Чому Кримське знову в епіцентрі вогню (КАРТА)

Останніми днями найгарячішою точкою у зоні АТО стало селище Кримське, що на Луганщині. Ще в суботу 10 лютого, у вечірній час бойовики кілька годин, з невеликими перервами, вели вогонь по ньому з 82-мм мінометів, гранатометів різних видів та великокаліберних кулеметів.

Далі ситуація лише загострилась. В понеділок, 12 лютого там взагалі спостерігалась найбільша вогнева напруга на всю зону АТО: поблизу цього прифронтового села ворог декілька разів упродовж доби вів вогонь по опорних пунктах ЗСУ зі 120-мм (заборонені "Мінськими угодами") та 82-мм мінометів, гранатометів і стрілецької зброї. А найгірше те, що внаслідок цього обстрілу один український захисник загинув і ще двоє отримали поранення.

Що характерно, Кримське далеко не вперше потрапляє у епіцентр вогневої уваги бойовиків "ЛНР". Загострення там траплялися і на початку липня 2015-го – коли в хід йшли великокаліберні міномети і БМП; і в березні 2017-го – коли бойовики накривали село з "Градів"; і в листопаді 2017-го – коли під час зіткнення зі штурмовою групою ворога в одному бою 23 листопада загинуло одразу четверо воїнів ЗСУ і ще двоє дістали поранення.

Взагалі, Кримське має досить насичену історію участі у російсько-українській війні. Влітку-восени 2014-го року воно кілька разів переходило з рук в руки – над сільрадою здіймався то український прапор, то триколор незаконного бандформування "ЛНР".

До війни населення села становило 1662 особи, з них 12,52% називали рідною українську мову, а 87,48% – російську. Менше з тим, під час окупації в Кримському переважали проукраїнські настрої і 19 жовтня 2014-го року силам АТО вдалося остаточно звільнити село від бойовиків "ЛНР" без жодного пострілу. Власне, після цього й почалися перманентні обстріли села терористами і спроби повернути його під окупацію силами ворожих ДРГ.

Це призвело до того, що станом на 22 січня 2015-го року внаслідок обстрілів бойовиками "ЛНР" у Кримському не залишилось жодної цілої хати, а з населення залишилось лише 10% жителів – решта виїхали.

Взагалі, позиційні бої навколо селища тривали впродовж 2015-2017-х років зі змінною інтенсивністю, поки на початку червня 2017-го року сили 93-ї бригади змогли просунутися вглиб окупованої території на 1,5 км у напрямку Бахмутської траси. Тоді ЗСУ здійснили відволікаючу атаку на Жолобок, під прикриттям якої захопили позиції в районі колишнього блок-посту №31 і вибили терористів з кількох стратегічно важливих висот, головною з яких є висота 195.3.

Все це дозволило дещо відсунути лінію фронту і зменшити як інтенсивність обстрілів, так і кількість спроб прориву терористичних ДРГ. Однак, зовсім проблему вирішити наразі не вдалося.

Така ситуація не могла обійтися без наслідків і для мирного населення. Ще влітку 2017-го року внаслідок обстрілів терористів було пошкоджено газопровід у цьому районі і без газу залишилися цілий ряд населених пунктів з населенням понад 7 тисяч людей, серед яких і Кримське.

Через неможливість ремонтних робіт у зв'язку з відсутністю домовленості з бойовиками (пошкоджена ділянка знаходиться на території в зоні обстрілу), газопровід досі не відремонтували і люди, відповідно, зимують без газу.

Розуміючи безперспективність очікування від терористів згоди на ремонт пошкодженого газопроводу, в жовтні українською стороною почалося прокладання альтернативного газопроводу. Однак в січні з початком сильних снігопадів і через значне погіршення погодних умов роботи були припинені. На початку лютого роботи відновили, але навряд чи їх встигнуть завершити до весни.

Як ми вже писали, чи не єдиним способом вирішення проблеми обстрілів Кримського є деокупація сіл Жолобок на півдні і Сокільники зі Знам'янкою на сході, які знаходяться на лінії розмежування з підконтрольної бойовикам "ЛНР" сторони. Лише це дасть можливість відсунути лінію фронту на безпечну від Кримського відстань.

Читайте також: Луганський напрямок: Які "сірі" села можуть бути нашими (КАРТА).