Справа Колмогорова: Чому українські військові боятимуться стріляти

Мабуть всі вже чули про конфлікт, який виник в Одесі довкола паркану, який забудовник самовільно пересунув на територію Шкільного аеродрому, де розміщується військова частина А3571. Як і слід було очікувати, військові були проти такого розвитку подій, що й призвело до конфлікту. Згодом до військової частини прорвалися 40 невідомих у балаклавах, частково демонтували огорожу військової частини і здійснили вивіз військового майна в невідомому напрямку.

Як можна було здогадатись, командир військової частини віддати наказ стріляти в нападників на режимний об'єкт не наважився, як не наважився діяти згідно Статуту й чатовий, який у той час ніс варту на зазначеному об'єкті. Тепер їм обом загрожує тюремне ув'язнення: чатовому – до 5 років позбавлення волі, а командирові, що допустив службову недбалість, – до 7 років. Принаймні, на цьому наполягає Головна військова прокуратура.

"За результатами провадження вчора ввечері військовою прокуратурою затриманий тимчасовий командир частини, підполковник, який не вжив заходів пов'язаних з застосуванням вогнепальної зброї, як це передбачено статутом, що призвело до захоплення землі військової частини", – констатував головний військовий прокурор Анатолій Матіос.

До чатового у нього окремі претензії.

"Чатовий прийшов без зброї, фактично зробив дії які соромлять українську армію і повторюють події, які були в Криму і на Сході України. Усіх осіб, які наближаються до посту, часовий повинен попередити "Стій, назад!" і після цього застосовувати зброю. Більш захищеного працівника в державі щодо застосування зброї, ніж часовий, немає. Чатовий має право без попередження стріляти на ураження", – пояснив Матіос.

З одного боку Матіос правий: Закон України "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України" чітко говорить, що: "Усіх осіб, які наближаються до поста або до забороненої зони, позначеної покажчиками, крім начальника варти, помічника начальника варти, свого розвідного та осіб, яких вони супроводжують, чатовий зупиняє вигуком "Стій, назад" або "Стій, обійти справа (зліва)". За невиконання особою, яка наближається до поста або до забороненої зони, цієї вимоги чатовий попереджає порушника вигуком "Стій, стрілятиму" й негайно викликає начальника варти або розвідного. Якщо порушник не виконує цієї вимоги, чатовий досилає патрон у патронник і робить попереджувальний постріл угору. Якщо порушник не виконує й цієї вимоги та намагається проникнути на пост чи до об'єкта, який охороняють (перетнути заборонену зону), або якщо він після такої спроби вдається до втечі, то чатовий застосовує зброю" (Стаття 197).

А Стаття 196 взагалі стверджує, що "Чатовим застосовується зброя без попередження у разі явного нападу на нього або на об'єкт, який він охороняє".

До речі, крім одеських командира частини та чатового можна згадати і львівських прикордонників, які також не наважились діяти згідно Статуту і відкрити вогонь на ураження по колишньому губернатору Одеської області Михайлу Саакашвілі та його супутникам, коли ті 10 вересня здійснили незаконний перетин державного кордону з застосуванням сили проти себе і присутніх там правоохоронців (Стаття 196 у чистому вигляді).

Однак, головний військовий прокурор явно лукавить, коли говорить, що "більш захищеного працівника в державі щодо застосування зброї, ніж часовий, немає". Адже є дуже неприємні прецеденти.

Та й той же закон "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України" має досить неоднозначну Статтю 195, у якій говориться: "За неможливості уникнення застосування сили (зброї) це не повинно перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на чатових обов'язків. … Перевищення повноважень у застосуванні сили (зброї) має наслідком відповідальність, встановлену законом України". Як можна здогадатись: перевищив чатовий необхідну міру, чи ні – вирішуватиме суд, а в нашій державі це рівносильно лотереї.

В цьому контексті достатньо згадати хоча б свіжу справу учасника АТО, прикордонника Сергія Колмогорова, якому минулого тижня суд вліпив 13 років в'язниці за відкриття вогню на ураження на бойовому посту у зоні АТО.

Як відомо, старший солдат Бердянського прикордонного загону Сергій Колмогоров 9 вересня 2014-го року чергував на блокпосту в районі Маріуполя. Під час несення служби військовослужбовці помітили неподалік від берега моря автомобіль, який блимав фарами, подаючи якісь сигнали, а потім попрямував у бік блокпоста. На вимогу зупинитися для перевірки документів водій лише натиснув на газ автомобіля і пішов на прорив. Попереджувальні постріли не зупинили порушника, а швидкість транспортного засобу лише збільшилась, тому, згідно Статуту, прикордонниками було відкрито вогонь на ураження, внаслідок чого один з сепаратистів загинув (іншого потім відпустили і він спокійно виїхав на Росію).

І хоч слідство встановило, що вогонь по автомобілю одночасно вели дев'ять осіб, цивільний суд Маріуполя засудив лише прикордонника Сергія Колмогорова до 13 років ув'язнення, а апеляційний суд згодом залишив вирок у силі.

Тепер у бійця, який наважився у складній ситуації діяти згідно Статуту, залишився лише один шанс уникнути тюремного ув'язнення – позитивне для нього рішення Вищого спеціалізованого суду України (так звана касація), засідання якого відбудеться 2 листопада, тобто, сьогодні.

Тому в теорії Анатолій Матіос все дуже вірно і гарно розказує, у тому числі про здачу частин в Криму і на Донбасі. Але, як бачимо, у реальному житті буває не все так однозначно. А якщо точніше, то взагалі незрозуміло – як мають діяти чатові у подібних ситуаціях. Адже, ситуація для них досить патова: не відкриють вогонь по порушниках – посадять, відкриють вогонь по порушниках – також посадять.

Звісно, військовослужбовці не повинні допускати захоплення їхніх військових частин, а прикордонники – порушення державного кордону. Інакше навіщо вони тоді всі потрібні? Але й захищеність військовослужбовців у таких випадках повинна мати дещо більші гарантії, аніж є сьогодні. Інакше повторення подій у Криму та на Донбасі – питання лише часу.