Друге зимове загострення: Чи можливий Світлодарський котел (КАРТА)

Географія обстрілів бойовиків ті місць "докладання сили" стандартна за останні півроку: Зайцеве, Майорське, Троїцьке, Новгородське, опорні пункти ЗСУ в передмістях Донецька, шахта Бутівка, Авдіївка, ділянка фронту Тельманове - Гранітне. Крім стрілецької зброї активно застосовуються автоматичні гранатомети АГС, а також 82- та 120-мм міномети. За 14-16 лютого також зафіксовано поодиноке застосування самохідної артилерії калібру 122-мм.

При цьому можна сміливо говорити про те, що сплеск бойової активності носить чисто військовий характер та має дві складові: стратегічного і тактичного рівня. Що стосується стратегії, то у бойовиків цілі залишаються незмінними протягом останнього року війни. Це нанесення економічної шкоди Україні шляхом вогневого контролю над Вуглегірською та Курахівською електростанціями, ізоляція виробничих потужностей Авдіївського коксохіму та Маріуполя, ну і звичайно контрбатарейна боротьба в районах Донецька і Луганська. Тактичні завдання теж більш-менш зрозумілі: посилення тиску на наші опорні пункти, розвідка системи оборони ЗСУ, створення умов для подальшого штурму або залишення позицій.
Однак, як мені бачиться, нинішнє загострення має дві особливості: відволікання уваги від можливого основного удару, як це було не раз в цій війні, та вирішення "горлівського питання". Справа в тому, що саме Горлівка на сьогоднішній день - ключова позиція, як в разі спроб бойовиків розвитку наступу до кордонів Донецької і Луганської областей, так і в разі спроби тиску в переговорному процесі.

Саме тому останні дні ми спостерігаємо активність в районі Зайцевого - тут у нас панівна висота, яка контролює важливу транспортну розв'язку. Якщо почнеться операція по розтину "світлодарської дуги" або бої за Вуглегірську ТЕС, то з висоти можна здійснювати вогневий контроль транспортної розв'язки на Бахмут, рокадної дороги від Торецька, а також прикривати фланг можливого наступу. Тож втрата панівних висот в районі Зайцевого створює ризик якщо не потрапляння наших військових в районі Світлодарська у котел, то принаймні потрапляння їх у тактичне оточення.

Обстріли передмість Донецька та українських позицій по рубежу Мар'їнка - Красногорівка - Бутівка - Піски - Авдіївка викликані необхідністю відсунути позиції української армії хоча б за дальність дії мінометів. І ясна річ, що бої тут не будуть вщухати, а тільки наростати.

У той же час на Луганщині - майже абсолютна дзвінка тиша. Командування бойовиків і їхні російські куратори логічно розсудили, що намагатися форсувати Донець в умовах нинішньої погоди - завдання безперспективне.

Треба розуміти, що загострення на сьогодні потрібно саме противнику, оскільки отримавши такий потрібний перепочинок українська армія змогла вгризтися в донбаську землю, створивши систему стаціонарних опорних пунктів. У той же час гібридна армія залишилася в невигідних для себе умовах, коли безуспішно намагається вразити з гранатометів та стрілецької зброї добре укріплені бліндажі та ВОПи.

Зараз неможливо сказати точно, чи призведе нинішнє загострення до спроби повномасштабного наступу. Обстріли на сьогодні хоча і локальні і за часом і в просторі, в той же час на стандартні провокації вони мало схожі. Досвід війни на Донбасі підказує, що всі загострення траплялися після жорстокої обробки ключових для атаки блокпостів, висот і населених пунктів. А це саме те, що ми спостерігаємо зараз.

Не можна не відзначити і того, що українське командування всерйоз розглядає можливість швидкого загострення. Так, кілька бригад після навчань перекинуті ближче до Краматорська. Дві гірничо-піхотні бригади спішно проходять бойове злагодження, ні на хвилину не вщухають полігони в Широкому Лані, Гончарівську та Яворові.

Однак в політичному сенсі ситуація залишається патовою і вічна війна - єдиний порядок денний для терористичних "республік" та їхніх спонсорів. Питання тільки в її інтенсивності і цілях - торги це або чергова спроба промацати ґрунт для наступу.