Коротке рандеву: Про що Тіллерсон говорив з Лавровим

Вчорашня зустріч очільників зовнішньополітичних відомств Росії та США Сергія Лаврова і Рекса Тіллерсона вийшла більш ніж лапідарною – неповних 45 хвилин. Коротшим за неї було хіба лише наступне спілкування з пресою. В ході якого Тіллерсон скромно промовчав, а Маша Захарова сказала, що "сторони обговорили взаємодію щодо сирійської кризи та інші аспекти ситуації на Близькому Сході і на півночі Африки, а також перебіг реалізації Мінських домовленостей".

На запитання журналістів стосовно того, до чого сторони все-таки домовились, Захарова повідомила, що в момент зустрічі її не було в переговорній кімнаті. На чому всі і розійшлися, а якесь уявлення про зустріч отримали хіба з сьогоднішніх прес-релізів, слів в яких було дещо більше, ніж у промові Захарової, але змісту – рівно стільки само.

Загалом, тривалість переговорів і формат спілкування з пресою багато що каже про результативність зустрічі і без прямої інформації чи якихось витоків. Тіллерсон, який вчора наважувався говорити про будь-які складні і не надто приємні для нього речі, включно з Паризькою угодою по клімату та ситуацією зі стримуванням КНДР, результати переговорів з Росією так і не прокоментував.

Офіційний представник Держдепу Хейзер Нейерт повідомила, що сторони "підтвердили прихильність до усунення конфліктних ситуацій при проведенні військових операцій в Сирії, до зниження насильства та створення умов для подальшого просування женевського процесу". Що в перекладі з дипломатичної мови на людську означає: рівень стосунків такий, що треба докладати зусиль, аби не почати обмінюватись вогнем чи авіаційними ударами у Сирії.

Подібна ситуація, схоже, матиме однозначні геополітичні наслідки. Спіраль заморозки стосунків, у яку ввійшли США та Росії, продовжить намотувати нові витки санкцій та контр санкцій – переважно декоративних. Ця "дипломатична ескалація" дозволить Трампу та його адміністрації ефективно блокувати токсичну тему стосунків з Росією. Володимиру Путіну вона ж дозволить демонструвати, що Кремлю є чим відповісти на "витівки" Білого дому.

Ідея введення "миротворців ООН по-путінськи" скоріше за все, буде ветована Вашингтоном на Радбезі. Хоча без згоди на неї з боку України вона може до Радбезу і не дійти.

Який би план припинення вогню на Донбасі не підготувало би українське МЗС і не озвучив би на Генасамблеї ООН Петро Порошенко – на Радбезі він, в свою чергу, буде так само ветований Росією. Якщо, звісно, дійде до Радбезу – в разі відмови сепаратистів цього плану дотримуватися.

Зусилля Ангели Меркель, яка тиснула на Путіна для того, щоб Росія розширила зону дії контингенту ООН на всі окуповані території Донбасу, скоріше за все, пропадуть намарне. А от до слів екс-держсекретаря США Керрі, який не називає російський план введення миротворців інакше, як "пасткою", сьогоднішня вашингтонська адміністрація, схоже, дослухалась.

При тому Росією і далі буде реалізовуватись тактика скорочення соціальної та інфраструктурної підтримки сепаратистських анклавів – за умов підтримки "хронічно гострої" фази конфлікту. На тлі фактичної бездіяльності Вашингтону, де чудово розуміють, що час працює проти Путіна.

А на геополітичній шахівниці тим часом явно проступає патова ситуація. Змінити яку, схоже, зможе або економічний колапс однієї зі сторін конфлікту, або радикальна зміна дійових осіб.