Загострення в АТО: Що сталося на Світлодарській дузі (КАРТА)

Варто було нам написати, що найбільш гарячою точкою на карті АТО стало селище Кримське на Луганщині, як бойовики у прямому значенні цих слів накрили вогнем позиції Збройних сил України на Світлодарській дузі. Російсько-окупаційні війська збільшили кількість та інтенсивність своїх обстрілів, особливо за темної пори доби.

13 лютого ворог застосував артилерійські установки калібру 122-мм по наших позиціях неподалік Троїцького. Також поблизу цього прифронтового населеного пункту противник неодноразово вів вогонь зі 120-мм та 82-мм мінометів, зенітних установок, гранатометів, великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї. За п'ять годин, протягом яких тривали обстріли, окупантами було випущено близько 150 снарядів і мін.

Того ж дня ворожа активність спостерігалася і на підступах до Луганського, де російсько-окупаційні підрозділи випустили понад 60 мін калібру 120-мм і 82-мм. При цьому бойовики супроводжували ці обстріли із гранатометів різних видів та великокаліберних кулеметів.

Крім того, зі стрілецької зброї та гранатометів бойовики стріляли поблизу Зайцевого і Світлодарська.

Не набагато спокійніше було на Світлодарській дузі й 14 лютого – противник застосував 120-мм міномети поблизу Троїцького, а з гранатометів та стрілецької зброї агресор обстріляв наші позиції біля Травневого.

Щоб зрозуміти наміри та мотиви бойовиків, варто пригадати історію протистояння на цій ділянці фронту.

Як відомо, термін "Світлодарська дуга" виник у 2015-му році після того, як під тиском російських танків українським військам довелося залишити Дебальцеве і відійти назад. Згодом активні бойові дії припинилися і лінія фронту (вона ж – лінія розмежування) сформувалась у вигляді дуги від Троїцького на Луганщині, до Горлівки на Донеччині.

Майже весь 2015-й рік знадобився Збройним силам України для того, щоб прийти до тями після Дебальцівської трагедії і закріпитись на нових позиціях. А вже на початку 2016-го року події на Світлодарській дузі знову переросли у фазу гарячого протистояння. Якщо бути зовсім точним, то в лютому 2016-го українська армія перейшла на цій ділянці фронту у "повзучий наступ", що до кінця літа дозволило встановити свій контроль над великим шматком так званої "сірої зони" – зокрема над стратегічними висотами поблизу селища Луганське, що дозволило підійти майже впритул до Вуглегірська і Дебальцевого.

Потім, внаслідок вдалого контрнаступу 18 грудня 2016-го Збройні сили України увірвалися на позицію "Мара", після чого протягом дня ними були захоплені висота "Хрест", висота "Зірка", "П'ятий пост" і "Четвертий пост". Але найголовнішим стратегічним здобутком українських військ було встановлення контролю над лісом, з якого терористи весь час вели обстріли українських позицій, а також висоти "222" – стратегічно найважливішої у цьому районі.

А на додачу, 23 грудня 2016-го року селище Новолуганське, яке тривалий час перебувало нічийним у "сірій зоні", зайняли підрозділи батальйону "Донбас-Україна". Зайняти раніше його не було можливості – воно знаходиться в низовині і прострілювалося з вищеназваних висот та лісу.

Весь 2017-й рік пройшов в утриманні зайнятих раніше позицій з перманентним просуванням вперед у режимі "повзучого наступу" (то тут наші бійці свої позиції перенесуть на кілометр-другий вперед, то там виб'ють бойовиків з їх позицій). Лише під кінець року Збройні сили України зайняли села Травневе і Гладосове у передмісті Горлівки.

Власне, після цього бойовики ніяк не можуть заспокоїтись і обстрілюють позиції ЗСУ на Світлодарській дузі мало не щодня. Якщо бути зовсім точним, то лише кілька днів тому ненадовго "пальму першості" перехопило селище Кримське поблизу Бахмутської траси, а так весь час найбільш гарячою точкою залишалась Світлодарська дуга.

Однак, якщо брати поточний рік, то останніми днями терористи перевершили самі себе: таких затяжних і потужних обстрілів, як 13-14-го лютого, у 2018-му році ще не було. Чи не вперше у цьому році бойовики застосували артилерію 122-мм.

До речі, увечері 13 лютого прес-центр штабу АТО зробив заяву, що командування бойовиків віддало наказ про застосування артилерії проти сил антитерористичної операції на Світлодарській дузі.

Можна довго розмірковувати про причини, які спонукали бойовиків до таких радикальних дій, що безумовно призведуть і до втрат з їх боку. Але найбільш очевидною видається версія страху. Адже зухвалі дії ЗСУ на Світлодарській дузі і на північній окраїні Горлівки наприкінці минулого року неабияк налякали бойовиків. А страх, як відомо, здатний спонукати людей на необдумані вчинки.

В даній ситуації це може означати лише одне: "новорічно-різдвяне перемир'я", яке й без того незвично довго затягнулося, остаточно буде сходити нанівець. Окрім Світлодарської дуги про це красномовно свідчать і події на Луганщині в районі Бахмутської траси, де протягом майже всього січня і половини лютого було тихо, поступове нарощування вогню у Приазов'ї, а також появи на карті обстрілів таких "екзотичних" для останнього часу місць, як Докучаєвськ і Станиця Луганська.