Зустріч Трампа з Путіним: Якого "успіху" можна досягти на приречених переговорах

Більшість питань, які можуть обговорювати на зустрічі президенти Росії та США, є для них вкрай токсичними. Оскільки передбачають значні й очевидні поступки однієї зі сторін. Виняток із цього списку є лише один

Журналіст відділу «Світ»
Зустріч Трампа з Путіним: Якого "успіху"…

Запланована на 15 липня, але дотепер не підтверджена офіційно, гіпотетична зустріч президентів Росії та США стала закономірним і зручним об'єктом для найрізноманітніших припущень та гіпотез.

У тому, що якісь тілорухи для проведення такої зустрічі робляться, сумніватись не доводиться. Настійливі прохання Путіна до австрійського канцлера Курца посприяти проведенню такої зустрічі у Відні, приїзд представників російських та американських протокольних служб в австрійську столицю, візит радника з нацбезпеки США Джона Болтона до Москви із запланованою на завтра зустріччю з очільником російського МЗС Лавровим – все це натякає на те, що триває масштабна підготовка до зустрічі двох президентів.

Мотивація для зустрічі також присутня в обох сторін. Дональд Трамп, який опинився замішаним у низці довколамігрантських скандалів, торгівельній війні практично з усіма традиційними союзниками США та відсутністю видимого економічного прогресу потребує голосних міжнародних звершень. Як потребує їх і Володимир Путін, який, щасливо переобравшись і давши старт суворим соціальним реформам у Росії, раптом зіткнувся з тим прикрим фактом, що навіть найпалкіші його прихильники не хочуть помирати задовго до призначеної державою "запізнілої" пенсії. Що призводить до помітного просідання президентського рейтингу – не кажучи вже про тотальну недовіру росіян до власного уряду. За таких умов обидві сторони переговорів явно надіються дещо поправити своє внутрішньополітичне становище за рахунок зовнішньополітичних успіхів. Ну, чи того, що вони спробують презентувати своїм виборцям у якості успіху.

Але якщо із мотивами переговорів все більш-менш зрозуміло, то питання щодо того, у чому саме США й Росія можуть досягнути епохальної згоди, залишається відкритим. Хоча б із тієї простої причини, що практично будь-яке із важливих питань передбачає істотні поступки однієї зі сторін. Йти на які ніхто, звичайно, не готовий.

Такою є ситуація з Сирією, де Путін хоче повернути Асаду необмежену владу над країною за допомогою іранських наземних військ та російської авіації. А США намагаються вберегти своїх союзників від фізичного знищення, та підтримати Ізраїль, для якого недопущення розгортання іранських сил в Сирії – питання виживання. Такою є ситуація з Афганістаном, де США підтримують законний уряд, а Росія – терористів із Талібану. Такою, врешті, є і ситуація в Україні, коментувати яку ніби й немає особливого сенсу.

Із цього невеселого списку є лише один виняток. Це – питання стратегічного роззброєння. Зокрема, договору про обмеження стратегічних наступальних, відомий як СНВ-3. Укладений у 2010 році, цей договір обмежує кількість розгорнутих ядерних зарядів до 1550 одиниць як у США, так і в Росії.

За великим рахунком, цієї кількості більш ніж достатньо для якнайретельнішого знищення людської цивілізації, тому жодна зі сторін не зацікавлена в його скасуванні. Позитивне ставлення до цього договору неодноразово озвучувалось як у Росії, так і у США. Цей договір був чи не єдиною ініціативою адміністрації Обами, яку, після певних вагань і критики, в адміністрації Дональда Трампа все-таки визнали прийнятною. А той факт, що договір завершує свою дію через два з хвостиком роки, цілком дає можливість почати підготовку до його пролонгації вже зараз. Тим паче, що миротворча тематика буде однозначно позитивно сприйнята як в Росії, так і у США. Врешті, як і по всьому решту світу.

Тому однією з найбільш вірогідних тем для "консенсусу" видається саме ця.

Хоча на подібному тлі дещо дивним виглядає той факт, що в процесі підготовки до самміту НАТО та наступної зустрічі з Путіним, Дональд Трамп, за чутками з американських ЗМІ, практично повністю припинив контакти із шефом Пентагону. Що наштовхує на думку про те, що або із думкою Джеймса Меттіса господар Білого Дому вже не надто рахується, роблячи ставку на "нових фаворитів" в особі Болтона та Помпео, або ж військова тематика не буде ключовою для наступної зустрічі американсько-російського президентів.

Хоча в такому разі зрозуміти, про що ж говоритимуть Трамп з Путіним на наступній зустрічі, стає взагалі неможливо. Оскільки якось вже так історично сталося, що більшість серйозних контактів Росії із зовнішнім світом здійснюється або через газову трубу, або через безкінечні "гарячі точки"...

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme