Солдат Tapolsky: Про українські ЗМІ, ненависть, владу і вплив армії на музичну кар'єру

Коли Анатолій Топольский, більш відомий, як dj Tapolsky, буквально на піку популярності добровольцем пішов на фронт – це викликало чимале здивування. Однак, на рівні з усіма іншими відслуживши відведений йому термін, він повернувся до мирного життя і до улюбленої професії.

Як вплинула армія та участь у антитерористичній операції на подальше життя і творчість одного з найбільш популярних ді джеїв України – Анатолій розповів у інтерв'ю для Depo.ua.

- Ви пішли на фронт добровольцем. Що стало тим переломним фактором, який вплинув на це Ваше рішення?

- Та якось відчував себе не на своєму місці, а пішов – і все стало на свої місця.

- Ви брали участь у бойових діях?

- Трохи, була справа.

- В армії були якісь поблажки з поправкою на Вашу знаменитість?

- Та ні, там всім байдуже Я ж звичайним солдатом був. Та й у нас у підрозділі середній вік був – років 40. Плюс мужики переважно з сіл, або невеликих міст – максимально далекі від драм-н-бейсу. Звісно, були й молоді, вони були в темі, але реально було більше не поблажок, а навпаки – претензій. Типу, чувак, чого ти пішов воювати? Багатьом це здавалося дивним, тільки вони ніяк не могли придумати – з якою вигодою для себе це зробив.

- Багато людей після того, як побували у зоні проведення АТО, не можуть адаптуватись до цивільного життя – армія затягує, плюс тисне мирна буденність, яка наче ігнорує той факт, що в країні війна. Вам вдалося віднайти отой психологічний баланс, який дозволяє займатись звичними речами з поправкою на пережиті на війні події?

- Була справа. Та й зараз не по собі, коли бачу військових звідти на вокзалі. Перші чотири місяці якось зовсім не оk було після дембеля, коли жив в Дніпрі у батьків. Але вже майже три місяці, як живу в Києві, придумав масу нових ідей, пов'язаних з ді-джеїнгом (Квартира Тапольського, RICHKA тощо) і повністю зараз в роботі. Це допомагає. Але затягує, так.

- Після АТО деякі ЗМІ Вас позиціонують, як військового ді-джея. Як Ви до цього ставитесь?

- Більшість ЗМІ мене позиціонують, як колишнього чоловіка дівчини Лещенко, а не як військового ді-джея. ;) Я до всього нормально ставлюся, мене все це не особливо хвилює, якщо чесно. Я все життя займаюся ді-джеїнгом, люди, які важливі для мене, знають – хто я і що. А ставитися до українських ЗМІ серйозно – себе не поважати. Винятки є, звичайно, але це саме винятки.

- Чи вплинула армія на Ваш музичний стиль?

- Не дуже, хоча я більше почав тяжіти до більш душевного драм-н-бейсу, більш атмосферного. Армія мені дала впевненість у тому, що я роблю все правильно у своїй музиці. Я зміг подивитися на себе під іншим кутом і все стало набагато простіше.

- Ви і до АТО були чи не найбільш гастролюючим ді-джеєм України. А чи вплинула військова складова на кількість запрошень, виступів в Україні і закордоном? Адже Ваша популярність, судячи з інтернету, значно зросла – Вашою творчістю почали цікавитись нові прошарки суспільства, які раніше були далекими від драм-н-бейс.

- Ситуація з клубною сценою в Україні є сумною, насправді. Я дав якось резонансне інтерв'ю з цього приводу, де описав всі проблеми. Але я просто констатував факт і продовжую робити те, що я люблю, незважаючи ні на що. І виявилося, що це важливо людям – вони зараз мене просто дико підтримують і мотивують. Гастролі по Україні є, але я обмежую себе в них. Із закордоном ситуація трохи інша – там важлива наша музика, вона зараз починає видаватися там і викликає у людей інтерес.

- Після демобілізації Ви в одному з інтерв'ю сказали, що колись хотіли б повернутись в армію, щоб змінювати її зсередини. З того часу пройшло півроку – щось змінилось у намірах?

- Я тверезо поглянув на це. Я був звичайним солдатом, я мало що міг змінити – тільки міг писати про це у Фейсбуці. Після дембеля тим більше. Ну і я не підтримую нинішню владу, тому що я бачив армію зсередини, плюс я бачу те, що відбувається в країні, і я не вірю в зміни з цією владою.

- Які проблеми в армії Ви побачили зсередини, які потрібно вирішувати в першу чергу?

- Маса проблем. Точніше, там самі лише проблеми. Це довга розмова. Якщо зовсім коротко, то риба завжди гниє з голови. Все керівництво, весь апарат Міністерства оборони, як були до Майдану, так такими і залишились. Імітатори реформ, як і вся наша влада. Влада імітаторів.

- Багато хто з відомих людей після повернення з АТО починають займатись волонтерством. Не пробували себе у цій ролі? Можливо пробували і займаєтесь, просто не піаритесь на цьому?

- Ні, не займаюся. Нам там в принципі всього вистачало, особисто нашому підрозділу. І я взагалі не розумію, як після трьох років війни держава не може сама все забезпечити для армії? Чому до сих пір волонтери купують планшети, тепловізори, масу всього іншого? Маячня якась.

- Що, на Вашу думку, потрібно для того, щоб закінчилась ця війна? Тобто, як Ви бачите її закінчення – яким шляхом?

- Я не знаю. Війною нічого не закінчити, це точно. Вони нас ненавидять, ми їх ненавидимо. Думаю, це дуже надовго. А виходу я особисто не бачу. Але хочу вірити і вірю, що наші хлопці, чоловіки там знаходились і знаходяться не дарма. Для мене це – кращі люди України. А що буде далі, я не знаю.