Забороняють маски і згадки про коронавірус: Як Лукашенко та авторитарні лідери можуть загальмувати перемогу над пандемією

Країн на світі є без малого дві сотні. І з пандемією COVID-19, яка на сьогодні охопила їх практично усі, боротися вони намагаються дуже по-різному. Хтось, як Ангела Меркель, планує на три кроки вперед, утримує ситуацію під контролем, і насолоджується вдячністю своїх громадян і погано прихованою заздрістю, а часом і ненавистю, сусідів.

Хтось, як Дональд Трамп, намагається зберегти вплив, рейтинг і владу, і перекладає відповідальність за власну бездарну і провальну реакцію на пандемію на ВООЗ, ООН, "папередників" (не зважаючи на власне чотирирічне перебування при владі) і решту політичних конкурентів.

Хтось, як Си Цзинь Пін, зробивши кілька фатальних помилок на початку, далі за допомогою потуги напівтоталітарного суспільства намагається виправити ситуацію і применшити, по мірі можливості, наслідки катастрофи.

А хтось, як то зробили лідери найбідніших країн Африки – Ємену, Беніну, Малаві і багатьох інших – відверто визнає, що в нього просто немає ресурсів на всі ці карантинні штуки і продовжує існувати, рятуючись від голоду та громадянської війни, які і справді забирають в тих краях більше життів, аніж коронавірус. Тим паче, що до літнього віку, особливо вразливого до нової зарази, там і справді доживає небагато хто.

Але в особливій ситуації зараз опинилися авторитарні керівники держав, які звикли "тримати все під контролем". Бо вірус, який не можна зупинити на кордоні, посадити в буцегарню чи залякати перспективою безсудної розправи, сіє хаос і у їхніх країнах.

І у тих державах, де "патріархальні" автократи звикли стверджувати, що контролюють рішуче всі аспекти життя громадян, якось так виходить, що і за боротьбу з вірусом відповідальність теж несе влада. Яка відчуває дуже природну і цілком незбориму спокусу розміри проблеми – а, отже, і своєї відповідальності – істотно применшити. Найближчим і найбільш яскравим прикладом, звичайно, є Білорусь. Президент якої існування коронавірусу, звичайно, не заперечує – але боротися з ним пропонує здебільшого хокеєм і засобами народної медицини. Періодично впадаючи в роздуми стосовно того, хто і для чого цей вірус "створив" і використовує.

Втім, не Лукашенком єдиним – у Туркменістані Гурбангули Бердимухамедов взагалі заборонив вживати слово "коронавірус". А співробітники спецслужб у штатському гуляють вулицями і, зачувши розмову про епідемію, забирають її учасників "на профілактику" у своє відомство. При цьому люди, які носять захисні маски, можуть бути заарештовані поліцією, повідомляє Radio Azatlyk.

Отака-от розірвана пострадянська реальність – карантин є, а вірусу – якби немає. При тому Бердимухамедов настійливо радить громадянам своєї країни обкурювати помешкання димом з "цілющої трави юзарлик". Просто так, на всякий випадок.

Фактично аналогічною є ситуація і в сусідньому Таджикистані, де формально ніхто нічого не забороняв, але й жодних істотних карантинних заходів, крім припинення авіасполучення, введено також не було. З якоїсь точки зору, ситуація там також унікальна – в країні офіційно не зареєстровано жодного хворого. Можливо, тому, що ніхто нікого не тестував – інформації про це у відкритих джерелах немає. При тому Таджикистан отримав 11 мільйонів доларів на боротьбу з епідемією від Всесвітнього банку, ще 48 отримає ближчим часом від ЄС, а в МВФ дозволили країні впродовж 6 місяців не платити відсотки за кредитами.

Про "мізерну" небезпеку від епідемії COVID-19 неодноразово розповідав і президент Бразилії Жаїр Болсонару. Щоправда, Бразилія – не Білорусь, і демагогу на чолі держави доводиться воювати як із судовою владою, яка регулярно блокує його "антикарантинні" рішення, так і з представниками місцевої влади, більшість з яких таки ввели карантинні заходи.

Найбільш очевидна небезпека подібного нетривіального підходу до боротьби з коронавірусом полягає, звичайно, в тому, що епідемія у цих країнах може пройти за сценарієм "незгладженої кривої" – і громадяни, відповідно, матимуть вищі шанси померти, не дочекавшись будь-якої медичної допомоги.

Але тим справа не обмежується. Оскільки абсурдна риторика, в поєднанні з липовою статистикою про відсутні або майже відсутні наслідки епідемії – це чудесний субстрат для вирощування найрізноманітніших конспірологічних теорій. З яких найтривіальнішими будуть роздуми на тему "коронавірусу не існує", а є "істерія, роздута кимось з якоюсь там метою" (прізвище ініціатора і мету кожен обирає самостійно). І приклад "успішної Білорусі" може бути цікавим пострадянським конспірологам. В той час як безумні заяви Болсонару будуть вельми популярні в Латинській Америці. Прихильники цих теорій, зрозуміло, навряд чи обтяжуватимуть себе дотриманням правил і норм карантину.

У такий спосіб маячня, вигадана авторитарними лідерами, цілком може посприяти скороченню населення не тільки в їхніх державах, але й у легковірних сусідів.