Який останній аргумент має Україна у війні проти гібридів Путіна

Вони застосовуються для нанесення вогневого ураження супротивника в глибині оборони шляхом групових або одиночних ракетних ударів. За статутами Радянської Армії, основними цілями визначалися командні пункти, вузли зв'язку, склади і вузли постачання, скупчення живої сили і техніки, радари і комплекси ППО. При цьому ракети застосовувалися по чотири і гарантовано повинні були увійти в коло радіусом 50 метрів. Для ракет були розроблені два типи боєголовок вагою в півтонни - осколково-фугасна і касетна.

Відзначимо, що ці комплекси залишилися на озброєнні ЗСУ буквально дивом - по дальності стрільби вони не потрапляли під жодні угоди, тому уникнули сумної долі решти «ракетного щита».

За часу незалежності їх так-сяк підтримували в бойовому стані, продовжуючи термін експлуатації ракет на Росії, виводячи в кращому випадку раз на рік - до Києва на парад в День Незалежності. Тому, як тільки спалахнув конфлікт на Донбасі, і військові стали підраховувати наявні сили, виявилося, що в строю 19-ї ракетної бригади (базування - м.Хмельницький) 12 пускових установок. Гіршою справа була з ракетами. Річ у тім, що їх обслуговуванням і продовженням терміну експлуатації займається одна-єдина російська контора - ВАТ «НПК «Конструкторське бюро машинобудування». Однак відносини останнім часом не сприяли міцній дружбі, і росіяни видали сертифікати тільки на 50 ракет самої «свіжої» партії - виробництва 1990 - 1991 років. А з наявним на складах більш старими ракетами (виробництва 1987-1988 рр.) вчинили просто - продовжили термін технічної придатності просто внутрішніми документами. Фактично - ракети справні, проте в їх застосуванні є маленький нюанс - для «юридичного обґрунтування» їхніх пусків по супротивнику необхідна наявність в країні воєнного стану та стану війни. Що є де-факто, але не визначено де-юре, тому застосування «Точок» на Донбасі як мінімум широко не освітлюється в ЗМІ.

Кілька слів про запаси ракет. Станом на 2009 рік тактичних ракет в країні було близько 300 одиниць. Цілком природно, що на фронт викотили тільки «нові» ракети (1989 - 1991 років випуску).

Після звільнення Краматорська сюди були перебазовані як мінімум 8 пускових установок, які були вогневим резервом командування сил АТО.

Бойовий шлях на Донбасі українські ракетники відраховують від боїв у районі Савур-Могили в серпні 2014 року. Ситуація на тому напрямку склалася таким чином, що застосування авіації було неможливе (після кількох серйозних втрат від польотів туди відмовилися), тому єдиною «довгою рукою» залишалися «Точки-У». Перший відомий автору випадок застосування датовано 28 - 29 липня, коли парою ракет було оброблено безпосередньо висоту перед спробою штурму. Правда, за словами начальника Генштабу Віктора Муженко, своєї мети ракети досягли ...

Зате 13 серпня, в районі Сніжного, була накрита батарея РСЗО БМ-21 «Град» бойовиків. Тут варто зазначити, що тактичні ракети як в цьому випадку, так і в подальшому, використовувалися виключно за наявності в районі навідника, який міг підтвердити ефективність вогневого удару.

Уже перші випадки викликали цілий вал публікацій в російських ЗМІ про «карателів» і застосування ракет проти «мирних ополченців». При цьому скромно замовчувалося, що російська армія застосовувала таку зброю як в ході чеченських воєн, так і в ході війни з Грузією в 2008 році. В сепаратистських ЗМІ з'явилися численні фотографії уламків ракет, до того ж тут варто зробити невелике зауваження. Хоча у «Точки» нічого не відокремлюється, проте корпус ракетної частини має високу міцність, тому навіть підрив фугасної бойової частини його не руйнує. Так що при застосуванні ракет як з касетною, так і з фугасною бойовою частиною корпус ракетної частини (де розміщується твердопаливний заряд двигуна) залишається майже неушкодженим. Зазвичай мнуться і обгорають лише передня і задня його частини. При цьому ракетна частина може «полетіти» від району ураження (місця спрацювання бойової частини) досить далеко. І саме ці частини ракети найчастіше і потрапляють на фото.

Далі застосування ракет стало носити досить регулярний характер. Особливо багато пусків було під час подій під Іловайськом і Дебальцевим, коли їх застосування значно полегшило вихід підрозділів з тактичного оточення.

Окремо стоїть застосування ракет по складах і місцях розміщення бойовиків за лінією фронту. На сьогоднішній день підтвердити такі удари і втрати незалежним спостерігачам досить складно, хоча у ракетників і розвідників, напевно, є докази їхньої роботи.

Трохи скажу і ще про одну помилку - я маю на увазі міф, що ППО сепаратистів або РФ збивало «старі, які розвалюються в повітрі» українські ракети, як то кажуть - «пачками». У реальності перехопити квазібаллістичну «Точку» може тільки такий потужний ЗРК як С-300В з важкими протиракетними ЗУР. А історії про те, як розрахунки «Панцир-С1» або «Стріла-10» збивали «Точки», це взагалі з розряду марення. Якщо по чомусь і вели вогонь, то максимум - по відділу двигуна.

Підводячи проміжні підсумки застосування «Точок-У» на Донбасі можна говорити про те, що в ході бойових дій 2014 - 2015 років було випущено близько 50 ракет. Так що в наявності їх ще чимало, і в разі відновлення активних бойових дій цілком можливо, що ми знову побачимо «останній аргумент» в дії ...