Реформа ЗСУ: Топ-5 викликів, які стоять перед Зеленським в армії

Лічені дні залишаються до інавгурації новообраного президента і верховного головнокомандувача Володимира Зеленського, тому саме час поговорити про головні завдання нової влади у сфері безпеки і оборони

Фото - argumentua.com

Згідно Конституції України, до так званої "урядової квоти" президента належать портфелі міністра оборони і міністра закордонних справ. Також в компетенції президента призначення секретаря Ради національної безпеки і оборони (РНБО). Тобто, Володимир Зеленський матиме достатній вплив на армію і зможе безперешкодно реформувати її згідно своїх передвиборчих обіцянок.

 

Читайте також: Військовий курс: Що робитиме верховний головнокомандувач Зеленський.

 

Про можливі кадрові призначення ми вже говорили. Точніше про одне, але найголовніше у цій гілці вертикалі влади – про кандидата на посаду міністра оборони і його можливі кроки на цій посаді.

 

Читайте також: "ЗЕлена команда": Що буде з армією, якщо міністром оборони стане Апаршин.

 

Тепер давайте спробуємо зайти з іншого боку і визначитись з тим, що саме потрібно від нової влади Збройним силам України.

 

1. Професійна армія. У воюючій країні на першому місці повинні стояти люди, які її захищають – військовослужбовці. Петро Порошенко за короткий термін часу зумів перевести українську армію на контрактні засади, але втримати людей в армії не зміг – під кінець його каденції солдати звільнялись цілими ротами (власне, і продовжують звільнятись).

 

Не здатні їх утримати в армії навіть постійно зростаючі грошові виплати: у 2019-му році мінімальне грошове забезпечення (зарплата) контрактника ЗСУ складає 10 тис. грн, плюс указом міністра оборони закріплено мінімум 65% надбавки за особливості проходження служби, плюс передбачена щомісячна винагорода 10 тис. грн за участь в Операції Об'єднаних сил.

 

Тобто, станом на сьогодні український контрактник-військовослужбовець учасник ООС повинен отримувати на руки від 26,5 тис. грн щомісяця. Зарплата для України більш ніж конкурентна, однак навіть вона не здатна утримати солдат в армії. Тому що не все вимірюється грошима і професійність армії визначається не лише наявністю контрактників, але й ставленням командирів до своїх підлеглих. А ось з цим в ЗСУ досі біда.

 

За словами самих військовослужбовців, зокрема учасників бойових дій, якщо у 2014-2015-х роках, коли не було вільного часу на бюрократію, Збройні сили України ще хоч якось нагадували військове відомство, то після відносної стабілізації ситуації на фронті ЗСУ знову перетворились на УПА – "українську паперову армію", де головним завданням військовослужбовця є зібрати комплект необхідних довідок і у письмовій формі відзвітувати за кожен використаний боєприпас (є навіть журнали для перевірки журналів).

 

Додайте до цього середню офіцерську ланку, яка досі живе і служить за совковими поняттями з повною відсутністю поваги до солдата, і ви почнете розуміти, чому ті молоді хлопці, які у 2014-му році добровольцям пішли на фронт, вижили та змужніли на війні і, за логікою розвитку подій, мали б стати основою нової сучасної української армії, масово зневірюються і звільняються з військової служби.

 

Тому створення умов, за яких чинні військовослужбовці-контрактники матимуть бажання залишатись у лавах ЗСУ, ті, що вже звільнились – повернутись, а новобранці – пов'язати своє життя з військовою службою, і є найголовнішим завданням нової влади.

 

2. Курс на НАТО. Хоче Володимир Зеленський того, чи не хоче, а до 2023 року Україна повинна отримати план дій про членство в НАТО, інакше його президентська каденція перетвориться на 5 змарнованих років. І це не примха автора статті, а життєва необхідність для держави, адже в сучасному світі лише членство в НАТО може гарантувати Україні безпеку і неповторення ситуації весни 2014 року. Тим більше, що курс України на вступ до Європейського союзу і НАТО було закріплено у Конституції України.

 

Варто визнати, що за останні 5 років українська влада зробила дуже багато для того, щоб рух України в НАТО зрушився з мертвої точки і з декларативного перетворився на реальний. Звісно, при Зеленському Україна не вступить в НАТО при всьому бажанні. Однак в силах Зеленського зробити так, щоб угоду про вступ України в НАТО підписав вже його наступник (а Зеленський пообіцяв бути президентом лише один термін). Тим більше, як уже зазначалося, починати йому доведеться далеко не з нуля.

 

Читайте також: До НАТО на 60%: Чим Україна хизується перед Альянсом.

 

3. Збалансоване фінансування. Сьогодні в українській армії спостерігається певний дисбаланс, а то й перекос: 70% військового бюджету йде на утримання особового складу, 20% – на нове обладнання, і 10% – на тренування та навчання. Для порівняння, у передових країн НАТО ці показники складають 33-33-33 відсотки і західні військові аналітики та консультанти відзначають, що саме такий баланс є оптимальним для гармонійного розвитку збройних сил будь-якої держави.

 

Звісно, сходу перевести армію на такий баланс фінансування буде дуже важко і навіть болюче вдарить або по особовому складу, або по бюджету країни, тому завданням нової влади буде поступове вирівнювання цих показників до НАТОвських стандартів.

 

У команді Зеленського вже заявили, що збираються направити 50% фінансування на ефективний особовий склад, 30% – на інвестиції в нове обладнання, і 20% – на тренування та навчання. Для початку непогано, та все ж хочеться вірити, що це стане лише початком і згодом нова влада у військовому секторі не скотиться до соціального популізму, як попередня.

 

4. Продовження початих реформ. До президента Петра Порошенка можна ставитись як завгодно, та не можна заперечувати того факту, що за роки його президентства в армії було проведено багато фундаментальних реформ. Але більшість проектів досі перебувають у процесі реформування, тому від нової влади вимагається продовжити і успішно завершити їх.

 

Насамперед треба згадати реформу системи харчування ЗСУ, яка розпочалась ще у вересні 2015-го року за ініціативи команди Діани Петрені з "Волонтерського десанту" в Міноборони, і яку згодом, після скандалу, пов'язаного зі спробами саботажу реформи чиновниками середньої ланки МО, взяв на особистий контроль президент Порошенко.

 

Читайте також: Реформа харчування: Якою є гордість Порошенка в ЗСУ.

 

Також можна відзначити "декомунізацію армії" – командою Віталія Гайдукевича було переодягнено Збройні сили України у новий сучасний однострій, особливий для кожного роду військ (включаючи нові кольори беретів), а також спільно з істориками і геральдистами розроблено нову символіку для української армії, плюс запроваджено нові назви як родам військ, так і військовим з'єднанням. Цю реформу майже завершено, тому від Зеленського вимагається лише не нашкодити і не дати задню, повернувши все до "совка".

 

На жаль, з іншими сферами ЗСУ не все так радісно. "Реформа сержантів" застрягла напівдорозі, а "реформа військкоматів" стартувала з майже річним запізненням. Тому роботи у нової влади буде більш ніж достатньо.

 

5. Новий винищувач для України. Як відомо, модельний ряд української бойової авіації станом на сьогодні представлений успадкованими ще від СРСР літаками МіГ-29 (орієнтовно 72 одиниці), винищувачами Су-27 (48 одиниць), штурмовиками Су-25 (24 одиниці) та бомбардувальниками і розвідниками Су-24 та Су-24МР (сумарно до 36 одиниць). Однак, всі вони в середньотривалій перспективі потребуватимуть заміни, адже термін експлуатації їх добігає кінця в 2025-му році, а враховуючи п'ятирічний період необхідного навчання як льотного складу, так і обслуговуючого персоналу, плюс постачання нових літаків за контрактом, визначатись із заміною потрібно не пізніше 2020-го року.

 

Та, на жаль, питання оновлення парку бойової авіації наразі навіть не стоїть на порядку денному, про що ми неодноразово писали у серії матеріалів.

 

Читайте також: Новий винищувач для України: Що за вітчизняний проект може боронити небо.

 

Разом з тим, якщо Україна не почине вирішувати питання реформування ВПС вже зараз, то через кілька років може взагалі без авіації залишитись. І це не жарти і не перебільшення.

 

Ось список найголовніших п'яти викликів, які на нашу думку стоять перед новообраним президентом Володимиром Зеленським і його командою у сфері оборони і безпеки. Як саме вони будуть їх вирішувати – виключно їх проблеми. Під час передвиборчої кампанії Зеленський переконував всіх нас у тому, що він усвідомлює, куди йде і знає, що потрібно робити. Ну що ж, прийшов. Йому й карти в руки.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна