомісії, яку він проходив як доброволець, лікарі, побачивши шрам, одразу відправили чоловіка додому.

Але Олександр упертий. Познайомився з людиною з "Правого сектора", той запросив його до роти "правосеків" у складі добровольчого батальйону "Днепр-1".

"Ледь мене пропхнули, я ж медкомісію не пройшов, але потім потрапив як фахівець через МВС Дніпропетровської області. Зброю дали табельну", - згадує він.

Із дружиною, коли дізналася, що чоловік на війну зібрався, сталася істерика. Але вона знала, що як Олександр щось задумав, сперечатися вже марно.

А от син, який також рвався до АТО, не пройшов медкомісю через... неправильний прикус.

"Трясця, він що, мав на війні танки кусати!" - жартує Олександр.

Але зараз погоджується, що може то й на краще, що сина не війну не взяли. Бо те, що коїлося у зоні АТО викликало в нього гірке розчарування.

Повну версію інтерв'ю з Олександром можна прочитати за посиланням

ЛЮДМИЛА ІВАНОВА

Позивний

20-річна Людмила Іванова, родом із Донецька, на момент розмови служила в добровольчому полку "Дніпро-1.

Людмила розповіла про те, як її партизанство переросло у офіційну службу в бойовому підрозділі, про проблеми з отриманням статусу учасника бойових дій та особливості служби в чоловічому колективі.

Повну версію інтерв'ю з Людмилою можна прочитати за посиланням

СЕРГІЙ ЗВЯГІН

Справжні солдати. Сергій Звягін: Не надсилайте харчі, бо їх міняють на горілку

Львів'янин Сергій Звягін пішов на війну добровольцем, потрапив до лав Збройних сил України, снайпер. На момент розмови служив в секторі "М" (зона Маріуполя до Волновахи).

"Коли все це тільки почалося, я пішов у військкомат, звідти направили куди треба, і я служу. Через місяць в мене демобілізація, планую переходити на службу за контрактом, - розповідає Сергій. - Буду служити до кінця АТО, мені вже цікаво, чим все закінчиться".

На питання, чи не було в родині якихось заперечень, коли вирішив піти на війну, Сергій розповідає, що з п'ятнадцяти років все за себе вирішує сам.

"Батько живе окремо. Він взагалі дізнався, що я в АТО через півроку після того, як я там опинився", - каже він.

Важко було тільки пояснити молодшій сестричці, що йому треба повертатися із відпустки у зону АТО.

 

Справжні солдати. Сергій Звягін: Не надсилайте харчі, бо їх міняють на горілку - фото 3

Повну версію інтерв'ю з Сергієм можна прочитати за посиланням

Світлини взяті із сторінок добровольців в соцмережах. Автор першої ілюстрації - Юрій Журавель

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна