"Світлодарська дуга". Чи завадить наступу ЗСУ "Північний вітер" (КАРТА)

На сьогоднішній день на лінії протистояння сформувалося кілька "точок напруги", де регулярно відбуваються бойові зіткнення. Однією є так звана "Світлодарськ дуга" - висунута в бік Дебальцевого півколом ділянка фронту приблизно в тих місцях, де взимку 2015-го нашим військам вдалося стримати наступ супротивника після втрати позицій в районі Дебальцеве - Вуглегірськ.

Варто сказати, що цей район стратегічно важливий для обох сторін. З одного боку, контроль частинами ЗСУ району Дебальцеве - Червоний Промінь - Шахтарськ - Єнакієве фактично гарантував розсічення території "молодих республік" на дві частини і їхнє поетапне знищення. Саме тому тут влітку 2014 відбулися одні з найзапекліших боїв літньої кампанії, саме тому за контроль над цією територією полягли тисячі бойовиків взимку 2015 року.

Після Дебальцевської операції розташування сторін тут характеризувалося наявністю великої "сірої зони", так як бойовики не стали рити окопи в голому степу, а зайняли позиції на пагорбах на північ і на північний захід від Логвинового, а також в Санжарівці, Калинівці та Лозовому, зосередивши основні сили в районі Дебальцевого.

З іншого боку, наші армійські підрозділи в чистому полі почали створювати повноцінну оборонну позицію з трьох ліній окопів, бліндажів та ВНПів, яка спиралася на природні перешкоди, як, наприклад, водосховище Вуглегірської ТЕС.

Починаючи з лютого 2016 року, тут розпочалося постійне "бодання" в "сірій зоні", яке отримало назву «повзучого наступу» з боку ВСУ. Від безшумних сутичок диверсійних груп в кінці червня - на початку липня перейшли до повномасштабних бойових дій з використанням бронетехніки і артилерії. Саме тоді українська армія і добровольці "Правого Сектору" змогли серйозно просунутися уперед, зайнявши кілька стратегічно важливих висот. Тоді ж загинув оперний співак Василь Сліпак, який воював в лавах "Правого Сектору", втрат зазнала і 54-а окрема мотопіхотна бригада.

У підсумку ми отримали серйозну перевагу, яка постійно реалізовувалась на протязі останніх місяців, включно з постійними обстрілами позицій супротивника вглиб на 3,5 - 4 км.

Тому на сьогодні тут зберігається вкрай напружена ситуація, яка регулярно вибухає, несучи тим самим втрати як нашим частинам, так і бойовикам. Так, регулярно відбуваються мінометні обстріли калібра 120-мм, інтенсивні обстріли з великокаліберних кулеметів і 82-мм мінометів (на південь від Луганського і Світлодарська, в районі Розсадок), вогонь з БМП-2 з замаскованих позицій.

Ведучи мову про можливе розморожування ситуації і початок великомасштабних бойових дій, варто відзначити, що саме напрямок Світлодарської дуги є одним з перспективних як для нас, так і для російсько-терористичних формувань.

Для бойовиків тут основний мотив для наступу - контроль над Вуглегірською ТЕС (н.п. Світлодарськ), а також розвиток наступу в напрямку ключового пункту української оборони - м. Бахмут. Адже навіть перебуваючи в активній обороні, наші частини в районі Світлодарськ - Луганське - Миронівський стримують сили, які відповідають як мінімум двом повноцінним мотострілковим бригадам (до того ж відразу двох "молодих республік").

Вельми очевидний і тактичний план Генштабу ЗСУ на цьому напрямку, який почав реалізовуватися влітку 2016 року - потужний удар по рівнині між населеними пунктами, який змусив би супротивника залишити під загрозою повного знищення ключові пункти - Логвинове, Лозову і Калинівку з подальшим виходом на Дебальцеве. Взяття цього стратегічно важливого населеного пункту чисто теоретично дозволило б розвивати подальший наступ як в напрямку Червоного Променя, так і в напрямку Горлівки.

Таким чином, можливе загострення на лінії протистояння обов'язково позначиться і на Світлодарському напрямку. При цьому варто мати на увазі, що перед українським командуванням, як і раніше, тяжіє фактор "Північного вітру" або "другої лінії", тобто всього того, що так чи інакше може мати відношення до регулярних частин Південного і Західного військових округів Російської Федерації. Тобто в разі широкомасштабного наступу ВСУ цілком можливо, що Кремль відреагує введенням своїх регулярних підрозділів. І, на жаль, це реальність, яку варто брати до уваги. Про це вже не соромлячись, вголос, говорять представники окупаційної влади в особі, наприклад, "представника ЛНР" на мінських переговорах - Владислава Дейнего. Який буквально днями заявив, що якщо у терористичного угрупування не вистачить власних сил в разі українського наступу, то йому буде надано військову допомогу.

"Ви забуваєте про один тонкий момент. Коли у нас були найскладніші часи, ми дуже швидко отримали підтримку наших братів, які тут знаходяться неподалік від нас. Тут ми можемо бути абсолютно впевнені: навіть якщо у нас не вистачить власних сил - нам допоможуть, але для цього їм дійсно доведеться ввести на нашу територію російську армію".

Тому говорити про повноцінний наступ ВСУ на Донбасі можна буде лише в одному випадку - коли в той чи інший спосіб буде зведена нанівець ця загроза з боку Росії.

З іншого боку, окупаційну владу теж в якійсь мірі влаштовує ситуація, яка склалася тут, принаймні доти, доки в районі Новолуганська і Доломітного успішно діє контрабандний коридор, який з погіршенням соціальної ситуації в "ДНР" все більше набуває стратегічного значення.