Засторога Кісінджера: Чи зможе Захід протистояти наростанню авторитаризму через епідемію коронавірусу

Постать колишнього держсекретаря США Генрі Кісінджера є легендарною сама по собі. Хоча б тому, що дипломат, політик та філософ, що працював іще з Ніксоном, дотепер не просто живий – а здатний генерувати глибокі та адекватні тексти за місяць до 97-го дня народження.

Принаймні, вряди-годи – оскільки деякі з його ідей, на кшталт тієї, що Україну варто залишити за дверима НАТО, щоб не травмувати ніжну російську душу, зайвого ентузіазму, звісна річ, не викликають.

Втім, програмна стаття Кісінджера у The Wall Street Journal про епідемію, новий світовий порядок після коронавірусу – і місце США в цьому порядку, якраз є хорошим зразком геополітичного аналізу політиків "старої школи", зосереджених на реальному стані речей, а не популістських заявах, зроблених з метою сподобатися електорату.

Одним з перших – і ключових моментів у матеріалі Кісінджера є той факт, що за умов "вірусного цунамі" громадяни США перестають вірити у здатність влади впоратися з ситуацією. Влада втрачає довіру громадян. У США це проявляється, зокрема, в закупівлі великої кількості вогнепальної зброї, переведенням коштів у готівку, та іншими самоочевидними симптомами.

Стосовно України тут, напевно, можна було б додати, що і "гречано-туалетно-паперове" безумство – це не наслідок віри в те, що кілька кілограмів курпи чи рулонів паперу когось від чогось врятують. Це віра в те, що настають скрутні часи, коли кожен може відповідати тільки за себе і власну родину. І людям буде непросто вийти з цього стану навіть після завершення епідемії.

Тому ветеран дипломатії наголошує на тому, що тактичні протикризові зусилля, таке собі "гасіння пожеж", є зараз критично необхідним – але ним не можна обмежуватися. Необхідно думати про посткризову архітектуру світу – та стосунків між владою і населенням у кожній окремій країні.

В якості "мінімальної програми" для США Кіссінджер назвав три ключові завдання. Першим з цих кроків є необхідність знайти ліки або вакцину проти вірусу та розробити нові технології боротьби з інфекцією.

Другий крок – посприяти "загоєнню ран" світової економіки, а також бути готовими пом'якшити економічний дар епідемії по найбільш вразливих до подібних криз частинах населення Землі.

Третій і останній крок, який він описав – це "захист принципу ліберального світового порядку". "Пандемія спонукала анахронізм, відродження міста, огородженого стінами, в епоху, коли процвітання залежить від глобальної торгівлі та руху людей" – констатував Кісінджер.

Попри весь масштаб, щоб не сказати – пракичну неможливість запропонованих Кісінджером  проектів Захід реально змушений їх виконати. Просто тому, що в іншому разі китайський цивілізаційний проект цілком може видатись привабливішим від американського. Просто тому, що Пекін, попри всю брехн та маніпуляції, здається, впорався з епідемією. А Вашингтон, здається, ні.

І штука не тільки у масових смертях і колосальному падінні економіки. Хоч і вони зіграють свою роль. Штука в тому, що у випадку невдачі західного світу в боротьбі з коронавірусом, яка стане очевидною як для власних громадян, так і для іноземців, перед сучасною цивілізацією постане два виклики – ізоляціонізм та привабливість автократії.

"Світовим демократіям потрібно захищати і підтримувати свої цінності Просвітництва", продовжуючи забезпечувати безпеку, порядок, економічне благополуччя та справедливість - основні потреби людей, - констатував Кісінджер. І якщо у його аналізі йдеться про світовий порядок та роль США, немало з його висновків можна перенести і на рівень нижче, в кордони однієї національної держави.

В якій зараз теж відбувається конкуренція між моделлю бездарної і безглуздої поліцейської держави, яка під приводом боротьби з коронавірусом охоче перетворює життя людей на абсурд, і свідомою громадянською позицією тих, хто не їздить "на шашлички" великою компанією, але і не вважає, що лісопаркова зона – це місце для "обов'язкового носіння масок", а родинна прогулянка по безлюдних місцинах – це привід для захмарного штрафу.

В цій країні теж відбувається своєрідна боротьба між ідеалами Просвітництва – і специфічною сумішшю феодалізму і радянської системи. Яка накладала непридатні для виконання обмеження на всіх, а потім карала тих, кого хотіла покарати. Втім, про цю боротьбу доведеться писати нам самим. Кісінджеру до неї справи, звісно, немає.