Підсумки місцевих виборів: Розквіт феодалізму, кінець "третьої сили", незабаром - війна за землю

Головними тріумфаторами цієї кампанії можна вважати мерів найбільших міст країни. Вони або впевнено перемогли у першому турі, або мають непогані шанси на успіх у турі другому (хіба що у Львові рахунок у протистоянні Андрія Садового з колишнім головою обласної держадміністрації Олегом Синюткою поки що залишається інтригою). Підтримавши "по нутру своїх", тим самим виборці вкотре продемонстрували, що обираючи найближчу до себе владу, віддають перевагу перевіреним "господарникам" перед постатями політичними.

Читайте також: Чому українці президентів міняють, а місцеву владу - ні

Де успішно спрацювали на виборах мери, - там хороший результат показали і партії, які балотувалися за їхньої підтримки. Йдеться насамперед про Одесу, Дніпро, Хмельницький, Тернопіль та низку інших міст і областей.

Прогнозованою була перемога на Волині та в окремих інших регіонах партії "За майбутнє", що її пов’язують з олігархом Ігорем Коломойським не лише ділові інтереси партійного лідера Ігоря Палиці – впливової в області фігури, колишнього голови обласної ради. Не спрогнозували партійні лідери іншого: цей успіх став лише локальним сплеском для структури, дорога рекламна кампанія якої не забезпечила перемогу в тих масштабах, на які сподівалися бенефіціари проєкту. Ну, не радіти ж їм успіху в Луцьку і Черкасах (де за "За майбутнє" агітував чинний на момент виборів мер, скандальний Анатолій Бондаренко).

Натомість політичні групи, які не змогли чітко пояснити виборцю, для чого йому на місцевих виборах голосувати саме за них, суттєво втратили популярність. Стосується це насамперед партії влади "Слуга народу". "Слуги" хоч і отримали представництво у більшості місцевих рад по всій країні та все ж виявилися страшенно далекими від своїх же результатів зразка 2019 року.

Такий результат загалом і очікувався, бо від партії Зеленського в частині регіонів ішли відверто непрохідні, технічні персонажі – партія, схоже, зіграла у піддавки з більш структурованими партнерами. Тепер от уже тиждень як на Банковій міркують: назвати такий результат успіхом (фракції "слуг" будуть створені фактично повсюди на місцях) чи провалом ("слуги" змушені будуть вступати в коаліції з іншими партіями-переможницями місцевих виборів, щоб не опинитися на узбіччі та мати змогу брати участь в ухваленні рішень). Головне, щоб ґрунтом для цих домовленостей із іншими політсилами не ставали корисливі мотиви чи корупція. Бо так можна і образ президента дискредитувати, а це чи не останній реальний актив "слуг", який ще працює…

Натомість до кола незаперечних переможців за підсумками голосування виборців 25 жовтня потрапили дві "класичні" парламентські партії: "Європейська солідарність" Петра Порошенка і "Опозиційна платформа – За життя" Віктора Медведчука – Юрія Бойка. Їхній успіх має виразну місцеву специфіку. "ЄС" перемогла в боротьбі за створення великих фракцій у місцевих радах Західної, великою мірою Центральної України і в столиці (у Києві "ЄС" є першою за числом мандатів у майбутній міськраді). Натомість "ОПЗЖ" вийшла переможцем у Східній і Південно-Східній частині нашої держави – там у місцевих радах будуть створені більші чи менші фракції цієї політсили, завдяки яким "Опоплатформа" зможе впливати на життя цих регіонів. Як впливати – питання наступне…

До інших тенденцій цих виборів. Виразною стала поступова втрата свого виборця такими політсилами з давньою історією, як "Батьківщина" Юлії Тимошенко і Радикальна партія Олега Ляшка. Упевнений у своїй перемозі головний "радикал" несподівано програв довибори до парламенту по чернігівському 208-му округу, де ще дві кампанії тому упевнено перемагав. А Юлія Володимирівна, соратники якої в останні місяці, подейкують, більше переймалися продажем франшизи партії місцевим "грошовим мішкам", ніж результатом голосування, втратила плацдарми майже повсюди в центральних областях України. При цьому з’являється вільна ніша для інших партій цього сегменту. Як варіант більш активно працювати з поміркованим виборцем можуть почати в тій же "Євросолідарності" чи "Голосі".

По цій темі читайте - Кінець епохи Ляшка і фіаско Тимошенко: Хто тепер боротиметься за виборця центральної України

"Свобода" повернулася до статусу регіональної партії Галичини, в якому вона й перебувала до виборів Верховної Ради 2012 року. Лідери партії не змогли запропонувати цікавого більш широким колам виборців порядку денного. Зате група мерів від цієї партії (Івано-Франківськ, Тернопіль, Хмельницький) дуже потужно виступила на виборах і просто не помітила опонентів. І в цьому ще раз підтвердилася аксіома про те, що виборець розділяє партії та місцевих лідерів. 

Блогер Анатолій Шарій і його специфічна партія пройшли до низки міськрад півдня і сходу. Але у випадку з Одесою йдеться, можемо припустити, швидше про продану заможним кандидатам в депутати партійну оболонку. Чи торгуватимуть голосами шаріївці в інших радах – покажуть вже перші їхні сесії та "цікаві" питання, зокрема - земельне.

Тепер головні висновки, їх - три.

Країна стала ще ближчою до остаточної феодалізації

Перемога містечкових політпроектів та обрання мерами і керівниками ОТГ людей, які зберегли за собою вплив у містах і цілих регіонах, з одного боку продемонструвала повний крах міфу про "нові обличчя", але з іншого – довела, що виборець продовжує зневірюватися у державі та її інституціях. У перспективі це означає, що десь за рік, коли новообрані місцеві ради та голови окріпнуть, не вони будуть їздити на поклон до київських начальників, а київські начальники змушені будуть домовлятися і торгуватися з феодалами, більшими чи меншими.

Ідея "третьої сили", партії з новою ідеологією, нехай й ідеологією "какая разница", провалилася на практиці 

Зате Україна повертається до традиційного, навіть відвічного протистояння між націонал-патріотичними та проросійськими політичними силами. Треті, "слуги" або місцеві проекти, у цьому протистоянні змушені будуть брати чийсь бік, що з часом призведе до їхньої асиміляції з потужними ідеологічними проектами.

Вибори 25 жовтня були битвою за землю

Яку от-от можна буде купляти і продавати, й від нині обраних місцевих керманичів у цьому процесі залежатиме дуже багато. Ми можемо отримати купу земельних нуворишів з депутатськими мандатами та ще більше тих, хто опиниться невдоволений земельними гендлярством. Таким чином, війна за землю зі столичних майданів, де противники продажу землі все програли, переноситься на місця. І це також нові реалії. Спробуємо спрогнозувати, що за 5 років до місцевих рад не пройде переважна більшість сьогоднішніх політсил - переможців виборів. Бо вони спалять себе у полум'ї земельних скандалів.