Дезертир з СБУ: Що може розповісти "ДНР" підполковник Лабусов

Роман Лабусов - підполковник, начальник підрозділу шифрувального зв'язку СБУ. З 2014-го служив у Маріуполі - сам з Донецька. Вчора всі інформаційні ресурси бойовиків, а за ними українські та російські ЗМІ повідомили, що Лабусов перейшов на сторону "ДНР". Окрім цього підполковник вже встиг дати прес-конференцію, на якій розповів, що сам з Донецька і прийняв таке рішення через те, що українська армія "зрадила присязі" і бере участь у "громадянській війні".

В СБУ відреагували швидко. Прес-служба спецслужби заявила, що Лабусов ще в липні 2016 року не повернувся на службу з планової відпустки. За результатами внутрішньої перевірки було виявлено, що він в стані алкогольного сп'яніння вирушив на територію тимчасово анексованого Криму. За даним фактом більше року тому відкрито кримінальне провадження за ч. 4 ст. 407 Кримінального кодексу України.

Крім того, в СБУ спростували інформацію, що звільнений офіцер мав доступ до документів з державною таємницею або можливість для їх копіювання.

У той же час Лабусов запевняє, що із собою взяв купу документів, які покажуть "злочинну діяльність влади та спецслужб на Донбасі". Окрім цього, Лабусов розповідав, як сильно притісняли жителів Донбасу і співробітників спецслужби з Донецька на території України - звичайна "лабуда" для місцевого планктону.

Але далі - веселіше. Частину документів Лабусова вже опублікували на сайті sbu-inside.su. Там, зокрема, вже знаходиться так званий документ, який свідчить, що на СБУ працювала дружина екс-голови прес-служби "Шахтаря", фаната сепаратистів Руслана Мармазова - Тетяна. Вона, екс-міністр освіти "ДНР", проректор Донецького університету, нібито у жовтні 2014-го була готова агітувати за Україну і дискредитувати "ДНР" на центральних каналах "республіки". Смішно, але на той час Мармазова вже знаходилася в Москві. І взагалі, тоді як і зараз агітувати проти "ДНР" в "республіці" межувало зі здоровим глуздом. Навряд чи б Тетяна збиралася так підставлятися - і не підставилася, як показала історія. Варто нагадати, що навесні 2017 року Тетяна Мармазова була засуджена на Росії за порушення міграційного законодавства - обійшлося.

Що стосується самого Лабусова, то також є багато цікавого, що загалом свідчить про те, що ця людина навряд чи могла мати доступ до якихось секретних документів.

По-перше, термін "документальний зв'язок" у спецслужбах означає передачу і прийом повідомлень ("документів"), записаних на паперовому або електронному носії. У побуті це секретарська робота з факсом і електронною поштою, яку навіть солдати-строковики можуть виконувати, але у випадку з секретною інформацією здійснюється її шифрування примітивними комп'ютерними технологіями.

Відділ шифрувально-документального зв'язку - це технічний підрозділ всередині Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ в Києві. У Маріуполі цей підрозділ складався з однієї людини - самого Лабусова. Це важливе уточнення, бо у "ДНР" подають інформацію так, ніби він був важливим керівником у Києві.

По-друге, як передавалися дані і документи. У приміщенні головного відділу управління СБУ в Маріуполі існує захищений абонентський пункт. У ньому є пристрій, швидше за все "Атлас" М-468А. Він призначений для забезпечення обміну інформацією в режимі агента - користувача системи електронної пошти Х.400 з використанням процедури абонентського шифрування повідомлень. Цей пристрій не має виходу в звичайну мережу Інтернет і здійснює попереднє шифрування тексту з подальшим виведенням його на флешку.

Вводити інформацію для шифрування теж можна з флешки, з диска або з клавіатури. Він же і розшифровує отримані по альтернативних каналах зв'язку дані. А ось передача зашифрованих даних з нього не проводиться, для цього флешку доведеться понести в руках. У рідкісних випадках для передачі зашифрованого повідомлення може використовуватися і звичайний Інтернет.

Також повинен бути присутнім або виділений, комутований канал зв'язку, або канал зв'язку тональної частоти для створення внутрішньої мережі типу Ethernet - два пристрої з'єднані між собою і більше ні з ким, наприклад, один в Києві, інший в Маріуполі.

В теорії Лабусов міг скопіювати всі документи на флешки і винести їх. Втім, потрібно розуміти, що для роботи із справді секретними документами, що містять державну таємницю, повинен існувати спецдопуск. І якщо Лабусов його мав - то питання до керівництва СБУ щодо спецперевірки цього "агента". Втім, наразі документи, які вже злиті Лабусовим, не містять нічого аж занадто секретного. Там є, наприклад, візити представників США у сектор "Б", злочини "Айдара", дискредитація аткора Пореченкова, зберігання зброї тим самим "Айдаром"... З одного боку, Лабусов і сам міг видумати подібні "писульки", а з іншого - вони не носять вже жодної практичної цінності на цей час.

Варто також нагадати, що найбільш високопоставленим перебіжчиком з України в "ДНР" був генерал-майор Олександр Коломієць, який пішов в Донецьк влітку 2015 року. У Генштабі ЗСУ в Києві він працював начальником відділу аналізу інформації, був головним аналітиком української армії, а потім помічником міністра оборони. Прокурор Матіос стверджував, що Коломієць був звільнений з цієї посади у 2012 році за регулярні поїздки на Росію і позбавлений доступу до держтаємниці за клопотанням військової контррозвідки.

І на сьогодні взагалі не можна стверджувати, що інформація Коломійця хоч якось допомогла "ДНР".

Зрозуміло, що всередині "республіки" будуть подавати Лабусова у вигляді крутого спецагента, що має масиви секретних даних. Проте, швидше за все, самого Лабусова вирішили просто вдало використати після того, як затримали десь в Криму чи у Донецьку, коли він навідувався у своє помешкання. Між іншим, конфіскацію майна в "Л-ДНР" також використовують, щоб посадити на гачок "донецьких" співробітників наших силовиків.

Але для СБУ випадок з Лабусовим - це дзвіночок. Потрібно розуміти, що у самій спецслужбі може бути багато подібних ненадійних людей, котрі мають доступ навіть до "непотрібної" на перший погляд інформації. І спецперевірку потрібно організовувати більш ретельно.