Чому Сурков відроджує міф про входження "ДНР" до складу Росії

Нардеп та лідер "Інформаційного спротиву" Дмитро Тимчук опублікував інформацію про те, що представники "ДНР" нещодавно провели нараду "керівників органів влади і місцевого самоврядування ДНР" за участю представника адміністрації президента Росії Віктора Суркова.

"Під час зустрічі В. Сурков відзначив, що "представники влади ДНР" повинні більше зустрічатися і спілкуватися з місцевими жителями з метою доведення до них інформації про вагомий внесок Росії в розвиток "ДНР". Згідно з його обіцянкою, через рік-півтора "ДНР" і "ЛНР" повинні увійти до складу РФ на правах повноцінних адміністративних одиниць", - пише Тимчук. 

Чи можна вірити даній інформації, посилаючись виключно на джерела Тимчука - відкрите питання. Оскільки, на перший погляд відродження міфу про Росію, яка нас забере, котрий був актуальний під час "русской весны" 2014-го, сьогодні навіть на Донбасі виглядає абсурдом. Здавалося б, ну хто може повірити в дану брехню в кінці 2016-го і на початку 2017-го, на третій рік війни, навіть у зазомбованому регіоні? Але якісна пропаганда завжди може досягти своєї мети. Особливо там, де окрім надії нічого більше не лишилося.

Проте дивитися на цю ситуацію потрібно під іншим кутом, шукаючи відповідь на питання: "А для чого відроджувати даний міф?".

Справа в тому, що економічна ситуація на Донбасі, зокрема в "ДНР", про яку ми говоримо, близька до катастрофічної. Вугільна галузь поступово знищується, штат шахт скорочують. Деякі шахти навіть об'єднують в одну - "Ясинівка-Глибока" і "Північна". Через урізання бюджету "ДНР", яке відбувається на фоні санкцій та економічних проблем у Росії - головного спонсора сепаратистів Донбасу, бюджетники різних міст республіки навіть жалілися, що не отримують зарплату з листопада. Вдови і дружини бойовиків жаліються, що місцева "влада" не виплачує обіцяні компенсації.

З кінця 2014-го року більшість підприємств у регіоні зупинилися, а єдиним економічним партнером "ДНР" лишається проблемна Росія. 

В 2014 році "русская весна" ударними темпами захоплювала голови жителів Донбасу. Радість кримчан, особливо бюджетників, підвищенням соціальних благ від Росії давала наївним фанатам "народних республік" надію на краще і сите майбутнє з Путіним. Ностальгія за СРСР і фіктивна приналежність до великого руського народу, мрія стати частиною Росії - цей коктейль зіграв свою роль тоді. Але з часом люди, особливо ті, які звикли думати не головою, а шлунком, починають прозрівати. Відбувається це тоді, коли їжі для них не вистачає.

Сьогодні на Донбасі склалася ситуація, яку неможливо вирішити виключно гумконвоями. Їжа закінчується. І її спробують замінити ідеологією.

Ситуація з імплементацією "Мінська-2" зайшла у глухий кут і зустріч "нормандської четвірки", яка відбулася восени, вкотре це підтвердила. У 2016 році не була вирішена жодна складова "Мінська-2". Росія та "Л-ДНР" наполягали на проведенні місцевих виборів для подальшої інтеграції Донбасу назад в Україну на власних умовах. Зокрема, голосування мало проходити в умовах повного контролю над кордоном зі сторони бойовиків. Також вимушені переселенці та загальнонаціональні партії не будуть допущені до донбаських виборів. Зрозуміло, що Україна не пішла на таке, висуваючи головною умовою початку імплементації "Мінська" - припинення вогню, чого досягнуто не було. 

Сьогоднішнє загострення в АТО, бої на Світлодарській дузі, відбуваються в умовах економічної кризи в "ДНР", яка відображається навіть на бойовій силі місцевої "армії". Вона потерпає від поганого забезпечення паливно-мастильними матеріалами, а також нестачі живої сили, відтік якої помічався ще з кінця 2015 року. Причиною називалася затримка виплат. 

Інтеграція Донбасу в Україну сьогодні неможлива. Регіон є важким економічним тягарем для Росії, але виживання "народного режиму" залежить виключно від неї. У цих кризових умовах людям потрібно щось говорити. В усьому поганому сьогодні потрібно звинувачувати виключно Україну, яка не хоче допомагати Донбасу, не вважає людей, що лишилися там, українцями, а також продовжує бомбити міста. Жодних грошей від України не буде - допоможе лише Росія. Тому потрібно стиснувши зуби терпіти і боротися, і за цю боротьбу, зовсім скоро, ми станемо частиною цієї великої країни. Дані меседжі цілком підходять для умов безвиході, у яких опинився режим терористів. 

На цьому фоні, якщо простежити навіть за наповненістю інформаційних ресурсів "ДНР", помітний російський ухил. Із "ДНР" до Росії запустили потяг, до республіки їздять відомі артисти, команди "КВК", дипломи російських "вишів" отримують студенти "ДНР", а дітей возять на екскурсії у Санкт-Петербург. Захарченко ж обіцяє повернути Росії "скіфське золото". 

Росії цей момент також вигідний. Поки триватимуть спроби російської дипломатії намацати контакти з адміністрацією Трампа не тільки по Сирії, але й Україні, а також дочекатися виборів і зміни влади у Франції та Німеччині, Донбас має і надалі тягнути в прірву Україну. Вони будуть робити це війною, яка попри свою контрабандну складову вигідна окремим кланам, але є важким тягарем для нашої економіки.

Донбас має воювати, а щоб це робити - потрібна мрія. І цю мрію знову дадуть місцевим жителям, замість їжі. 

Хоча цю думку, так само як і інформацію Тимчука можна поставити під сумнів після сьогоднішніх слів Путіна на підсумковій прес-конференції: "непогано було б, щоб на Донбасі українську армію для початку перестали вважати окупантами".