Ракета і Зеленський: Чи визнає Іран провину за український "Боїнг"

"Ракетна" версія катастрофи рейсу "Міжнародних авіаліній України" PS-752 із ймовірної за одну ніч стала головною. Спочатку чутки у західних ЗМІ із посиланнями на джерела в спеціальних службах, а згодом і заяви посадовців, зокрема канадського та британського прем’єр-міністрів, а також відеосюжет, у якому, дуже ймовірно, зафіксовано момент ракетної атаки на українське повітряне судно, створюють інформаційний фон, на якому Ірану вже неможливо стверджувати "це не ракета, бо ракети там не могло бути ніколи".

Втім, і Тегеран поступово змінює свою риторику. Зокрема, за даними Reuters, Іран запросив Національна раду з безпеки на транспорті США  взяти участь в розслідуванні катастрофи літака "МАУ". У Нацраді погодилися і вже призначили акредитованого представника. Себто йдеться про участь в розслідуванні не тільки фахівців з корпорації "Боїнг", на що в Тегерані, загалом, були згодні від самого початку, але й про участь урядових організації США.

Також Іран звернувся до міжнародної спільноти – і, зокрема, до Канади – з проханням про будь-яку інформацію стосовно цього інциденту.

Що, напевно, можна вважати помітним прогресом порівняно з вчорашньою заявою глави агентства цивільної авіації Ірану Алі Абедзадеха, який публічно стверджував, що ракетна атака на український літак була "науково неможливою, і чутки про неї не мають сенсу". З іншого боку, говорити про готовність Тегерану визнати провину у ситуації, коли спеціальний представник уряду Алі Рабійї говорить про "психологічну війну проти Ірану" теж якби не доводиться.

Тож, скоріше за все, зараз у надрах химерної релігійно-військової управлінської машини Ірану відбувається процес прийняття рішення стосовно того, визнавати провину своєї держави, якщо подібний інцидент траплявся  – чи продовжувати все заперечувати, а будь-яку інформацію на користь "ракетної" версії оголошувати "американською пропагандою".

При тому міжнародна спільнота робить все можливе, щоби спростити Ірану можливість зізнатися у гіпотетичному поки що злочині. Всі без винятку, хто говорить про "ракетну" версію загибелі українського "Боїнга", наголошують на тому, що запуск протиповітряних ракет був трагічною випадковістю. Явно даючи Тегерану можливість визнати вину у ненавмисному злочині, у якому винними будуть троє-четверо операторів злощасного "Тора" – і не втягуватися у прямий обман зі знищенням речових доказів і спробами обманути міжнародних експертів. Хоча, до речі, непідтвердженої достовірності фотографії бульдозерів, котрі згрібають залишки українського літака, наштовхують на думку про те, що подібне знищення може відбуватися безпосередньо зараз.

Окрім того, прямо звинуватили Іран в ненавмисній ракетній атаці Трюдо і Джонсон, а не президент США Дональд Трамп, який тільки "висловив сумніви" у іншій версії катастрофи, пов’язаній з технічною несправністю. Хоч, без сумніву, мав інформацію про запуски іранських ракет швидшу й повнішу, ніж його канадський та британський колеги. Такий дипломатичний хід, вочевидь, також був розрахований на те, щоб спростити Тегерану зізнання, давши його під тиском більш чи менш нейтральних держав, а не ненависного Вашингтону.

При тому не можна не звернути уваги і на той факт, що хоч представники багатьох країн і говорять про зареєстровану роботу радару наведення "Тору" та інфрачервоні сліди від запусків ракет у місці катастрофи, поки що ми маємо до справи із твердженнями, а не доказами, які можна було би продемонструвати в суді. Таким доказом може стати – після експертного аналізу – оприлюднене відео вибухів ракет в ранковому небі. Такими доказами могли би стати уламки ракет, фотографії яких ми ніби як бачили – але які іранська сторона цілком могла і ліквідувати, оголосивши, все "фейком". Такими доказами можуть стати фрагменти літака зі слідами від вражаючих елементів ракети 9М330, які мали "прошити" помітну частину обшивки. При тому гіпотетична відсутність значної кількості фрагментів обшивки, які, в принцип, теж могли бути вивезені з місця події і знищені, буде таким самим прямим доказом провини іранської сторони, як і сліди від вражаючих елементів.

Тому як би не хотілося оголосити Іран винним за результатами вчорашніх "зливів" у ЗМІ, доречнішим, напевно, все-таки буде дочекатися результатів слідства.

Але наразі видається більш ніж ймовірним, що іранські військові, які так спритно запустили по американських базах в Іраку хтозна скільки ракет, так нікому, здається, і не вкоротивши віку, випустили невдовзі іще дві. Якими вбили 82-х співвітчизників, 63-х канадців – здебільшого, теж іранців, два десятки європейців і 11 українців.

При тому чинний президент України так і не спромігся видати жодного осмисленого тексту про цю трагедію – якщо не враховувати при тому висловлених співчуттів та звітів про надої та урожайність – пардон, про роботу "оперативного штабу". Його сьогоднішня заява про те, що ракетна версія має місце, але доказів нема тому розслідування продовжиться - вже краще, ніж вчорашнє нічого.

Що дає злим язикам привід говорити, що осмислена промова Банкової, напевно, прозвучить тільки після аналогічних заяв Володимира Путіна та аятоли Хаменеї. Себто всі ми, звичайно, в курсі, що зовнішньополітична сфера ніколи не була сильною стороною чинної адміністрації, але за наявної ситуації подальша мовчанка виглядає вже відверто непристойно.

Тому залишається сподіватися що президент Зеленський врешті решт знайде потрібні слова, а в Тегерані зберуть мужність в кулак, допустять до справи міжнародних експертів, і врешті погодяться з правдивою версією подій – якою б вона не була. При тому що не тільки "ракетна", але й більшість інших гіпотез стосовно причини катастрофи передбачають відповідальність іранської сторони.