Які три нових війни може спровокувати знищення Ісламської держави

Війна з радикальними ісламістами на Близькому Сході підійшла до проміжного фінішу. Який, насправді, є фактично неминучим стартом кількох інших конфліктів. Деякі з них можуть розгорнутися далеко за межами регіону

Depo.Світ
19 жовтня 2017 13:00
ФОТО: depo.ua

Курди й араби за підтримки американських спецпризначенців та авіації знищують останні бункери у глухих закутках Ракки. Столиця "халіфату" впала – і божевільна мрія радикальних ісламістів про власну "державу" була перекреслена. Звичайно, ІД в Сирії ще контролює значну частину району на південь від Дейр-ез-Зора, аж до колишнього кордону з Іраком. Власне – і за цим кордоном, в пустельних районах довкола Ель-Кайму ІД номінально залишається господарем. Але війська Асада, хай і повільно, теж продовжують наступ у Сирії. І жодних скльки-небудь значних населених пунктів, на кшталт Ракки чи Мосулу, в руках ісламістів не залишилось. Все, на що вони на разі здатні – це безпощадні й безглузді партизанські рейди в глибинах напівпустельних регіонів. І втрата "халіфатом" навіть цих останніх територій – це питання часу. Можливо, навіть не надто довгого.

Чи стане знищення Ісламської держави початком миру на Близькому Сході і кінцем тероризму на Заході? На жаль, відповідь однозначно негативна.

Звичайно, найяскравішим прикладом тут є конфлікт Багдаду із курдами. Від битви за Мосул, де іракські спецпризначенці та ополченці-пешмерга бились плече до плеча проти ісламістів, минуло три місяці. І ось вони вже стріляють одне в одного. Поки що – зрідка і без особливого азарту. Але в разі, якщо Багдад і Ербіль не знайдуть політичного вирішення кризової ситуації з курдським суверенітетом, періодичні сутички неминуче переростуть у війну. Після тиого, як ІД перестала бути загрозою для існування Іраку – громадянська війна там може відновитись.

І якщо в Іраку громадянська війна є вельми неприємною ймовірністю, то в Сирії ця війна не припинялась ні на секунду. Просто на момент вибухоподібного погресу ісламістів всі сторони були вимушені дещо відволіктися від процесу взаємознищення. Після падіння анклавів ісламістів неподалік від іракського кордону, кровопролиття між сирійськими демократичними силами та військами Асада, Росії та Ірану відновиться з подвоєною силою. До процесу, судячи з останніх подій, цілком ймовірно може приєднатися й Ізраїль, який кровно зацікавлений у знищенні інфраструктури як "Хезболли", так і про іранських бойовиків на території Сирії. Дотепер такі операції мали "точковий" характер. Але після того, як сили ППО Асада почали обстрілювати ізраїльські військові літаки, Тель-Авів буде вимушений зайнятись ще й сирійською ППО.

При тому не можна забувати й про саму Ісламську державу, яка є не тільки й не стільки географічною цілісністю, як ідеологією. Яка може пережити не те що військові втрати – а навіть своїх фізичних носіїв. Втім, і з фізичними носіями не все так добре, як хотілось би.

Мабуть, уважні читачі не раз звертали увагу на одну термінологічну особливість повідомлень про перемоги над ІД – зазвичай, доволі рідко вживалось слово "знищили" чи "розгромили". Як правило, йшлося про те, що ісламістів звідкілясь "витіснили". І цей термін був абсолютно виправданим. Оскільки ІД контролювала з'єднані між собою регіони в Сирії та Іраку, то як війська Асада з російською авіапідтримкою, так і війська Багдада та курдів з підтримкою американською, вважали за краще демонструвати ісламістам свою військову перевагу – і чекати на відступ останніх. Бажано, на територію сусідньої держави, де з ними доведеться воювати комусь іншому. Безумовно, в процесі звільнення територій чимало бійців ІД й загинуло, але скорочення територій на 80% не вказує на аналогічне за кількістю зменшення кількості бойовиків.

І зараз, коли територіальний "халіфат" доживає останні місяці, бойовики ісламісти, вочевидь, активно облаштовують своє майбутнє, інфільтруючись у середовище біженців та покидаючи регіони конфлікту. Нерідко – виключно для того, щоби взяти участь у діяльності ІД десь в іншому кутку планети. І вибір для майбутнього в них чималий.

Є Західна Європа, де чисельні боївки ісламістів готують нові теракти. Є Афганістан, де ІД контролює провінцію Нангархар, і збирається почати наступ як на офіційний Кабул, так і на регіони, контрольовані талібами. Є Лівія, де фактично продовжується громадянська війна, і на півдні якої у талібів залишились бази. Є Єгипет, де окремі бедуїнські клани поклялись у вірності ІД і ведуть тиху партизанську війну проти армії. Скрізь вигнані з "халіфату" мерзотники цілком можуть знайти собі нову "роботу".

Томуфізичне звільнення контрольованих ІД територій – це, звичайно, немала перемога. Інша річ, що до фіналу боротьби з цією організацією іще дуже далеко. А без політичного врегулювання і відновлення стабільності на Близькому Сході перемога над радикальним ісламом взагалі є неможливою. Поки єдиним можливим способом існування для багатьох молодих людей буде ведення бойових дій – доти війна триватиме. А вже які при тому будуть прапори – Ісламської держави, Джебхату Фатах аш-Шам, чи якоїсь іще гиготи – це не так вже й важливо.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Світ