Жіночий союз проти Лукашенка: Чи вдасться білоруській опозиції відстояти свої голоси

Президентські перегони в Білорусі виходять на фінішну пряму – до дня голосування залишилося лиш трохи більше трьох тижнів. З семи осіб, які сподівалися взяти участь у цьогорічному святі народного волевиявлення в якості кандидатів, своїх посвідчень дочекалися лише п'ятеро. Природно, що головних суперників Лукашенка – Валерія Цепкало та Віктора Бабаріко – серед них немає. Першому у білоруському ЦВК "зрізали" половину із 150 тисяч поданих за нього підписів – за необхідної підтримки у 100 тисяч. Стосовно Бабаріко, який "про всяк випадок" зібрав без малого півмільйона підписів, такий фокус не пройшов би. Тому його звинуватили в "отриманні закордонного фінансування".

Хоча й цифру у п'ять кандидатів можна вважати дещо завищеною. Оскільки у двох осіб із числа зареєстрованих, Анни Канопацкої та Андрія Дмитрієва, дуже неоднозначний імідж. У першої – представника "керованої опозиції", яка в тій чи іншій формі співпрацює з чинним президентом Білорусі, а у другого – "підсадної качки" білоруських спецслужб, здатної на свідому провокацію. Правдивий цей імідж чи ні – достеменно ніхто стверджувати не береться, але розраховувати на надміру високий результат цим кандидатам не доводиться.

Іще один кандидат – Сергій Черечень, 35-літній голова партії Громада та соратник Станіслава Шушкевича, попри адекватну програму та ліберальні гасла, широкому загалу не надто відомий, і в цій президентській кампанії, скоріше за все, тільки працює на свій імідж задля майбутніх перемог. Цікавий момент у процесі його висунення полягав у тому, що поки іншим кандидатам – тому ж Валерію Цепкало – у ЦВК занижували кількість зібраних за висунення підписів, Череченю при зданих ним 106 тисяч якимось чином "нарахували" цілих 143 тисячі.

При тому найбільш жорстка та  реальна боротьба за президентське крісло, вочевидь, розгорнеться між чинним президентом Білорусі та Світланою Тихановською, дружиною блогера Сергія Тихановського, який у певний момент вважався фаворитом виборчих перегонів з боку опозиції, але був заарештований у день подачі заяв на участь в кампанії.

Учора на зустрічі штабів Тихановської, Цепкало та Бабаріко (останніх двох представляли дружина Вероніка Цепкало та Марія Колесникова відповідно) було вирішено об'єднати зусилля. Об'єднана команда закликає виборців прийти і проголосувати на виборах 9 серпня, а також ставати спостерігачами на виборах і "захищати свій голос різними способами".

В разі перемоги, після усунення Лукашенка від влади, опозиціонерки обіцяють провести повторні чесні вибори, звільнити політичних в'язнів, і надати їм право на перегляд справ "в незалежних і чесних судах".

Усунувши від участі всіх своїх ключових супротивників, президент Блорусі, на перший погляд, ніби як спростив собі життя. Оскільки політична вага Тихановської помітно поступається впливовості її чоловіка. За нею не стоять зв'язки Цепкало та фінансові й організаційні можливості Бабаріко. При тому й протести проти фактичної узурпації влади в країні білоруський президент зможе розпорошити й розтягнути на місяць. Зараз найбільш активні прихильники опозиції протестуватимуть проти недопуску на вибори впливових кандидатів, потім – проти брудних методів ведення кампанії, іще трохи згодом – проти маніпуляцій з голосами. І, можливо, жоден із цих протестів не набере розмаху і рішучості, достатніх для того, щоб змінити політичний режим Білорусі. Окрім того, в Лукашенка, скоріше за все, сподіваються, що білоруси поки не готові проголосувати за президентку, а не президента. Активні балачки Олександра Григоровича про те, що тільки людина, яка відслужила в армії, може стати головнокомандуючим, наштовхують на думку, що "антифеміністична" карта іще буде розіграна.

Але, з іншого боку, нехитрий маневр "колгоспного Макіавеллі" зі зняттям основних суперників може обернутися і проти нього самого. Оскільки перед цими політичними виборами білоруському президенту вдалося зробити цілих дві речі, яких він ніколи не робив до цього.

По-перше, він зумів обвалити власний рейтинг до небачених раніше рівнів. Ніяких точних цифр тут навести, звичайно, не можна – оскільки "офіційна" соціологія від оперативно-аналітичного центру при білоруському президентові і далі "малює" 80% всенародної любові, а опитування на опозиційних сайтах, на яких Лукашенко набрав 3%, теж не зовсім показові. Але градус суспільного роздратування Олександром Григоровичем, який виштовхнув у вир політичної боротьби цілком лояльних до його системи людей, на щось таке все-таки натякає.

По-друге, цього разу Лукашенко зумів об'єднати проти себе опозицію. Прикро, звичайно, що протеже Шушкевича не приєднався учора до "жіночого союзу", але консолідація сил і ресурсів у противників Лукашенка цього разу на порядок вища, ніж будь-коли до цього.

Отак, почавши битву за президентське крісло за умов невисокого рейтингу і об'єднаної опозиції, президент Білорусі, ймовірно, починає найризикованішу кампанію з 1994 року. В кінці якої, ймовірно, доведеться не "підмальовувати" народну підтримку на десяток-другий відсотків, як то було дотепер, а здійснювати відверту фальсифікацію програних виборів. В цьому місці залишається надіятися, що розмови Лукашенка про його азіатських друзів, які "з кулеметом в руках" відстоювали своє право на диктаторське правління, були, як це часто буває в Олександра Григоровича, всього лише розмовами.