Питання США до Зеленського: Чому Трамп не приїде в Україну

Заголовки в українських ЗМІ про те, що спецпредставник Держдепартаменту США з питань України Курт Волкер "не виключає візиту Трампа до Києва", які зарясніли на вихідних, були клікбейтом чистої води. Адже на запитання про те, чи не заїде бува Дональд Трамп із Варшави іще й до Києва, Волкер відповів буквально наступне: "Як ви знаєте, візити президента Сполучених Штатів плануються і готуються задовго наперед. Тому зробити щось таке вимагало б надто великих зусиль". Що в перекладі з дипломатичної на загальнолюдську означає: "Не задавайте дурних питань, щоб не отримати дурних відповідей". Звичайно, щоб згладити враження, професійний дипломат зауважив, що він "не хоче виключати нічого" - але це була явно фігура чемності, а не обіцянка.

До речі, за весь період президентства Дональда Трампа історія знає тільки один випадок абсолютно несподіваного візиту чинного господаря Білого дому до іноземної країни — це коли у кінці червня цього року Трамп вранці написав у Твіттері, що під час візиту до Південної Кореї хотів би зустрітися з диктатором із Північної. І вже за добу він ручкався із Кім Чен Ином, зайшовши метрів на десять на територію геополітичного ворога США. Але спроба "помиритися з КНДР", яка у вигляді ідеї-фікс переслідує Трампа впродовж усього терміну правління, не має до України жодного стосунку, тому актів братання із Зеленським десь на українсько-польському кордоні, у Краківці чи у Раві-Руській, очікувати не варто.

Втім, той же Волкер наголосив, що для візиту українського президента у США не висувається ніяких умов. "Запрошення висловлене. Президент Трамп підтвердив це запрошення, коли розмовляв з президентом Зеленським у цей четвер. І ми з нетерпінням чекаємо на те, щоб вітати українського президента у Вашингтоні", – заявив Волкер. Додавши, що над візитом працює він і посол США в Україні Тейлор. Що, знову-таки, було прозорим натяком на той факт, що адекватні стосунки між двома державами без належного дипломатичного представництва є дещо ускладненими.

Зеленський звільнив попереднього посла України в США Валерія Чалого, одночасно зі ще десятьма послами України в різних державах, указом 19 липня без уточнення причин. Після чого "домовлятись про візит" взялися вже члени адміністрації нового президента, зокрема секретар РНБО Олександр Данилюк і помічник президента Андрій Єрмак, які декілька разів їздили до Вашингтона на переговори. Втім, про якісь істотні досягнення у тих розмовах повідомлень не було, і підготовкою візиту займається наразі американська сторона. Яка теж не поспішає із висновками — за словами Волкера, "на сьогоднішній день ми ще не знаємо, яка саме дата влаштує двох президентів". Звичайно, сьогодні стало відомо про те, що у команді Зеленського принаймні роздумують на тему того, хто стане наступним українським послом у США, але таких роздумів для реальної підготовки зустрічі все-таки мало.

Втім, проблема із зустріччю Зеленського із Трампом полягає не тільки і не стільки в напруженому графіку двох президентів. Тим паче що Володимир Олександрович, скоріше за все, задля такої зустрічі пропустив би і Лігу Сміху, і похід на футбол.

Просто наразі сторонам немає про що говорити. Оскільки Вашингтон повідомив "зе-команду" про свій набір побажань — офіційних та неофіційних. І тепер очікує реакції Києва на них. Серед офіційних — "перезапуск" роботи антикорупційних органів, зменшення впливу олігархів на здійснення державної політики, та великий масив необхідних реформ у багатьох сферах. Серед менш офіційних — побажання стосовно особи прем'єр-міністра України. Серед зовсім неофіційних — активніше розслідування участі сина Джо Байдена Хантера у мутних справах Burisma Holdings.

І від відповідей із Києва залежатиме не тільки той факт, чи відбудеться зустріч Зеленського та Трампа у Вашингтоні — яка, скоріше за все, таки відбудеться. Від цих відповідей залежить і формат зустрічі та можливий виступ Зеленського перед Конгресом (що лобіює український конгресовий кокус). І, саме головне, залежатимуть пропозиції Вашингтона на новому етапі співпраці з Україною — у стосунках з МВФ, у цифрах наступного бюджету США, де буде записаний об'єм військової допомоги, в інтенсивності тиску на російську нафтову та газову промисловість, яка є ключовим фундатором російської зовнішньополітичної активності. У світлі цих факторів хотілось би надіятись, що ключовим питання, яке задаватимуть собі співробітники офісу президента, буде не як, де і коли Зеленський зустрінеться з Трампом, а що саме український президент зможе сказати американському колезі.