До НАТО через Німеччину: Як російська "Волга-Дніпро" хоче обійти Україну

Півтора місяці тому Depo.ua описував ситуацію, яка склалась на ринку надання послуг з перевезення сил і засобів Альянсу великотоннажними літаками. Зокрема, що російська авіакомпанія "Волга-Дніпро" сповістила командування НАТО про припинення надання таких послуг літаками Ан-124 "Руслан", починаючи з 1 січня 2019-го року.

Читайте також: "Волга-Дніпро" - на вихід: Чи зможе "Антонов" монополізувати авіаперевезення НАТО.

Справа в тому, що російський перевізник експлуатує 12 "Русланів", кожен з яких повинен мати технічний сертифікат придатності до польотів (стандартна світова практика). Держателем же сертифікатів цих літаків залишилось українське ДП "Антонов" і за його умовами процедура продовження ресурсу кожного літака повинна проводитися після кожних 4 тисяч льотних годин.

А так, як у 2016-му році ДП "Антонов" розірвав договір про співпрацю з російською компанією "Волга-Дніпро" і пішло "на вільні хліба", тому не зацікавлене у тому, щоб продовжувати сертифікати придатності до польотів прямим конкурентам. Плюс країни знаходяться у стані війни між собою. Ну а без цього продовження російські "Руслани" скоро якщо й не перетворяться на купу дороговартісного металобрухту, то на цивілізовані міжнародні ринки вийти не зможуть однозначно.

Всі фото - EPA

Однак, не все в цій історії так просто, як здається на перший погляд. Росіяни хоч і оголосили демонстративно про свій демарш, однак, як виявилось, самі тихенько шукають варіанти виходу з ситуації.

Німецькі видання останнім часом повідомляють, що компанія "Волга-Дніпро" направила в німецьке національне агентство цивільної авіації запит про реєстрацію нового авіаперевізника. Простіше кажучи, росіяни хочуть відкрити в Німеччині дочірню компанію, передати їй свої літаки "Руслан" і таким чином вийти з-під санкцій, вирішити проблему обслуговування Ан-124 українським ДП "Антонов" і, як наслідок, знову укласти угоду з НАТО.

Принаймні, про такий план пишуть російські видання. Однак, всі ми прекрасно розуміємо, що реалізувати його вдасться лише у тому випадку, коли українська сторона свідомо захоче закрити очі на реальний стан речей і зробить вигляд, що її цілком влаштовує формальна сторона питання.

І хоч російські видання пишуть, що ДП "Антонов", у випадку відмови продовжувати ресурс російським "Русланам" може втратити міжнародну ліцензію розробника, а тому саме шукає вихід з ситуації, віриться в це слабо.

До того ж відомо, що в ДП "Антонов" пообіцяли НАТО знайти літаки для безперебійного обслуговування програми SALIS самотужки. Як показує практика попередніх років, в рамках цієї програми Альянсу може знадобитися до шести "Русланів", а у "Антонова" їх на балансі сім, плюс один найбільший у світі літак Ан-225 "Мрія" про запас. Це не кажучи про більш дрібніші літаки: один Ан-22 "Антей", два Ан-12, один Ан-26 та один Ан-74Т.

Єдині незручності, з якими зіштовхнеться НАТО – це вартість перевезень. Як ми вже писали раніше, льотна година "Руслана" від ДП "Антонов" коштує 37,5 тис. євро, тоді як від "Волга-Дніпро" – 23,3 тис. євро. Однак, це та ціна, яку Альянсу доведеться платити за відмову від фінансування світового тероризму в особі Росії. Думається, в НАТО це також розуміють, тому й досі не чути жодних офіційних чи навіть неофіційних нарікань з приводу вартості.

А от небажання росіян втрачати цей ринок цілком зрозуміле, адже НАТО – великий міжнародний військовий альянс, який має бази по всій планеті, між якими постійно потрібно здійснювати певну логістику (перекидати зброю, техніку, продовольство, воду, паливно-мастильні матеріали, особовий склад тощо) – це не кажучи про постійні бойові дії, які в різних регіонах земної кулі веде Альянс.

Однак, чи буде бажання в самого Альянсу повертатись до співпраці з росіянами (представниками країни прихованого ворога)? А також чи буде бажання в державного концерну "Авіалінії Антонова" підставляти плече представнику країни-агресора і прямого конкурента на ринку великогабаритних авіаперевезень? Запитання, на які всі ми думаємо, що знаємо відповіді, однак офіційно їх отримаємо лише через деякий час – по факту появи на порядку денному вищеописаних питань.