День захисника: ТОП-6 явищ, які врятували Україну (ІНФОГРАФІКА)

14 жовтня Україна вже традиційно відзначає державне свято – День захисника України

День захисника: ТОП-6 явищ, які врятувал…
Фото: Міністерство оборони України / Facebook

Починаючи з 2015 року День захисника України є державним святом і неробочим днем. Це свято, що відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва.

Дуже символічно, що відзначати його на державному рівні почали саме тоді, коли Україна зазнала найбільшого у своїй новітній історії "перезавантаження" – коли вистояла під натиском на порядок сильнішого агресора і зберегла свою державність та незалежність.

З нагоди Дня захисника України Depo.ua підготував підбірку основних явищ, які врятували українську державу у ці буремні часи.

Добровольчі військові формування

Чи вистояла би наша країна в боротьбі з російською агресією без мужніх добровольчих батальйонів? Хто знає… Але сталося так, як сталося – саме добровольці першими дали відсіч ворогу у той час, як кадрові військові відмовлялись відкривати вогонь у "братів-росіян", а то й взагалі переходили на бік ворога.

Новітня історія українського добровольчого руху бере початок з березня 2014, коли був створений "Перший добровольчий батальйон", який отримав ім'я свого керівника Кульчицького. Згодом на Дніпропетровщині з'явився добровольчий батальйон "Дніпро-1". Потім в лавах ЗСУ був сформований, в основному з мешканців Луганської області, добровольчий батальйон "Айдар". Потім сформувались батальйони "Азов" і "Донбас". А до літа 2014 року кожна область мала свій батальйон територіальної оборони.

Згідно призначення і підпорядкування вони поділялись на три групи:

1) створені під керівництвом Міністерства оборони України батальйони територіальної оборони ("Айдар", "Воля", "Київська Русь", "Дніпро-2", "Кривбас" та інші – всього 32);

2) створені під керівництвом Міністерства внутрішніх справ:

- добровольчі формування Національної гвардії України ("Перший добровольчий батальйон ім. генерала Кульчицького", "Донбас", "Крук" – всього 3),

- добровольчі формування патрульної служби поліції особливого призначення ("Дніпро-1", "Азов", "Київ-1", "Січ", "Луганськ-1", "Київщина", "Артемівськ", "Миколаїв", "Шторм", "Слобожанщина", "Харків-1", "Харків-2", "Чернігів", "Миротворець" та інші – всього 30);

3) незалежні від державних силових структур добровольчі формування ("Добровольчий український корпус", "Українська добровольча армія", Батальйон "ОУН", Батальйон "Січ", Підрозділ "Сармат", "Грузинський національний легіон" та чеченський "Батальйон імені Джохара Дудаєва" – всього 7).

Окремо варто згадати роль українських олігархів у фінансуванні частини цих батальйонів на початковому етапі їх створення і формування. Зокрема, ходили розмови, що донедавна опальний олігарх Ігор Коломойський фінансував "Дніпро-1" і "Дніпро-2", а також "Донбас" і частково "Азов". Зрозуміло, що робилося це не від великого почуття патріотизму, а радше інтереси окремих олігархів у той час співпали з інтересами України, але менше з тим. Деякі інші олігархи займали у той час діаметрально протилежну позицію. 

Волонтерський рух

Ні для кого не є таємницею, що на початок активної фази російсько-української війни на Донбасі українська армія була якщо не повністю розвалена, то дуже близька до цього. Багаторічне скорочення фінансування Збройних сил України зробило свою чорну справу: частина військовослужбовців не вміла і не хотіла воювати, а ті, хто хотіли – елементарно не мали чим.

Це було не так давно, тому всі ми пам'ятаємо, як перші хвилі добровольців і мобілізованих йшли на війну голі, босі і голодні, а держава при всьому бажанні не могла їх забезпечити всім необхідним – злочинна влада Януковича втекла з країни, прихопивши з собою залишки державної казни. І хто знає, чим би все тоді завершилось, якби не раптово поставший потужний волонтерський рух.

Тож, коли почалася антитерористична операція на Сході України і з'ясувалося, що українські воїни потребують буквально всього: від їжі, одягу і взуття, до медикаментів, бронежелетів, шоломів і тепловізорів – вмовляти нікого не довелося. В різних регіонах почали виникати різноманітні волонтерські ініціативи не менш різного профілю: хтось опікувався воїнами свого населеного пункту, хтось брав шефство над військовим підрозділом чи добровольчим батальйоном, а хтось просто відсилав гроші на рахунки волонтерів, які збирали і передавали все необхідне чи платні СМС на потреби армії в цілому.

У травні 2015 року кількість людей, що систематично займаються волонтерством, налічувала 14,5 тисяч, а організацій – понад 2,5 тисячі. До найвідоміших та найпотужніших організацій допомоги військовим належать "Народний проект", "Народний тил", "Повернись живим", "Крила Фенікса", "Армія SOS", Combat-UA, Волонтерська група Романа Доніка та інші.

Згодом ситуація з українською економікою і, як наслідок, з армією почала налагоджуватись і роль волонтерів стала зменшуватись. Однак, найбільш успішні і активні з них знайшли собі застосування і у нових реаліях: хтось пішов у політику, хтось отримав державні посади, а хтось – шанс реформувати армію.

Ще в листопаді 2014 року близько 10 представників волонтерського середовища, за підтримки президента України та міністра оборони, були залучені до реформування Збройних сил та утворили так званий "Волонтерський десант". Їхнім завданням було підсилення й оптимізація роботи Міноборони, його структурних підрозділів та деяких служб.

Крім цього важко переоцінити роль волонтерів у цивільному контролі над Збройними силами України.

Недаремно феномен українського волонтерства вже набув світової ваги та став атрибутом гордості українського громадянського суспільства.

Читайте також: Допомога армії: Чому волонтерський рух помирає.

Мобілізація і відновлення призову

Починаючи з 17 березня 2014 року, тобто в часи російської агресії проти суверенітету та територіальної цілісності України, було проведено ряд мобілізаційних заходів. Саме ці заходи, наряду з добровольчим рухом, призвели до відродження боєздатної української армії.

Всього було проведено 6 хвиль мобілізації.

Перша тривала з 18 березня 2014 до 1 травня 2014 року.

Друга - з 7 травня 2014 до 20 червня 2014 року.

Третя - з 24 липня 2014 до 6 вересня 2014 року.

Четверта - з 20 січня 2015 до 19 квітня 2015 року.

П'ята –  з 20 квітня 2015 до 8 червня 2015 року.

Шоста хвиля мобілізації – тривала з 19 червня 2015 до 17 серпня 2015 року.

Сьома хвиля планувалась на весну 2016 року, однак була скасована через успішне залучення до лав Збройних сил контрактників. Крім цього було відновлено військовий призов, адже, як відомо, 14 жовтня 2013 року його було скасовано указом тодішнього президента Віктора Януковича. Однак з початком російської агресії, 1 травня 2014 року, в.о. президента України Олександр Турчинов вимушено відновив це явище.

Читайте також: Строкова служба: Чи наважиться Зеленський скасувати військовий призов.

Збільшення військового бюджету

Фінансування Збройних сил України – мабуть, найбільш болюча тема за всі роки Незалежності. За оцінками експертів, ніколи українська армія не отримувала того об'єму коштів, які були б необхідними для її повноцінного функціонування. Не отримує вона і зараз, але то зовсім інша історія.

Власне, через таке недбале ставлення держави до своїх збройних сил, ми й отримали на початку 2014 року ту картину, яку отримали: голу-босу-голодну армію, в якій не було чим заправити недорозпродані залишки військової техніки.

Після російської агресії в березні 2014 року ставлення до Збройних сил з боку української влади кардинально змінилося, але було пізно – армію довелося відбудовувати заново буквально на ходу. Хочеться відзначити, що держава тут досягла неабиякого прогресу, хоч і до ідеального стану чи, хоча б, до тих самих стандартів НАТО, ще дуже і дуже далеко.

Скільки фактично грошей виділялось на армію в рамках державного бюджету України за роки Незалежності, видно з таблиці:

Рік

Сума,

млрд грн

Сума в перерахунку,

млрд дол.

Курс НБУ на момент прийняття бюджету,

грн/дол.

1997

1,5

0,8

1,885

2002

3,4

0,6

5,295

2003

4,3

0,8

5,332

2004

5,3

1,0

5,332

2005

5,9

1,1

5,306

2006

7,6

1,5

5,050

2007

9,1

1,8

5,050

2008

9,9

2,0

5,050

2009

11,7

1,4

7,879

2010

10,5

1,3

7,970

2011

12,7

1,5

7,963

2012

16,4

2,0

7,990

2013

18,8

2,3

7,993

2014

26,9

3,4

7,993

2015

49,3

3,1

15,769

2016

51,1

2,2

23,488

2017

64,0

2,5

25,638

2018

86,0

2,3

26,488

2019

101,4

2,8

27,790

2020*

102,6

2,5

24,685

* проект бюджету

Як бачимо, починаючи з 2014 року, коли державний бюджет був переглянутий новим постмайданівським урядом, спостерігається суттєве і стале збільшення витрат на Збройні сили України. І це правильно, адже народ, який не хоче годувати свою армію, буде годувати чужу.  

Читайте також: Військовий бюджет-2020: Скільки Україна планує витратити на зарплати і техніку (ТАБЛИЦЯ).

Реформи в армії

За участі "Волонтерського десанту" в Міноборони стартували реформи у сфері логістики та забезпечення, було розпочато перехід на електронну систему закупівель, переглянуто підходи до харчування та медичної допомоги у військах ЗСУ, розроблено нову військову форму. Саме "Волонтерський десант" заклав основи інституційних змін в Міністерстві оборони України, і вже на початку 2015 року реформи та нововведення стали набувати системного характеру.

Волонтери настільки добре себе зарекомендували, що в серпні 2015 року на базі "Волонтерського десанту" було утворено Проектний офіс реформ – дорадчий орган при міністрові оборони України, який бере активну участь у всіх напрямках реформування ЗСУ. В складі Офісу до волонтерів долучилися профільні експерти за окремими напрямками та міжнародні радники, об'єднані спільною метою: реалізація системних реформ Збройних сил України.

Тут насамперед треба згадати реформу системи харчування ЗСУ. У 2018 році 50 бригад ЗСУ та військових частин були переведені на неї. Перед цим, у 2017 році, на нову систему харчування перевели інші 22 військові частини. За планами Міноборони, повний перехід ЗСУ на цю систему очікувався до 2020 року, однак втрутились непередбачувані обставини.

Читайте також: Харчування в ЗСУ: Чому скандальний Окружний адмінсуд Києва зриває реформу.

Та якщо реформа харчування хоч і з горем пополам, та все ж виходить на фінішну пряму, то реформування оборонного комплексу лише починається.

20 грудня 2018 року Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроект № 9122 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення закупівлі продукції, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом", який дає право Міністерству оборони закуповувати озброєння без посередників.

Триває започаткована 2017 року реформа боєприпасної галузі. Зокрема, було розпочато серійне виробництво боєприпасів для 40-мм автоматичного гранатомету, які відповідають стандартам НАТО. Йдеться про КП "Шосткинський казенний завод "Імпульс", що входить до складу ДК "Укроборонпром", яке налагодило відповідне виробництво гранат ПГОФ-40 спільно з ПрАТ "Кузня на Рибальському".

Читайте також: Поворотний момент: Що дасть Україні власне виробництво боєприпасів НАТО.

Досить болючою на початку війни була тема військової форми. За всі роки існування Збройних сил України військовій формі приділялась увага за залишковим принципом, тому починаючи з 2014 року її довелося створювати з нуля. Створювати, не в останню чергу, завдяки волонтерам.

Причому, мова йде не лише про забезпечення армії військовою формою, зокрема зимовою, але й про створення радикально нового дизайну як повсякденної, так і парадно-вихідної форми.

Також не обійшли у цьому році стороною реформи військову освіту. Щоправда, поки що на рівні оголошених планів та декларацій.

Читайте також: Реформа освіти: Що Полторак обіцяє змінити у військових вишах.

Зрештою, враховуючи те, що процес реформування армії ще триває, у цьому питанні можна поставити кому і уважно слідкувати за розвитком подій.

Міжнародна підтримка

Можна як завгодно ставитись до Олександра Турчинова і Петра Порошенка, однак не можна заперечувати їхній вклад у формування потужної антиросійської коаліції довкола України у 2014 році.

Лідером тут, звісно ж, є Сполучені Штати Америки. Лише у якості безоплатної допомоги Україна отримала від США продукцію на суму майже 400 млн грн. Здебільшого це були станції артилерійської розвідки, радіоелектронної боротьби, безпілотні літальні апарати, засоби зв'язку, катери, антиснайперські комплекси тощо.

Що стосується летального озброєння, то не можна не згадати про легендарні протитанкові ракетні комплекси Javelin – у 2018 році Україна безоплатно отримала 35 таких пускових установок та 210 ракет до них.

Додатково до цього у вересні 2019 року Державний департамент США погодив виділення Україні 141,5 млн доларів на посилення безпеки та оборони, зокрема на придбання стрілецької зброї, а Палата представників Конгресу США схвалила виділення на військову допомогу Україні 250 млн доларів.

Зокрема, від Європейського Союзу за 5 років війни Україна отримала найбільший в історії блоку пакет підтримки.

Будучи переконаним прихильником України і її демократичного шляху і визнаючи безпрецедентні проблеми, з якими стикається Україна, і безпрецедентні зусилля з проведення реформ після революції 2014 року, Європейський союз, разом з європейськими фінансовими інститутами мобілізував понад 15 мільярдів євро грантів і позик для підтримки процесу реформ.

Крім цього, влада Німеччини, починаючи з 2014 року виділила Україні 1,4 млрд євро. Тільки в рамках співпраці з метою сприяння розвитку України Берлін витратив з 2014 року 544 млн євро. Ще 110 млн євро було виділено як гуманітарну допомогу, також Київ отримав фінансовий кредит на 500 млн євро, ще 25 млн були надані на заходи щодо стабілізації ситуації в країні, також близько 200 млн євро були передані Україні по каналах ЄС.

І це не кажучи про багаточисельні державні та персональні санкції до Росії і її чиновників та олігархів, які були запроваджені країнами цивілізованого світу і продовжуються з року в рік.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"