За скільки генсек Ради Європи визнає Росію взірцем демократії

Скандал, який оповиває діяльність Ради Європи та її дорадчих органів вже чимало місяців, здавалось, мав би закінчитись. Президент ПАРЄ Педро Аграмунт пішов у безславну відставку, Росія залишилась без права голосувати на сесіях і брати участь у роботі статутних органів ПАРЄ, а організація залишилась на позиції "захисту демократії і верховенства права", як то і передбачено в її статуті.

Але вчора історія вийшла на новий виток. Якщо вірити главі української делегації в ПАРЄ, нардепу Володимиру Ар'єву, то генсек РЄ Турбйорн Ягланд в неофіційній розмові заявив, що після відмови Росії робити членські внески перед організацією два виходи – "зберегти цінності або зберегти саму Раду Європи". Вочевидь, натякаючи на те, що в разі припинення фінансування Ради Європи з боку Кремля – чи навіть виходу Росії з цієї організації – продовжити ефективну роботу організації буде неможливо.

За словами Ар'єва, українська делегація разом з грузинами і литовцями дали жорстку відповідь Ягланду, попередивши, що "в цьому клубі тоді буде нічого робити". Проте така позиція, вочевидь, є далеко не єдиною в РЄ – особливо серед лівих політиків. Хоча точна розстановка сил у цьому питанні наразі є невідомою, якби ідея "індульгенції для Росії" певною підтримкою користується, в іншому разі Ягланд, достатньо досвідчений кабінетний гравець, не став би її озвучувати.

Звичайно, у цій ситуації ми вимушені покладатись виключно на слова Ар'єва. Але оскільки вони набули достатньо широкого розголосу, а з боку представників РЄ якихось категоричних заперечень не чути, то причин не довіряти представнику України у нас, на разі, немає.

"Ціна питання", насправді, не така вже й велика. На разі Росія заблокувала третю, останню частину свого членського внеску на діяльність організації, яка мала становити 11 мільйонів євро. Себто за умови припинення фінансування РЄ з боку Росії організація губить десь близько 33 мільйонів євро. Такою, вочевидь, є ціна, за яку генсек Ради Європи згоден визнати, що Росія не порушує як засадничі статті Статуту РЄ, так і просто природні права як своїх, так і чужих громадян. І навіть якщо закрити очі на порушення суверенітету України – те, що робиться, приміром, в Криму з татарами, на думку Ягланда, обтяжену 30 мільйонами євро, не є приводом для введення антиросійських санкцій у ПАРЄ.

При тому в прихильників збереження "повного членства" Росії у Раді Європи, окрім чисто фінансових резонів, є і ще один вагомий аргумент. Який полягає у тому, що в разі якщо Росії не повернуть всі повноваження в Парламентській асамблеї Ради Європи, то в Москві перестануть визнавати рішення Європейського суду з прав людини. Принаймні, таку заяву зробила учора спікер Ради Федерації Валентина Матвієнко, і не вірити їй немає жодних причин.

Втім, думка відмовитись від визнання рішень ЄСПЛ в російському політичному обігу вже не перший рік, а чергове загострення довкола питань фінансування – лише черговий привід

Звичайно, доля Ради Європи хвилює всі країни-учасниці. Але не через якусь міфічну самоцінність цієї організації – а через те, що вона допомагає виконати свої програмні цілі. Зокрема, стосовно прав людини, якими опікується той самий ЄСПЛ. А Рада Європи, яка торгує членством за гроші – це комерційне підприємство, яке надає сумнівні послуги. Навряд чи потрібні більшості країн – членів, які, на відміну від Росії, не мусять за гроші переконувати всіх у власній "демократичності".

Натомість самоцінність організації – незалежно від того, виконує вона свої функції чи ні – є очевидною тільки для посадовців цієї організації. Саме для них катастрофою є не перетворення РЄ на маніпулятивний інструмент декотрих членів – а зменшення фінансування цієї організації. Це, здається, і є єдина причина вчорашнього демаршу Турбйорна Ягланда.