Для чого реконструюють небезпечний аеропорт у Маріуполі (КАРТА)

Днями голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський зробив досить сенсаційну заяву – "Аеропорт у Маріуполі отримає статус обласного замість зруйнованого міжнародного аеропорту в Донецьку". Причому була озвучена сума передбачуваних вкладень (60 млн грн) і терміни – півроку.

Як мені здається, ця заява виглядає як мінімум передчасною, оскільки бої, що тривають на південному напрямку, навряд чи сприятимуть регулярному цивільному авіаційному сполученню. Адже передпосадковий маневр лайнер починає прямо над тимчасово окупованим Гранітним, при цьому відбувається різка втрата висоти і літак стає легкою мішенню для терористів. А те, що вони скористаються цим шансом, можна навіть не сумніватися.

Так, 29 червня 2014 року в Луганську бойовики відстрілялися по цивільному авіалайнеру Embaer ERJ-145, коли він ішов за маршрутом Харків – Тбілісі. На той момент це був тільки ПЗРК, технічних характеристик якого просто не вистачило для ураження такої висотної мети.

Більш далекобійною зброєю - ЗРК "Бук" - у районі Сніжного був уражений цивільний літак Боїнг B-777-200ER, що здійснював рейс Амстердам - Куала-Лумпур.

Водночас з погляду військової логістики ця новина цілком вкладається в логіку протистояння, особливо якщо до цього додати і повідомлення про реконструкцію аеропорту в Сєвєродонецьку. Причому з військового міркування аеродром Сєвєродонецька набагато перспективніший для транспортних перевезень, оскільки як його злітно-посадкова смуга та аеродромне обладнання дозволяє приймати лайнери всіх класів аж до Ту-134 (які і літали звідси до 1992 року), та й розташований він не на передньому краї протистояння (тобто польоти туди не пов'язані з ризиком ураження із землі, як у випадку з Маріуполем).

Нині на цих аеродромах базуються вертольоти Мі-8 і Мі-24 армійської авіації, основним завданням якої є екстрена евакуація поранених із фронту.

Взагалі четверо донбаських "повітряних воріт" (Луганський, Донецький, Сєвєроднецький і Маріупольський аеропорти), а також майже не функціонуючий Краматорський аеродром, зіграли виняткову роль у ході війни, особливо в початковій її фазі. Справа в тому, що фактично на квітень 2014 року практично всі боєздатні частини ЗСУ виявилися далеко на заході країни – адже протягом всього часу незалежності ніхто серйозно не розглядав Російську Федерацію як потенційного противника. До речі, саме тому практично всі військові частини у східних регіонах були розформовані – залишилися майже виключно внутрішні війська для охорони численних колоній і в'язниць.

Тому єдиним способом швидко сформувати ударне угруповання стала транспортна авіація. Звичайно, основний потік припав на аеродроми Харкова, Мелітополя, однак аеропорти Луганська і особливо Донецька приймали досить велику кількість рейсів Іл-76 і Ан-26. Донецький аеропорт працював на прийом до 1 червня 2014 року. Найдовше – до 14 червня – функціонував Луганський аеропорт, куди було здійснено 19 вильотів. У цей трагічний день був збитий Іл-76МД (бортовий номер "76777"), який перевозив десантників і техніку 25-ї бригади з аеропорту Мелітополя. Літак отримав послідовне влучення ракети ПЗРК і кілька черг із великокаліберних кулеметів уже на зниженні біля аеропорту. У результаті на борту виникла пожежа, стався вибух літака. Його уламки впали на контрольовану сепаратистами територію у 5,5 км від злітно-посадкової смуги. Загинули всі на борту - дев'ять членів екіпажу і 40 пасажирів.

Аеродроми Маріуполя, Краматорська та Сєвєродонецька стали ключовими пунктами оборони української армії на цих напрямках. У тому ж аеропорту "Маріуполь" навіть у момент, коли саме місто було під владою "ДНР", перебували українські силовики – саме звідси почалося і його звільнення, а епопея з оточеними десантниками в Краматорську взагалі одна з найбільш героїчних сторінок війни.

Можливий розвиток аеропортів Маріуполя та Сєвєродонецька дозволить приймати якщо не величезні Іл-76, то принаймні легкі Ан-26, великий парк яких зберігся у ВПС України. А це як мінімум врятовані життя поранених бійців (той же єдиний у ВПС України санітарний борт "VITA" за 2014-2016 роки виконав 229 вильотів, перевізши вглиб країни 3583 поранених бійця), а як максимум - перевезені за один рейс до 38 осіб особового складу або до 5500 кілограм вантажу. Їх використання може посилити угруповання української армії як у районі Маріуполя, так і в районі Лисичанська, дещо додати мобільності в плані перекидання резервів, а значить, і більш адекватно реагувати на загрози, що виникають.

Загалом розвиток аеродромної мережі Донбасу виглядає досить перспективним як у разі подальшої ескалації конфлікту, так і в мирний період. Адже в будь-якому випадку загрозу зі сходу ніхто не відміняв і не відмінить.