Кадрова проблема в ЗСУ: Чому бойові офіцери йдуть з армії

Останнім часом почастішали згадки про те, що мотивовані військовослужбовці з реальним досвідом бойових дій масово залишають армію через кадрову політику, яку проводить командування Збройними силами України.

Зокрема, волонтер і журналіст Ольга Решетилова нещодавно написала у Facebook про кадрову політику ЗСУ. На прикладі 72-ї ОМПБр, 92-ї ОМБр і 57-ї ОМПБр Ольга продемонструвала стан речей, який, на її думку, має місце в Збройних силах України. До речі, після цього посту проти неї розгорнулась справжня інформаційна кампанія цькування з боку як командування вищезгаданих бригад, так і Генерального штабу.

"У листопаді минулого року командиром героїчної 72-ї ОМПБр був призначений Руслан Татусь, колишній начальник штабу 128-ї бригади. За перші кілька місяців його командування з бригади пішло понад 1000 військовослужбовців. Багато з них при цьому публічно заявляли, що не можуть знайти спільної мови з новим командиром і ніколи не зрозуміють його совкових порядків. Героїчна 72-га втратила кращих бойових хлопців з досвідом боїв в Авдіївці, на промці, за Волноваху", – написала Ольга.

"У нас же є чудовий свіжий приклад того, що буває, коли в боях бригадою командує людина, яку не сприймає особовий склад! Військовослужбовці 92-ї бригади після призначення нового командира Володимира Кокорєва попереджали і писали рапорти про його некомпетентність і схильність до алкоголізму. Жодної реакції від командування на ці заяви не було, врешті – в результаті бою, через помилки комбрига бригада отримала безповоротні втрати особового складу та залишила важливу позицію під Донецьком. З однієї з наймонолітніших бригад масово почали звільнятися рядові та офіцери", – навела Ольга інший приклад.

До речі, про те, які "дива" відбуваються в 92-й ОМБр ми не так давно писали. Не важко здогадатись, що все це таки не сприяє здоровому мікроклімату в бригаді і не стимулює бійців продовжувати контракти.

Читайте також: П'яна поножовщина, чи замах на вбивство. Що насправді відбувається в 92-й бригаді.

"Наприкінці лютого я написала лист начальнику Генерального штабу Віктору Муженку про нездорову ситуацію ще в одній бригаді – 57-й ОМПБр, пов'язану з нещодавно призначеним командиром Юрієм Головашенком. … З бригади масово йдуть найкращі люди. За підрахунками офіцерів штабу, після виходу бригади в тил понад 70% особового складу збирається звільнятися саме через "скотське" ставлення командира, корупцію, неадекватність", – написала Ольга Решетилова.

На думку Ольги, це відбувається через небажання створювати прецедент звільнення старшого офіцера.

"Заради двох-трьох довбойобів Генштаб готовий втрачати тисячі досвідченого, обстріляного і мотивованого особового складу", – робить висновок вона.

Власне, за підтвердженнями слів Ольги далеко ходити не треба. Кілька місяців тому Depo.ua писав про те, як командувач 73-го Морського центру спеціальних операцій Едуард Шевченко потрапив у немилість до вищого керівництва і змушений був проти його волі залишити Центр.

І це при тому, що Едуард Шевченко – бойовий офіцер ЗСУ з досвідом бойових дій на Донбасі, капітан I рангу, двічі лицар ордену Богдана Хмельницького (ІІІ і ІІ ступеня), повний кавалер ордену "За мужність" (ІІІ, ІІ і І ступеня) і володар нагрудного знаку Міноборони "Знак пошани". Але це все закрили очі, коли на передній план вийшли амбіції вищого командування.

Читайте також: АТОшний скандал: Кому заважає "морський котик" Едуард Шевченко.

Вже тоді ми задавались питанням: коли таким бюрократичним чином Генштаб позбудеться всіх бойових командирів – хто ж буде воювати? Як бачимо, з плином часу ситуація лише загострюється, а генерали розводять руками: "Ну нет нормальных командиров! Где их брать?".

Скаржаться на кадрову політику й колишні військовослужбовці, які з тих чи інших причин вже залишили лави ЗСУ.

"Служив у 2014-2015-х комвзводом (доброволець) в ЗСУ, звання – старший лейтенант. Влітку 2016-го вирішив повернутися на контракт в свою частину на ту ж посаду. Відмовили. Мотивація: недостатньо рівня освіти. Я з "Аерофлоту", закінчив льотне училище ГА, там і отримав офіцерське звання. Згідно наказу МО від 2009-го року на контракт беруть офіцерів тільки з вищою освітою. Моя такою не вважається. Мені пояснюють, що по мобілізації можна, а на контракт – ні. А те, що в країні війна, і не вистачає кадрів – нікого не хвилює. … Значить так їм потрібні кадри", – пише колишній військовослужбовець Лев Кармірян.

Інший колишній боєць української армії відзначає, що також хотів би повернутись на службу, але переслідування з боку прокуратури не дозволяє.

"Сам постраждав в Дебальцево спочатку від неадекватних дій командира, а потім від військової прокуратури. Тягають вже 4-й рік, а я, як той дурник, все мрію повернутися в армію. Не беруть, бо відкрите кримінальне провадження", – пише Євген Ткачук.

"Це банальна совдепія. Сам через подібне пройшов. Відбиті тупоголові командири – найбільша проблема сьогоднішньої армії!", – написав сержант ЗСУ Тарас Паляниця.

Інша причина – мотивація. Як написав Олег Радіонов: "Після того, як бойові дії перейшли в уповільнену фазу, багато військових патріотів, які йшли не за зарплатою, звільнилися, а ті безробітні "аватари" прийшли, бо легко можуть заробити грошей які вони не отримають на "гражданці".

Зрозуміло, що в середовищі "аватарів" нормальні бійці перебувати не хочуть і також звільняються з лав ЗСУ.

Також військовослужбовці вказують на корупцію в лавах ЗСУ. Так, підполковник української армії за умови збереження його анонімності повідомив нам, що як мінімум в одній з бригад одним військовослужбовцям, наближеним до командування, виплачують грошові компенсації на сотні тисяч гривень, а іншим навіть після рішення судів не виплачують на десятки тисяч, і ті звільняються.

Ну і окрема тема – це масове повернення на ключові посади в ЗСУ старих кадрів, які з тих чи інших причин раніше вийшли на пенсію, а зараз повертаються на службу, отримуючи одночасно і пенсію, і грошове утримання (зарплату).

Багато в чому це є наслідком масового відтоку бойових офіцерів, про який писала Ольга Решетилова – адже вакантні посади потрібно кимось закривати. Але, на жаль, не лише. Є інформація, що бойових офіцерів спеціально витравлюють з армії, щоб звільнити місця для "старих знайомих"…

Як розповіли Depo.ua на умовах анонімності полковник та лейтенант ЗСУ, замість того, щоб заохочувати молодих офіцерів, які пройшли АТО, займати ключові посади і зростати кар'єрно, командування повертає в армію людей, які ще до війни пішли на пенсію, так званих "пенсів". І саме ці люди, часто, приймають ключові рішення і розповідають тим, хто пройшов війну, як треба служити. Від них же залежать премії бійців. Звичайно, що ситуації бувають різні і далеко не всі старі офіцери є зайвими в армії. Втім, здебільшого таке положення речей в офіцерів, з якими ми спілкувалися, викликає сум. Бо вони бачать, як армія деградує зсередини і знову перетворюється у стару "совкову".

Втім, як казав нам колишній АТОвець Мартін Брест, ситуація не така однозначна. І армія в цілому - це гарантія стабільності для людей. Функції ж когось тримати в ній у командування нема - лише забезпечити умови, на які людина погодиться чи ні.

В цілому, армія, яка не воює - а нинішні бої на Донбасі назвати повноцінною війною зараз складно, в порівнянні з 2014-2015 роками, починає деградувати системно. І, навпаки, військові дії змушують систему працювати чи мобілізуватися. В нашого війська був шанс реформувати ключові моменти в перші два роки війни. Багато що вдалося - харчова реформа, логістика, забезпечення та ін. Але, на жаль, якісний офіцерський склад здебільшого під великим питанням. І стара система, моментами, досі панує в ЗСУ.