Який шанс дав Путін українським зернотрейдерам у Туреччині

Позавчора торгівельні стосунки Туреччини і Росії мали повернутись до часів повного і тотального процвітання.

У цей день обидві країни підписали спільну заяву про двостороннє зняття обмежень в торгівлі. Угода стосується в першу чергу поставок продовольства. Але трапився збій. Бо у фінальному варіанті угоди росіяни таки відмовились допустити на свій ринок чи не головну статтю турецького експорту до Росії – помідори.

"Після відомих трагічних подій, коли були введені ці обмеження, життя розвивалося і не стояло на місці, - пояснив Путін. - Це пов'язано як раз з виробництвом тих самих томатів".

При тому ембарго на помідори за словами профільного віце-прем'єра Аркадія Дворковича може тривати мінімум 3-5 років. Формальна причина в тому, що треба "завершити тепличні проекти російських інвесторів". Хоча й таке пояснення виглядає дивним, якщо зважити на той факт, що і без турків більш ніж половина томатів на російському ринку – імпортовані з інших країн.

Про можливість такого рішення Анкарі повідомляли й раніше – але там, схоже, надіялись на широкий жест з боку Володимира Володимировича. А відсутність такого жесту стала неприємним сюрпризом для Ердогана.

Чому Росія вирішила фактично закрити ринок для турецьких томатів? Питання складне. Можливо, хтось із "близького кола" російського президента і справді вклав якісь кошти в тепличний бізнес. Можливо, в подібний спосіб Москва вирішила продемонструвати, що Туреччина "завинила" – і одного "каяття" – замало.

Як би там не було, реакція Анкари вийшла швидкою і жорсткою. Вчора Туреччина ввела нові обмеження на імпорт російської пшениці: тепер на Росію має припадати 20-25% від усіх виданих ліцензій на імпорт. Себто на кожну тону пшениці, куплену в російських постачальників, турецьким мукомелам доведеться шукати десь іще три тони, куплених в інших постачальників. Для більшості підприємств, особливо дрібних, такі формальності – зайвий головний біль. Який найпростіше обійти, просто відмовившись від російського зерна. Зважаючи на той факт, що терція споживала, за різними даними, 12-17% російського зернового експорту, удар вийшов відчутним.

Але "турецькою пшеничною відповіддю" справа, схоже, не обмежиться. Сьогодні вдень стало відомо, що аналогічні обмеження були введені і для поставок російської соняшникової олії.

Схоже, Ердоган всерйоз вирішив повернути турецькі томати на російський ринок – або вщент посваритись із Росією в процесі цих спроб.

Зважаючи на те, що Путін завше демонстрував, що "не приймає рішень під тиском", шанси на другий варіант подій видаються далеко вищими.

Натомість і Ердоган не схожий на людину, згодну грати при Путіні роль "молодшого брата", чиїми економічними інтересами можна відверто нехтувати. У такий спосіб персональні інтереси та амбіції керівників двох держав вкотре поставлені вище за інтереси економік цих держав. В чому, звісно, немає нічого особливо нового ні для Росії, ні для Туреччини.

Що, в сумі, насправді, дає непогані шанси вже для України. Оскільки і зерно, і соняшникова олія можуть бути легко замінені продукцією українських сільгоспвиробників. Навіть давно прокладені маршрути через Чорне море міняти практично не доведеться. І без анонсованого українським президентом "сільськогосподарського хабу на Мальті" теж можна обійтися. Головне – не проґавити момент, який подарувала Україні російська дипломатія.