Будівництво року: Для чого нам на Донбасі потрібні дві військові бази за стандартами НАТО

В рамках інтеграції до НАТО і в умовах війни з Росією, Україна планує будувати на Донбасі військові бази за стандартами Північноатлантичного альянсу

Руслан Рудомський
Журналіст відділу «Війна»
Будівництво року: Для чого нам на Донбас…

В силу обставин, що склалися, Україна змушена одночасно виконувати дві стратегічні місії, пов'язані з обороною та безпекою: вирішувати конфлікт на Донбасі і інтегруватись в НАТО. Будівництво нових сучасних військових баз за стандартами Північноатлантичного альянсу бачиться кроком, який гармонійно ці дві місії поєднує.

Власне, чутки і розмови про такі бази ходили давно – мало не від початку війни. Звучали навіть пропозиції дозволити США побудувати в Україні свою базу. Однак до серйозних анонсів з точним місцезнаходженням баз справа дійшла лише зараз. Вперше про це повідомив міністр оборони України Андрій Загороднюк в інтерв'ю виданню "Kyiv Post".

"Ми плануємо збудувати декілька якісних інфраструктурних об'єктів, щоб всі знали, що в нас теж можуть бути військові бази за стандартами НАТО. Зокрема, це два об'єкти, які ми будуємо в чистому полі. Це будуть військові бази: одна – у Маріуполі, інша – у Сіверськодонецьку", – повідомив міністр.

Також Загороднюк заявив, що до кінця 2020 року буде завершено будівництво бригадного містечка на полігоні "Широкий лан" у Запорізькій області.

Ну, з "Широким ланом" у нас окрема історія. Скільки його не будують, а там все одно щовесни посеред наметового містечка утворюється озеро.

Читайте також: Дике поле: Що насправді не так з "ШирЛаном".

А от інформація про військові бази у Маріуполі і Сіверськодонецьку є досить цікавою. Адже досі в Україні взагалі такого поняття, як військові бази, майже не існувало. Практично, тому що окремо стоять військово-морські бази, яких в Україні донедавна було три, а після окупації Росією Криму, залишилось дві: Західна військово-морська база і Південна військово-морська база. Головна база ВМС України залишилась під окупантами у Севастополі.

Західна військово-морська база, наразі - основна військово-морська база Збройних сил України, що розташована у Одесі. Вона була створена 10 квітня 1994 року у відповідь на провокаційні дії Чорноморського Флоту РФ та спроби незаконного вивезення військового майна із демонстрацією загрози застосування зброї.

Південна військово-морська база до захоплення Росією Криму в березні 2014 року базувалася в смт. Новоозерне у затоці Донузлав. У 1995 році після поділу Чорноморського флоту база перейшла до України. 19 березня 2014 штаб Південної військово-морської бази України перейшов під контроль РФ. 24 березня 2014 року РНБО України доручила Міністерству оборони України провести передислокацію військових частин, які знаходяться в Автономній Республіці Крим, на материкову Україну. Таким чином базу було перенесено до Миколаєва.

Та повернімось до анонсованих військових баз на суходолі. Взагалі, військові бази – це стратегічно важливі спеціально обладнані території з усіма воєнними спорудами і тиловими установами, призначені для забезпечення бойових дій війська. На території військових баз зосереджуються контингенти збройних сил, матеріально-технічні засоби, боєприпаси, майстерні, шпиталі, тощо. Військові бази забезпечуються також різними видами транспорту, засобами зв'язку і аеродромами.

Якщо вірити пану Загороднюку, то у Маріуполі і Сіверськодонецьку варто очікувати саме таких баз. Разом з тим відомо, що утримання військових баз дорого обходиться, не кажучи вже про будівництво, яке збираються вести "у чистому полі". Тобто, Україні доведеться зробити значні капітальні вкладення у ці об'єкти. Добре це, чи погано – думки різняться.

З одного боку, це дуже дорого. Тому напевне знайдуться люди, які скажуть, що таке будівництво не на часі в такій бідній країні. Ризикнемо припустити, що це будуть люди переважно з москвофільного середовища.

А з іншого боку, будівництво таких колосальних об'єктів, якщо воно буде у повному обсязі фінансуватись і не перетвориться на черговий національний довгобуд, за прикладом проекту "Стіна", призведе до розвитку навколишньої території. І мова не лише про безпеку, яка, зрозуміло, суттєво підвищиться з введенням баз в експлуатацію і посприяє залученню інвестицій у навколишні райони. Мова також про економічний і соціальний ефекти.

Економічний ефект полягає у тому, що багато підрядників з цілої низки навколобудівельних галузей отримають замовлення, зможуть заробляти і сплачувати податки. Соціальний ефект полягає у тому, що місцеве населення отримає роботу і не буде тинятися без діла "у пошуках пригод". А для депресивного Донбасу це дуже актуально.

Крім того, для України це прекрасна можливість скоригувати внутрішню міграцію так, щоб отримати з цього максимум вигоди на перспективу. Адже поселивши у дещо специфічному регіоні (підконтрольні Києву райони Донецької і Луганської областей на останніх виборах переважно голосували за ОПЗЖ на чолі з кумом Путіна Віктором Медведчуком) кілька тисяч патріотично налаштованих українських військових, можна не лише помітно змінити демографію Донбасу тут і зараз, але й закласти перший камінь у фундамент українізації регіону в майбутньому.

Також позитив бачиться і з воєнної точки зору, адже у разі, якщо колись доведеться звільняти окуповану частину Донбасу воєнним шляхом, ці бази можуть стати стартовими майданчиками. Та навіть якщо Донбас вдасться повернути мирним шляхом, то наявність таких баз буде служити стримуючим фактором для неповторення подій весни 2014 року.

Але, як це часто буває у нас останнім часом, поки що це новина у майбутньому часі. Взагалі, Україна часів президентства Зеленського якось плавно перетворилась на країну новин майбутнього часу – майже всі новини, які звучать з вуст можновладців і чиновників, є про те, що вони колись зроблять, а не про те, що вони вже зробили. Тому давайте дочекаємось хоча б початку будівництва цих двох військових баз, а тоді продовжимо.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme