Яку погану новину розповів Волкер українцям

Якось вже так повелося на світі, що результати зустрічей спецпредставника держдепартаменту США по Україні Курта Волкера із помічником президента Росії Владиславом Сурковим стають відомими широкій громадськості за декілька тижнів після їх проведення. Не стало винятком і їх останнє рандеву у Бєдграді, скупі подробиці якого - на тлі загальних вражень від переговорного процесу з Росією - були озвучені Волкером у останні дві доби.

Ні, він не розповів у подробицях, які саме 29 пропозиції зробив Держдеп США Росії стосовно спецмісії миротворців на Донбасі - і на які 3 з них погодився Сурков (який, до слова, теж має небагато офіційних повноважень, і фінальних рішень, звісно не приймає). Він взагалі заявив, що не пам'ятає всіх цих подробиць - і сенсу в них копатись особливого нема.

Але своє бачення ситуації стосовно намірів Росії, а також сподівань і надій американської дипломатії Курт Волкер звичайно, продемонстрував. І це бачення - не надто радісне.

Суть сказаного Волкером зводиться до наступного. Росія запропонувала розмову про миротворчу місію ООН, призначену для захисту спостерігачів ОБСЄ. США відповіли пропозицією про повномасштабну миротворчу місію, яка б контролювала всю окуповану територію до україно-російського кордону включно. Росія почала розмову на цю тему - але на останній, третій зустрічі у форматі Сурков-Волкер російські переговорники повернулись до жорсткої позиції стосовно виключно "декоративно-охоронної" місії вздовж лінії розмежування. Грубо кажучи, третя зустріч стала помітним регресом порівняно з другою.

При тому Волкер не знає, яким буде наступний крок росіян. Він не вважає, що Росія готується завершити конфлікт. Він не має найменшого уявлення стосовно того, якою буде позиція Суркова на наступній зустрічі, яка попередньо запланована на грудень. І не має стовідсоткової певності, що ця зустріч відбудеться.

При тому Курт Волкер не виключає, що перед виборами наступного року Путін захоче зіграти роль царя-миротворця, і припинити конфлікт зімітувавши "перемогу у справі захисту російськомовних". Але при тому американський дипломат не розуміє, як все це можна буде реалізувати у настільки короткий термін. Але волкервська заява про "ми не знаємо, як він (Путін) зможе все це розіграти" - прозоро натякає на практичну неможливість якоїсь настільки швидкого та ефективного примирення. І це - погана новина від Курта Волкера.

Іще одна погана новина полягає в тому, що питання Криму Росія взагалі відмовилась як-небудь обговорювати. І, на думку американського дипломата, наші внуки бачитимуть карти, де Крим позначено як "окуповані Росією території". Не те, щоби хтось сподівався на іншу реакцію Кремля з цього приводу – але зайве нагадування у цій справі теж не радує.

Втім, окрім двох поганих новин є і дві хороші. Перша з яких полягає у тому, що в США є консенсус стосовно продовження тиску на Росію. Хоч Волкер і не сказав цього прямо, але з його інтерв'ю стає цілком зрозуміло, що цей консенсус не залежить від того, хто буде президентом. Він не залежить від того, котра з двох партій матиме більшість у Конгресі. Цей консенсус ніяк не зачіпають внутрішньополітичні американські чвари. Стримування Путіна в Східній Європі, на думку Волкера, схоже, є необговорюваним пріоритетом нацбезпеки США.

А друга полягає у тому, що питання виділення зброї Україні перебуває ближче до позитивного вирішення, ніж коли б то не було дотепер. Із тієї простої і логічної причини, що Україна веде оборонну війну проти зовнішньої агресії, і не перебуває під жодними санкціями. Тому зброю нам можна - і треба - продавати. А що із цього приводу скажуть у Москві - це вже їхні проблеми.

Тому, якщо хтось сподівався, що з першим ударом кремлівських курантів війна на Донбасі завершиться, і Путін зачитає договір Суркова-Волкера про те, як Україні жити далі зі звільненим від російської присутності Донбасом - то він помилявся. Цього не трапиться. Що, можливо, і на краще. Такий договір повинні робити українці. Хай і з американською зброєю в руках.