"Закрите" море: Навіщо Росії навчання і блокада Чорного моря

Росія намагається перетворити Чорне море на зону беззаперечного домінування, як то їй вдалося із Каспієм та Азовом. Але якщо у випадку з Азовом США обмежуються дипломатичними протестами, то в Чорному морі протидія носитиме зовсім інший характер

Журналіст відділу «Світ»
"Закрите" море: Навіщо Росії навчання і…

Новина про те, що вчора Чорноморський флот Росії оголосив закритим для судноплавства практично всю північно-західну частину Чорного моря – від мису Тарханкут до дельти Дунаю – при тому, що там залишились цивільні судна, які примусили стати на якір, на щастя, виявилась фейком.

Обмеження на рух кораблів у Чорному морі росіяни ввели, при тому на цілий серпень – але вони стосуються тільки чотирьох відносно невеликих районів довкола Криму, діють з 8-00 до 20-00 окрім неділі, і вводяться вже не вперше.

Що, втім, не відміняє того факту, що військова активність росіян у регіоні непропорційно зросла. Наприклад, паралельно зі стрільбами біля анексованого Криму проводяться масштабні "антитерористичні" навчання в Керченській протоці, а російська авіація настільки щільно працює над Чорним морем, що два дні тому британським винищувачам, базованим у Румунії, довелося перехопити півдюжини російських Су-шок, що надто вже наблизились до кордонів члена НАТО.

Разом із тим українсько-американські морські навчання Sea Breeze, які проводяться з 1997 року, цього року Москва схарактеризувала як "гру України з вогнем" і "спробу дестабілізувати ситуацію в регіоні".

Помітна частина російської військової активності, здається, спрямована саме проти НАТО, а не України – оскільки наголос у процесі навчань робиться на протидії кораблям і масованим авіаударам противника (наприклад, вчора російські протичовнові кораблі "Поворіно" і "Єйськ" відпрацьовували саме стрільби зенітними ракетами).

Кремль намагається перетворити Чорне море якщо і не в своє "майже внутрішнє" – як то вдалося зробити з Каспійським та Азовськими морями, то, принаймні, на регіон свого беззаперечного домінування – принаймні, у північній частині Чорного моря, на належній віддалі від Туреччини, яка наразі є єдиною істотною противагою Росії в регіоні. І яка, в свою чергу, під впливом економічних та світоглядних суперечок зі США може стати ситуативним союзником Росії.

Додатковим фактором стримування сил НАТО в регіоні, вочевидь, повинні стати зенітні комплекси С-400, яким насичують підрозділи в Криму, та тактична ядерна зброя, новини про складування якої на півострові періодично поступають від кримсько-татарських громадських діячів.

Втім, всі ці приготування зустрічають належну протидію – як то показало масштабне проведення цьогорічного Sea Breeze, в якому брали участь і турецькі військовослужбовці.

Підписаний у понеділок президентом США Дональдом Трампом закон про асигнування на військові потреби передбачає збільшення частоти військових навчань у Чорному морі – включно зі спільними навчаннями з Україною та Грузією – які покликані протидіяти наростанню впливу Росії в регіоні.

Підсилення авіаугрупувань НАТО в південно-європейських країнах та розробка нових засобів протичовнової боротьби, явно пов'язана з появою нових російських субмарин у Чорному морі – все це виглядає як готовність Вашингтону позмагатись за збереження балансу сил в чорноморському регіоні.

Але як би не розгорталося геостратегічне протистояння між США та Росією, Україні, дбаючи про нагальні безпекові питання, слід нарощувати свою здатність контролювати бодай власні територіальні води. Бо якщо вже склалося так, що в Азовському морі протидіяти недружнім діям росіян Київ може здебільшого дипломатичними засобами, то інтереси України в Чорному морі, за наявності залишків флоту, кораблебудівних потужностей та союзних сил, здавати без протистояння було б просто ганебно.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme