Диверсанти, зрада чи змова? Що сталося на складах під Вінницею

Якщо з усіх сторін розглянути основні версії причини детонації боєприпасів на території складів у Калинівці, то можна зробити досить несподівані висновки

Руслан Рудомський
Журналіст відділу «Війна»
Диверсанти, зрада чи змова? Що сталося н…

Поки слідчі під керівництвом військового прокурора Центрального регіону України відпрацьовують чотири основні версії детонації боєприпасів на території арсеналу Збройних сил України в Калинівці Вінницької області, не називаючи їх при цьому, ми спробуємо проаналізувати ймовірність найбільш поширених народних версій.

Версія №1. Офіційна. Цю версію наступного ж дня після початку пожежі повідомили офіційні органи. Спочатку її озвучив радник президента України Юрій Бірюков, а потім повторив прес-секретар Головного управління розвитку і супроводу матеріального забезпечення Збройних сил України Сергій Місюра. Згідно цієї версії, склади підпалили ворожі диверсанти за допомогою безпілотника.

На користь цієї версії свідчить багато факторів, починаючи з оголошеної напередодні антидиверсійної операції, замаскованої під антитерористичні навчання. І той факт, що підрозділи Нацгвардії і силових структур зуміли моментально організуватись і почати евакуацію, наштовхує на думки про те, що вони були готовими до подібного розвитку подій.

Тобто, цілком робочою виглядає версія, згідно якої наші силовики отримали інформацію про можливу диверсію у цьому районі, почали проводити антидиверсійну операцію, але або не встигли, або не змогли знешкодити диверсантів до того, як ті підірвали склади.

До того ж не слід забувати, що Вінницька область межує з Придністров'ям – невизнаною маріонетковою республікою, керівництво якою здійснюється з Кремля, з яким Україна фактично перебуває у стані війни. А що таке український кордон сьогодні – зайвий раз нагадувати не варто.

Разом з тим, попри повідомлення про затримання диверсантів, жодного з них досі показано громадськості не було. Саме на це звертають увагу противники даної версії, стверджуючи, що все це – вигадки силовиків з метою або прикрити власну некомпетентність, або замести сліди власної "діяльності", про яку йтиметься нижче.

Версія №2. Зрадофільська. Цю версію активно тиражуюють мережею різного роду зрадофіли, скептики та песимісти. Вони переконані, що ніяких ворожих диверсантів не було, а склади підпалили свої – з метою замести сліди розкрадання боєприпасів.

Особливо, ця версія набуває ваги на фоні звинувачень Amnesty International у продажі Україною зброї Південному Судану. Однак, при більш глибокому вивченні теми стає зрозуміло, що вона не витримує жодної критики.

По-перше, в історії з Південним Суданом мова йде про стрілецьку зброю, а на складах в Калинівці догорають переважно боєкомплекти до реактивної артилерії.

По-друге, зараз не 90-ті роки і КРУ виносить мозок навіть за відправку боєприпасів у зону АТО, якщо документи оформлені не вчасно, або з помилками, не кажучи вже про спроби торгівлі "наліво". Навіть під час активних бойових дій без "бумажки" б/к на передок забороняли возити.

Ну і по-третє, крали (чи крадуть, якщо вже крадуть) переважну ті види озброєння і боєкомплекту, які можна збути на роздрібному чорному ринку: стрілецька зброя і патрони до неї, РПГ, гранати, міни, вибухівка тощо. А в Калинівці, ще раз повторимось, горять не склади з патронами, гранатами і вибухівкою, а склади з боєприпасами для РСЗО, які використовуються лише для ведення широкомасштабних бойових дій і абсолютно безкорисні за їх відсутності.

Версія №3. Конспірологічна. Адепти цієї версії вважають, що підпал було організовано українськими спецслужбами за наказом президента з метою утилізувати застарілі боєприпаси, щоб потім розкрутити міжнародних донорів (читай, США) на нові види озброєння з боєприпасами до них, а якщо пощастить – то й на нові заводи з виготовлення боєприпасів на території України.

Ця версія має певне підґрунтя з огляду на те, що свого часу (2008-й рік) у Калинівку назвозили застарілих мін, ракет та інших боєприпасів із військових частин у Славуті, що на Хмельниччині, Брюховичів, що на Львівщини та інших. І хоч по документах вони значились боєприпасами першої та другої категорії, а насправді були справжнім іржавим мотлохом. Наприклад, частину ракет доставили в тарі, яка не пристосована для їх укладення штабелями; а на деяких ящиках взагалі було відсутнє маркування – можна було лише здогадуватись, що в них знаходиться…

Отож, цілком логічно, що одного разу постало питання утилізації цього "мотлоху". Якщо притримуватись даної версії, то цей час настав саме зараз і "утилізацію" було вирішено провести ось таким чином.

Однак, ця версія також не витримує критики з огляду на те, що у 2009-му році, згідно україно-американських домовленостей, розпочалась утилізація цих боєприпасів з метою подальшої ліквідації даного складу в Калинівці. З преси тих часів відомо, що протягом 2009-го року було утилізовано 4 тис. тон боєприпасів, а у 2010-му – 16 тис. тон. Причому, тут мова йде про утилізацію шляхом розпилу на металобрухт саме неліквідних старих снарядів, що, погодьтеся, значно цікавіше з усіх точок зору, аніж просто підпалити склад.

Пожежа на складах в Калинівці. Чому трагедія була неминучою

Як би там не було, але якщо у Калинівці панував такий самий бардак, як у Балаклії, яка постраждала від аналогічного підпалу в березні цього року, то робочою може бути абсолютно кожна версія.

Під Вінницею горять військові склади (ХРОНІКА)

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme