Пожежа на складах в Калинівці. Чому трагедія була неминучою

У Калинівці під Вінницею від учорашнього вечора горить 48-й арсенал Міноборони, де зберігався стратегічний запас боєприпасів для реактивної артилерії

Руслан Рудомський
Журналіст відділу «Війна»
Пожежа на складах в Калинівці. Чому траг…

Depo.ua продовжує відстежувати ситуацію навколо масштабної пожежі на стратегічних складах 48-го арсеналу Міноборони.

Під Вінницею горять військові склади (ХРОНІКА)

Здавалося б, після березневої диверсії на складах у Балаклії, а також після цілої низки більш дрібніших пожеж у військових частинах, де зберігались боєприпаси, Генштаб таки мав би зробити певні висновки і почати приділяти охороні складів більше уваги. Однак, події минулої ночі змушують у цьому сумніватись.

Пекло під Вінницею: Що насправді стоїть за пожежею на військових складах

Промоніторивши інформацію, яка надходить з Вінницької області, а також проаналізувавши стан справ у Балаклії через півроку після пожежі, ми прийшли до висновку, що трагедія на складах у Калинівці була неминучою. Питання було лише у тому, коли саме це станеться.

Відомо, що в даному районі напередодні вибухів Службою безпеки України було оголошено режим антитерористичних навчань (за дивним збігом обставин, у Балаклії напередодні пожежі було те ж саме).

"Антитерористичні навчання пройдуть 26-27 вересня на території Вінниці та прикордонних районів області. Тренування, що відбудуться в умовах, максимально наближених до реальних, організовує Координаційна група Антитерористичного центру при Управлінні СБ України у Вінницькій області за участі Національної поліції, Нацгвардії, ДСНС, ЗСУ, прикордонників, інших регіональних суб'єктів боротьби з тероризмом, органів влади та самоврядування", – повідомив офіційний сайт Вінницької ОДА 25 вересня.

Однак, за іншою версією, під антитерористичними навчаннями силовики маскували справжню антидиверсійну операцію, яку проводили в цей час у Вінницькій області. маскували з метою уникнення зайвих чуток в ЗМІ і паніки серед місцевого населення.

Як би там не було, але саме це дозволило дуже швидко і злагоджено провести евакуацію жителів Калинівки і навколишніх сіл, коли почали вибухати боєприпаси.

За свідченнями очевидців, організована евакуація почалася вже через півгодини після початку вибухів. Для порівняння: під час аналогічної пожежі в Балаклії, знову ж таки – за свідченнями очевидців, перші ознаки рятувальних заходів почали з'являтись лише через чотири години після початку вибухів. Не кажучи вже про блок-пости, які в Калинівці зусиллями вінницького полку Нацгвардії з'явились майже одразу, а у Балаклії – майже під кінець дня (при тому, що вибухати почало перед світанком).

Також, за свідченнями очевидців, дуже добре себе проявила місцева влада – рятувальні роботи проводились дуже оперативно і організовано. Варто відзначити також велику кількість волонтерів, які власним транспортом їхали в небезпечний район і вивозили звідти людей. Знову ж таки: в Балаклії не було нічого подібного.

Таким чином, станом на другу годину ночі більшість жителів Калинівки, Стрижавки, Лавровки і Сальника було евакуйовано і повним ходом йшла евакуація з інших сіл.

А от з гасінням пожежі справи просувалися не так добре. Власне, воно й не дивно – на багаточисельних відео видно, що боєприпаси вибухали настільки кучно і одночасно, що гасити їх не представлялося жодної можливості. Цілком можливо, що рятувальниками було прийняте рішення максимально локалізувати зону пожежі і просто чекати, поки критична маса боєприпасів банально не вигорить (опосередковано цю інформацію підтверджують наші інсайди з Калинівки).

І тут не можна не провести ще одну паралель з Балаклією. Як відомо, у Балаклії на площі складів 680 гектар зберігалося 138 тисяч тон боєприпасів, при паспортній ємності 150 тисяч тон. У той же час на складах у Калинівці при площі 600 гектар зберігалося 188 тис. тон боєприпасів – переважно ракети системи залпового вогню "Смерч", "Ураган" і "Град". Також, судячи з характеру вибуху, у Калинівці зберігались ракети до тактичних комплексів "Точка-У".

Тобто, як бачимо, концентрація боєприпасів на одиницю площі в Калинівці вища, плюс характер цих боєприпасів серйозніший, тому й гасити дану пожежу в рази складніше.

До речі, склади в Калинівці мають досить неоднозначну історію. Свого часу (2008-й рік) у сюди понавозили застарілих мін, ракет та інших боєприпасів із військових частин у Славуті, що на Хмельниччині та Брюховичах, що на Львівщини. Якщо підняти місцеву пресу за ті роки, то можна дізнатись, що по документах вони значились боєприпасами першої та другої категорії, а насправді були справжнім іржавим мотлохом. Наприклад, на 30% ящиків, доставлених із Славути і Брюховичів, були відсутні кришки, і вони були забиті дошками; частину ракет доставили в тарі, яка не пристосована для їх укладення штабелями; а на деяких ящиках взагалі відсутнє маркування – можна було лише здогадуватись, що в них знаходиться…

Але вже у 2009-му році, згідно україно-американських домовленостей, розпочалась утилізація боєприпасів 48-го арсеналу з метою подальшої його ліквідації. Знову ж таки, з преси тих часів відомо, що протягом 2009-го року було утилізовано (фактично, розпиляно на металобрухт) 4 тис. тон боєприпасів, у 2010-му – 16 тис. тон, а в 2011-му році планувалося утилізувати 20 тис. тон і повністю ліквідувати даний військово-складський об'єкт за 4 роки.

На жаль, не вдалося знайти інформацію про те, як відбувалась реалізація цих планів, але судячи з того, що 48-й арсенал у Калинівці достояв до наших днів – щось пішло не так, як планувалося.

Більше того, до початку пожежі дані склади були основним місцем зберігання снарядів до реактивних установок залпового вогню. Тепер, у цьому можна не сумніватись, левова частка їх згоріла. Чи варто згадувати, що Україна не виготовляє подібного роду боєприпаси, а все, що використовується, використовувалось чи могло б бути використане проти російського агресора на Донбасі – це складські запаси ще з радянських часів?

Тобто, план ворога до горя простий: позбавити українську армію реактивної артилерії, навіть не вступаючи з нею в бій. А що таке реактивна артилерія у сучасній війні, особливо позиційній, яка зараз триває на Донбасі (хоч і в "замороженій" фазі) – запросто розповість кожен АТОшник. І, як би це не було прикро визнавати, але ворог цієї ночі суттєво наблизився до своєї мети.

Як і чому таке могло трапитись? Версій обговорюється і пропрацьовується зараз безліч, але є один фактор, який майже з однаковою ймовірністю робить можливою чи не кожну з них. Про нього піде мова далі.

Як нам вдалося дізнатись з компетентних джерел на місці, за трагедію в Балаклії покарали лише двох людей: головного інженера і начальника зберігання. Що ж стосується якихось висновків, чи попереджуючих заходів для запобігання повторення подібної ситуації у майбутньому, то станом на сьогодні не зроблено майже нічого. Навіть досі не відремонтовано постраждалі від пожежі та вибухів приміщення персоналу обслуговування складів, не кажучи вже про такі речі, як посилення охорони (при тому, що там досі зберігаються залишки боєприпасів, загальним числом більше половини від номіналу).

Як повідомляють місцеві, склади у Балаклії станом на сьогодні охороняє лише один взвод і ВОХОР (воєнізована охорона МОУ), які останні півроку чергують добу через добу без будь-якої ротації і живуть у наметах. Можна собі уявити – який там панує настрій і, відповідно, ставлення до служби…

Хоча, здавалося б, не треба бути великим військовим генієм, щоб розуміти: на четвертому році війни стратегічні склади з боєприпасами та озброєнням мають бути неприступними фортецями. Особливо у прикордонних областях, де існує підвищений ризик диверсій. А тепер давайте задамося питанням: якщо у Балаклії панує такий бардак навіть після того, як там обпеклися, то чому має бути інакше на інших складах? Адже ними керує один і той самий Генеральний штаб Збройних сил України.

А найгірше те, що немає жодних гарантій того, що ця пожежа – остання у своєму роді. Адже, якщо диверсантам (а за цими усіма пожежами буквально стирчать вуха Кремля) вдалося протягом півроку буквально знищити два найбільших склади з боєприпасами для української армії, то чому вони мають зупинятись на досягнутому і не розвивати власний успіх? Тим більше, що подібних, хоч і менших за обсягами, складів у нас ще вистачає. У тому числі в прикордонних регіонах, як то: 6-й арсенал в Ічні, Чернігівської області, чи 10-й арсенал у Вознесенську, Миколаївської області, чи 9-й арсенал в Оржеві, Рівненської області – до речі, там якраз поруч не так давно росіяни проводили військові навчання "Захід-2017"…

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme