Закарпатська поразка угорців: Чи отримає Орбан бодай одного депутата у Верховній Раді

Втручання Будапешту в електоральні настрої українських громадян угорського походження, загалом, не є чимось новим чи несподіваним. Але ступінь й інтенсивність цього процесу перед позачерговими парламентськими виборами побила, здається, всі мислимі рекорди. За тиждень один з лідерів угорської меншини Василь Брензович мав масштабну зустріч з прем’єр-міністром Віктором Орбаном та віце-прем’єром Угорщини Жолтом Шем’єном, а на Закарпаття висадився угорський урядовий десант у складі керівника апарату прем'єра Гергея Гуяша та міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто. На візит якого були змушені якось реагувати навіть в офісі президента України (який, схоже, тимчасово виконує тепер обов'язки МЗС). Втім, заява заступника керівника ОПУ Вадима Пристайка про те, що подібні агітаційні рейди є "неприпустимою практикою", здається, не справили на угорських посадовців якогось особливого враження.

Втім, всі ці демонстрації з боку Будапешта були лише вершиною айсберга. В основі якого лежать, окрім всього решту, ще й істотні грошові потоки, за допомогою яких угорські етнічні організації посилюють партійні структури і скуповують місцеві ЗМІ (на кшталт 21 каналу, 50 відсотків якого були придбані за угорський урядовий грант Товариством угорської культури Закарпаття).

І всі ці титанічні зусилля спрямовані на одну-єдину ціль - проведення до українського парламенту бодай одного-єдиного представника закарпатських угорців.

Оскільки після 2007 року і перекроювання виборчих округів угорці не становлять більшості у жодному із мажоритарних округів Закарпаття. А після масштабних політичних зіткнень на тему "порушення прав етнічних угорців в Україні" між Києвом та Будапештом, жодна із прохідних політичних сил не бажає не те що дати - а навіть, здається, і продати місце в прохідній частині списку для угорського кандидата.

І якщо в минулому парламенті лідер Товариства угорської культури Закарпаття Василь Брензович отримав свій мандат за списками БПП, то цього року, здається, фокус повторити не вдасться.

За чутками, обидві основні угорські партії Закарпаття робили спроби домовитися зі "слугами народу" - але ті спроби завершились провалом. Натомість у всіх решту учасників парламентських перегонів, здається, ситуація є занадто складною, щоб ризикувати крихтами свого рейтингу, допускаючи таку "політично токсичну" публіку у верхні рядки своїх списків.

Тому угорцям нічого не залишається, як виставити 3 угорських кандидатів - Василь Брензовича, Йосип Борто та Міклоша Товта - балотуються у Верховну Раду України за мажоритарними округами. Де їм доведеться зіткнутись із динозаврами закарпатської політики - на кшталт родини Балог.

Якісь шанси угорський кандидат має лише окрузі - №73, де угорці становлять без малого третину населення. Але і там ці шанси далеко не стовідсоткові.

Все це відбувається на тлі радикального скорочення кількості етнічних угорців на Закарпатті. Якщо в 2001 році там мешкало 152 тисячі осіб, що ідентифікували себе як угорці, то за різними даними за наступні 17 років від 20 до 50 тисяч із них Закарпаття покинули. Такий розкид цифр пояснюється просто. Якщо легальна еміграція становить близько 15 тисяч осіб, то іще близько 20 тисяч осіб перебувають за кордоном тимчасово - але цей "тимчасовий" термін становить більше 3 місяців на рік. Що, поряд із низькою фертильністю, призводить до різкого скорочення електоральної бази угорських кандидатів.

Як складеться ситуація із потраплянням представника угорської меншини до українського парламенту, покаже післязавтрашній день. Але, загалом, всі перипетії боротьби за наявність угорського представника в українському парламенті демонструють одну просту річ.

Поєднати політику стимуляції еміграції етнічних угорців до Угорщини, із нарощуванням - чи бодай би збереженням - їх присутності в українських представницьких органів усіх рівнів просто неможливо. Особливо якщо при тому протиставляти етнічних угорців та їхні права усій решті України.

І Будапешту доведеться шукати собі союзників серед питомо українських партій та політичних рухів - в першу чергу, за допомогою зниження градусу геополітичного протистояння. Або за 10-15 років назавжди викреслити Закарпаття із своїх геополітичних пріоритетів.