Масовик-затійник з АТО про музику, алкоголь і те, як розважаються на війні

Боєць 101-ї окремої бригади охорони Генштабу Олексій Снігульський з позивним "Шаман", який очолює місцеву "Народну світлицю", розповів про дозвілля воїнів АТО

Масовик-затійник з АТО про музику, алког…

- Як Ви потрапили на схід?

- Почалося все з Майдану. Я півтора місяці був у складі 9-тої сотні Самооборони. Мій товариш Ігор Сердюк загинув під час цих трагічних подій. Згодом я підтримував бійців, відправляв людей на ротацію "дев’ятки", займався волонтерською діяльністю. Коли почалася війна, ми з колегою (позивний "Морской") поїхали до Києва, і там, в Українському домі, заповнили анкети і потрапили до 25 батальйону територіальної оборони "Київська Русь". У його складі я побував у Дебальцевому. Рік відслужив там, згодом доля закинула до 101 окремої бригади охорони Генштабу. Майже рік "ідеологічно провоював" у Краматорську у клубному наметі, організовуючи дозвілля бійців і власне виживання в екстремальних умовах.

- Чим займалися до Майдану?

- Важка і неоднозначна доля творчої людини у часи невдалого соціалізму. Ще у лихі 90-і я брав участь у заснуванні "Народного Руху" в Кременчуці, звідки я родом, у голодуваннях, мітингах. Через це постійно потрапляв у поле зору спочатку КДБ, потім СБУ. Звичайно ці обставини перекреслили всі наміри про власну справу на батьківщині. Про це особисто натякнув тодішній прокурор рідного міста, тому доводилося працювати за кордоном. На початку 2000-х я вирішив стати IT-шником. Ця професія дозволяла працювати вдома і вести домашнє господарство.

- Скільки часу Ви вже на сході?

- Два роки, пішов третій. На контракті до 2018 року. На ротації не їжджу, немає кому замінити. Все майно – приватне або волонтерське на моїй відповідальності. У відпустку вдалося вирватися, був замісник у Краматорську, до речі, кандидат філологічних наук, націоналіст, мельниківець. У мене менше, ніж кандидатів немає! Перед тим був Сашко Набок – кандидат економічних наук. Ось таке нераціональне використання інтелектуального потенціалу.

Масовик-затійник з АТО про музику, алкоголь і те, як розважаються на війні - фото 1

- Ви завідувач клубу. У чому полягає Ваша робота, яким чином вдається забезпечувати дозвілля наших солдатів?

- Щоб ви розуміли легального дозвілля в зоні АТО немає. Я зараз на посаді неклубного працівника – керівник станції КШМ (ред..Командно-штабна машина), які взагалі вже не використовуються, а посада залишилася. Мій клуб або "Народна світлиця", раніше у Краматорську був у наметі. На жаль, він повністю розвалився внаслідок пожежі і несприятливих погодних умов. Зараз клуб у приміщенні, я потроху роблю ремонт. Тут є різне музичне майно: 4 гітари, баян, флейта, губні гармошки, барабан "Джамбей", підсилювачі, мікрофони, навіть караоке, а ще кінопроектор, 10 тисяч фільмів, 170 тисяч томів електронних книг, періодична преса.

З досвіду знаю, що паперову бібліотеку ящиками возити за собою дуже незручно. Вона нищиться і псується. На війні немає належних умов для її зберігання. Також є техніка: два комп’ютери купила моя дружина, третій я привіз із собою. До речі, дружина дуже допомагає мені - записує різні радіо та телепередачі, а потім надсилає. Шукаємо МП-3 форматні файли для того, щоб бійці могли завантажувати їх на свої мобільні пристрої. Щодня після сніданку кожен може переглянути вчорашні телевізійні новини. Є ксерокс, який подарував отець Юрій з Італійського приходу УГКЦ, приватний принтер для друку. З Інтернетом допоміг отець Роман, який був нашим капеланом у Дебальцевому. Він придбав роутер і кабель. У війську і досі немає комп’ютерного забезпечення. Все що є – приватна власність. Це не великі кошти, але забезпечення немає навіть у штабах. Тому доводиться знаходити різні способи – 3G, Wi-fi –роутери, супутникові тарілки та ін..

Масовик-затійник з АТО про музику, алкоголь і те, як розважаються на війні - фото 2

- Командування теж навідується до клубу?

- Командування штабу користується нашим клубним Інтернетом, який я роздаю для бійців. Хоча існує військовий інтернет "Днепр", який чомусь не використовується. Необізнаність керівництва в азах комп’ютерної безпеки призводить до жахливих випадків розповсюдження секретної інформації на підконтрольних ФСБ російських ресурсах – mail.ru, rambler.ru, yandex.ru. Такі речі не можна оминати увагою.

Кремлівські спецслужби постійно працюють проти нас. Немає комп’ютерної грамотності, системних адміністраторів, які б мали ці процеси контролювати.

- Тобто державне забезпечення розраховане тільки на тіло, про власну безпеку, духовні потреби доводиться дбати вам самим?

- На тіло теж не завжди вистачає…Мені довелося навіть пічку привезти свою. Зараз я користуюся власним автомобілем, який за законом не можна використовувати у військових цілях. Але керівництво заплющує на це очі, адже іншого виходу немає.

Все через недосконале законодавство і військові статути, які залишилися з радянських часів.

- Я із задоволенням переглянула кілька відео на Вашому Youtube-каналі, де Ви з дружиною ділитися секретами здорового харчування. Скажіть, зараз на службі Вам ці знання допомагають?

- У мене своя оздоровча система, ми з дружиною вже шість років сироїди. Взагалі тема харчування дуже цікава. Нещодавно хлопці глузували зі свого колеги, що він "розжирів" від армії. З’ясувалося, що він прийшов дуже худим, а зараз вже має зайву вагу. Військова їжа не зовсім корисна, тому люди набирають зайві кілограми. Знижується витривалість і боєздатність – це проблема.

Ми можемо використовувати наші українські страви, які ще козаки споживали. Ця їжа якнайкраще підходить для військових - кваша, кутя, зелені борщі та багато інших старовинних наїдків. У нас штучно створюються проблеми з травленням у наших солдат. У 40 градусну спеку нонсенс годувати їх гарячим супом. Раціон в армії влітку і взимку незмінний. Американський спецназ харчується на 75% рослинною їжею, а в українських військових – 75 % "тушонка". Бракує звичайних овочів та фруктів. Немає пробіотиків, кисломолочних продуктів, лакто-, біфідобактерій. А через це виникають різноманітні бактеріози. Навіть форма неналежна, вона сковує рухи. Ось у мене, наприклад, сучасні піксельні козацькі шаровари – широкі, легкі, дихають, не промокають, з балонової тканини. У нас є свої історичні стандарти, а ми використовуємо іноземні.

Масовик-затійник з АТО про музику, алкоголь і те, як розважаються на війні - фото 3

- Скільки щодня солдат відвідує світлицю?

- У середньому 20-30 людей.

- Місцеві приходять?

- Сюди ні. У Краматорську приходили, і з місцевими волонтерами ми співпрацювали. Бувмарафон з плетіння сіток, я допоміг озвучити захід. З ранку до вечора лунала патріотична музика на все місто. Варто відроджувати патріотично-військові пісні. Є радіо "Армія FM", але контент там більш сучасний, естрадний та й у нас дуже погано ловить сигнал. Потрібно вигадувати інші способи розповсюдження - записувати на флешки, завантажувати. Кожен військовий має смартфон або планшет. Це зробити не складно. У мене 5 смартфонів, які я роздаю за потреби. Вони іноді не працюють як телефони, але подивитися фільм чи послухати музику можна.

- А з ополченцями доводилося контактувати?

Навіть у цивільному житті доводилося. Мій сусід у Кременчуці, який вийшов після 8 - річного ув’язнення за вбивство, поїхав на заробітки. Розповідав, що в охоронній фірмі працює, але цілком можливо, що "ця фірма" десь в "ДНР" чи "ЛНР". Це вже нормальна практика, коли тут вони стріляють в українців, а потім їдуть в Київ відпочивати. Безкарність та слабкість українських спецслужб деморалізує бійців на "передку", примножує зневагу до влади у цивільних. Вербування найманців йде постійно. Позбавляти запроданців громадянства – це найменше, на що вони заслуговують.

- Що подобається читати/дивитися нашим хлопцям?

- Наймасовіших переглядів назбирав серіал про римських гладіаторів. Історичні добре йдуть, нещодавно дивилися про Гітлера. Я показую бійцями серіали про службу американських солдат в Афганістані, Іраку: "Бейкер бойз", "Там на війні", "Генерейшн Кілз". Звичайно, умови відрізняються разюче - там працюють відповідні соціальні служби не тільки з військовими, а й з їхніми родинами, щоб у бійців не виникало негативних думок і намірів використовувати зброю не за призначенням. Навіть у радянській армії листи не просто перевіряли, а перед нарядом ніколи їх не роздавали, щоб убезпечити від можливих поганих новин з дому. Але спеціалісти є, які могли б це забезпечити… У нас дійсно достатньо талановитої молоді. Напевно, комусь не вигідно її залучати.

- У Вас займаються самоосвітою? 

- Можливості для самоосвіти у Народній світлиці безмежні. Я, наприклад, вивчаю англійську, вдосконалюю свою гру на гітарі, співаю. Художня самодіяльність нашої військової частини вже відзначилася у Краматорську, Артемівську. Спів - це найкращий спосіб психопрофілактики, релаксації, спосіб переключення уваги фіксації на певній меті. Творча діяльність покращує навіть кровообіг і взагалі самопочуття.

Масовик-затійник з АТО про музику, алкоголь і те, як розважаються на війні - фото 4

- А якщо такої творчої діяльності взагалі немає, які можуть бути наслідки?

- Брак дозвілля призводить до небойових втрат. Наразі ми маємо тисячу "двохсотих" небойових втрат за час проведення АТО, з них 30% - через алкоголь. За відсутності дозвілля у людей з’являються шкідливі звички. А зловживання можна кваліфікувати як використання хімічної зброї, адже спиртні напої впливають на мозок і спонукають робити різні дурниці. Часто алкоголь є причиною вбивств, самогубств, військових злочинів. У зоні АТО трапляються випадки, коли п’яний солдат стріляє у свого напарника. До армії відправляють алкоголіків і наркоманів - це диверсія. Комусь вигідно підривати загальний стан в збройних лавах. Був випадок, коли такий алкоголік підпалив намет з людьми – восьмеро загинуло, двадцятеро отримали опіки. Це злочин, за який ні нарколог, ні психолог не відповіли.

- Чому не можна організувати клуби на сході, як гадаєте?

- Немає потрібних документів. Все упирається у бюрократичну машину. Є старий Наказ про клуби військових частин Збройних Сил ще 2012 року Міністерства оборони України, Але тоді не було воєнних дій на території нашої держави. А сучасне законодавство так і не пристосували до реалій. Ще в 2011 році працювала служба психологічної і соціальної підтримки військовослужбовців. Зараз, коли в ній є нагальна потреба, така служба не працює. А з бійцями потрібно розмовляти постійно – дізнаватися, як справи не тільки у цієї особи, а й у її родині. Одного разу трапився випадок, коли військовослужбовець через постійні дзвінки від родичів із цькуванням і приниженням, скоїв спробу самогубства. Оскільки автомат був заряджений на початку ріжка холостими набоями, це призвело до жахливого каліцтва. А цю трагедію можна було попередити. Все списали на небойові втрати…Іде цілеспрямована війна влади проти власних громадян. Коли я працював у 1980 році на Московській олімпіаді, то пригадую як там дбали про дозвілля спортсменів. Працювали два цілодобових кінозали, чотири дискотеки і чотири кімнати для релігійних обрядів. Якщо спортсмену було важко адаптуватися, він міг зняти стрес переглядом фільму і швидко заснути. Після 2-3 серій просто хочеться спати і жодних поганих думок не виникає. Розумове навантаження неабияк впливає на психологічний стан.

- Окрім психологічної розради, як може зарадити культурне дозвілля на війні?

- У Краматорську я щоранку вмикав гімн України, новини, потім патріотичні пісні, після сніданку і до вечора лунала музика – сучасна і класична, мелодії релаксотерапії, розмовні передачі, власні інформаційні вироби "Шаман ФМ". Це неабияк підіймало бойовий дух солдат. Якось навіть хлопці брали у мене колонки, щоб вмикати українських пісень і викликати вогонь ворожої артилерії. У нас мало сучасної зброї, військового спорядження, але якщо сконцентрувати зусилля на військово-патріотичному вихованні, відродженні українських традицій козацтва, січових стрільців, ми маємо шанс перемогти там, де наші сили ще недостатні.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme