Де будуть чотири нові зони безпеки від Порошенка на Донбасі (КАРТА)

Вчора пізно ввечері Президент України Петро Порошенко на прес-конференції після переговорів у "нормандському форматі" наголосив, що першим пунктом домовленостей має бути негайне припинення вогню.

"Домовилися про те, що після розведення сторін на трьох пунктах – Золоте, Петрівське і Станиця Луганська – там мають бути встановлені постійно діючі моніторингові пости ОБСЄ. Після цього ми почнемо переговори про наступні чотири місця розведення сторін. Я хочу наголосити, що українська сторона наполягала, що серед цих пунктів обов'язково було присутнє Дебальцево. Бо за Меморандумом від 19 вересня на 12 лютого ця територія була під контролем українських військових" – сказав Порошенко.

І хоч на перших трьох ділянках відведення сторін проходить з горем пополам, Depo.ua все ж таки спробував проаналізувати ситуацію і спробувати спрогнозувати наступні чотири "зони безпеки". До речі, певний час тому ми вже писали про 7 потенційних "зон безпеки", але життя вносить свої корективи.

Отож, поїхали згори донизу по карті:

1. Дебальцеве. Тут наче без варіантів, раз на цьому наполягає особисто Президент України Петро Порошенко. Дебальцеве – це один з останніх міст, яке Україна встигла звільнити від терористів перед тим, як Росія ввела свої регулярні війська на Донбас. За Меморандумом від 19 вересня 2014-го року Дебальцеве й справді повинно бути під контролем української влади, однак на початку 2015-го російсько-терористичні війська пішли на загострення ситуації і постійними обстрілами з артилерії зруйнували системи життєзабезпечення інфраструктури міста, тому українська влада змушена була евакуювати мирних жителів і відвести з Дебальцевого свої війська.

Станом на сьогодні це фактично мертве місто, однак воно має важливе стратегічне значення – там знаходиться крупний залізничний вузол, а також в силу свого географічного положення воно є хорошим плацдармом для подальших наступів як в одну, так і в іншу сторону.

Вимагати відведення військ з Дебальцевого, насправді, це дуже стратегічно виграшний хід з боку української влади. По суті, тут дане відведення буде відбуватись в односторонньому порядку – або бойовики звільнять місто і там поселиться збройна місія ОБСЄ, створення якої погодили на тих же переговорах у Берліні, або Україна матиме залізобетонний юридично бездоганний аргумент недотримання терористами своїх зобов'язань. Дрібничка, так, але ця дрібничка може стати формальною підставою для посилення санкцій проти Росії – не варто забувати, що Захід живе за "законами формальності".

Але, по суті, створення зони безпеки 4 км2 в даному місці нічого не дасть, окрім як можливості "поселити" на лінії розмежування озброєну місію ОБСЄ. Щодо ефективності якої є певні сумніви. Швидше за все, Україна буде ставити питання ребро щодо встановлення у всьому Дебальцевому демілітаризованої зони по типу Широкиного. Хоча, знову ж таки, є всі підстави думати, що у випадку з Дебальцевим головне процес, а не результат.

2. Авдіївка. Взагалі, Світлодарськ і Авдіївка – це місця, де українські військові останнім часом досягли найбільших успіхів. Тому цілком ймовірно, що терористи будуть вимагати включити до складу "зон безпеки" саме ці точки, з метою відведення звідти української армії. Також цілком ймовірно, що Україна не захоче поступатись стратегічно більш важливою Світлодарською дугою (особливо в контексті Дебальцевого), але при цьому продемонструє жест доброї волі і піде на поступки в "Авдіївській промці", яка за останні місяці перетворилась на руїни і носить більше символічний характер, аніж практичний.

Звісно, "здача" Авдіївської промзони багатьма буде сприйнята, як #зрада, що логічно – надто багато української крові там було пролито. Однак, деколи краще поступитись малим заради стратегічної вигоди. До того ж основну свою місію Авдіївка виконала – продемонструвала терористам, що у разі необхідності українські війська можуть і вміють з боями відвойовувати окуповану територію.

3. Мар'їнка (КПВВ). Тут все без змін. В Мар'їнці розміщений найближчий до окупованого Донецька і, відповідно, один з найбільш популярних КПВВ, який, до того ж, мало не щодня піддається обстрілам. Тому ця точка на карті буквально сама проситься у "зону безпеки". Хоча, тут більше вигоди повинна отримати Україна, аніж терористи – спокійно працюючий пункт пропуску під Донецьком – потужний ресурс для розвідувальної, диверсійної і пропагандистської діяльності в самому лігві ворога.

Очевидно, розуміють це і терористи, тому й обстрілюють Мар'їнку чи не найбільше з усіх КПВВ Донбасу, фактично блокуючи роботу пункту пропуску.

4. Водяне. Що цікаво, існує два селища під такою назвою – і обидва на лінії розмежування. Одне в районі Донецька, поблизу Пісків і Авдіївки, інше – в районі Маріуполя, поблизу Широкиного. Гаряче останнім часом саме в "маріупольському" Водяному – там 14 жовтня терористи навіть мало не прорвали лінію фронту, але наші бійці відбили атаку.

Попри те, що у водяному навіть у мирний час проживало всього 19 людей, обстріли і провокації з боку бойовиків там носять регулярний характер – дається взнаки близькість до Маріуполя. Фактично, Водяне – це маленьке село посеред степу, яке саме по собі жодної цінності не представляє, але на своєму напрямку воно є останнім форпостом на шляху до Маріуполя. Далі – голий степ. Тому, зробивши з Водяного "зону безпеки", вдалося б зняти частину напруження на маріупольському напрямку.

Також проситься у "зони безпеки" і Широкине, однак ризикнемо припустити, що українська влада свідомо не буде наполягати на найпівденнішій точці лінії фронту, залишаючи для себе плацдарм для потенційного прориву у напрямку окупованого Новоазовська і далі, до російського кордону. Такий розвиток подій насправді можливий і ми про нього вже писали.

Хоча, традиційно, ставлення до цього всього процесу "відведення озброєнь" досить скептичне: можна хоч 200 таких "зон безпеки" намалювати, але толку з того, якщо ці домовленості традиційно не будуть виконуватись терористами? Якщо вони не виконують умови попередніх домовленостей і досі остаточно не відвели свої війська у трьох перших "зонах безпеки", то з якого дива варто очікувати виконання ними нових мирних умов? Тим більше, що ініціатором даного питання традиційно виступила Україна, а не бойовики.