Чому Щастя не обстрілювали цілий рік

Вчора, 30 серпня, близько 22:00 терористи почали обстріл територій, підконтрольних Україні, майже по всій лінії розмежування. Зокрема, дісталося місту Щастя, що на Луганщині. Першими про це повідомили волонтери ("Хвилину тому був обстріл Щастя. Понад п'ять прильотів. Артилерія. Місцеві в шоці"), а на ранок надійшло і офіційне підтвердження. "В районі Щастя супротивник відкривав вогонь з мінометів калібру 120 мм" – підтвердили станом на 6:00 сьогодні у прес-центрі штабу АТО.

Що характерно, у Щасті під обстріл потрапили цивільні об'єкти, які не мають стратегічного значення: СТО, кафе, кілька приватних будинків та чотириповерховий багатоквартирний житловий будинок. Луганська ТЕС, яка належить олігарху Рінату Ахметову, не постраждала. При цьому, як повідомляють ті ж волонтери, працювали коригувальники вогню. Тобто, обстріл свідомо проводився саме по цивільних об'єктах.

Плюс відомо, що останнім часом терористи перестали обмежуватись "сірою зоною", а почали обстрілювати навіть нашу "зелену зону". Як приклад – село Чермалик, яке знаходиться на відстані 20 км від лінії розмежування.

Інший аспект, який кидається в очі: протягом майже року житлова забудова Щастя, та інші цивільні точки на карті АТО не потрапляли під обстріл, тоді як найбільше раніше діставалось стратегічно важливим об'єктам з українськими військовими, по типу Авдіївської промзони чи тієї ж Луганської ТЕС.

Отже, висновок напрошується сам по собі: зараз терористи цілеспрямовано обстрілюють саме цивільні об'єкти з очевидною метою – здійняти паніку серед цивільного населення і тим самим зумовити тиск на українську владу. До речі, такі дії бойовиків перегукуються з обстрілами пропускних пунктів, метою яких, як з'ясував depo.ua, було спричинення максимальних незручностей для цивільного населення з подальшою провокацією його на невдоволення та бунти. Згадаємо бунт у Торецьку.

Тобто, всі ці обстріли, а також "теракти в Криму" та багато інших провокацій з боку російської сторони – ланки одного ланцюга. Схоже, таким чином (спровокувавши ескалацію конфлікту і звинувативши у цьому Україну) Кремль хоче отримати додаткові козирі напередодні саміту G-20, який пройде 4-5 вересня в китайському Ханчжоу, і де буде порушуватися українське питання.

Також не можна забувати і про підготовлений нещодавно проект нового документу про розведення військ вздовж лінії розмежування на Сході України, який було підготовано у рамках "нормандського формату" і який зараз проходить стадію погодження між сторонами. Нагадаємо, що без узгодження офіційної лінії розмежування припинення війни неможливе. А отже неможливе й відновлення Україною контролю над державним кордоном (на чому наполягає Україна) і проведення виборів на Донбасі (на чому наполягають Росія і її терористичні маріонетки "Л-ДНР").

Інше питання – як саме ця лінія розмежування буде офіційно закріплена. Адже ні для кого не секрет, що останнім часом йде активна боротьба за так звану "сіру зону". Наприклад, в липні 2015-го терористи, всупереч домовленостям, заходили в українські села Желобок і Сокольники на Луганщині, а наші військові просувалися вперед на Світлодарській дузі, в районі Молочного і під Докучаєвськом. Зараз же кожна зі сторін хоче узаконити захоплені території за собою, одночасно наполягаючи на поверненні противником захоплених ним територій. І вчорашній обстріл Щастя, разом з іншими подібними випадками, може бути одним з елементів тиску проросійських терористів на українську владу.

Якщо це припущення вірне, значить Україні потрібно готуватись до подальшої ескалації конфлікту. Цілком логічно, що у такому випадку обстріли будуть методично повторюватись, а головним "тузом у рукаві" Путіна може стати Маріуполь.

Є й інша версія – Росія готує окупаційні війська до наступу на підконтрольну Україні територію, і обстріли по всьому периметру лінії розмежування – це лише перший крок цього плану. До речі, цієї версії дотримується керівник групи "Інформаційний спротив", народний депутат Дмитро Тимчук. Також до цієї версії активно підштовхує сама Росія, показово брязкаючи залізом на кордонах з Україною і стягуючи до цих самих кордонів війська з усієї країни. Звісно, мало кому віриться, що Путін остаточно втратив здоровий ґлузд і наважиться на відкрите вторгнення, але як версія – має право на існування.