Яка спільна проблема з'явилась у Трампа і Путіна на Близькому Сході

У Багдаді вирішили розпочати повномсштабний конфлікт із курдами. Саме таке враження складається із сьогоднішніх повідомлень Радбезу Іракського Курдистану, який стверджує, що іракські збройні сили розпочали обстріли позицій курдських ополченців, позиції займають танки та важка артилерія, а в деяких районах іракські сили почали наступ. Зокрема, мова йде про ділянку на північний захід від Мосулу.

Звичайно, все це повідомлення лише однієї сторони конфлікту, наразі не підтверджені сторонніми спостерігачами. Втім, скромне мовчання офіційного Іраку за півдоби після публікації курдського Радбезу є практичним зізнаннями у початку агресивних дій.

Все це виглядає особливо дивним на фоні того, що курди явно були налаштовані на мирне і, головне, взаємоприйнятне вирішення конфлікту. Пешмерга без бою здала Кіркук – ключ до нафтового багатства. Більше того, вчора уряд Іракського Курдистану випустив заяву, в якій висловив готовність почати "відкритий діалог" з центральним урядом, заморозивши результати недавнього референдуму про незалежність.

Здавалось би, за таких умов все, що залишалось – це домовитись про нові умови автономії і зайнятись чимось кориснішим, наприклад відстрілом недобитків Ісламської держави.

Втім, у Багдаді, здається, сприйняли миролюбний настрій курдів як ознаку слабкості, чи страху. І в якості аргументу на перемовинах відправили вперед танки та бронетранспортери. І, на додачу, бійців підтримуваних Іраном сил народного ополчення Іраку. Простіше кажучи, шиїтських бойовиків.

Не треба бути Сунь-Цзи, щоби зрозуміти, до чого це призведе. Курди могли собі дозволити здати Кіркук. Але свої автономні регіони без бою вони не здадуть – що й підтверджують повідомлення про початок важких боїв, з істотними втратами обох сил. Вся ситуація явно рухається в бік реальної громадянської війни.

Більше того, участь у бойових діях шиїтських бойовиків слугує потужним подразником для сунітського населення країни, що наступними цілями "зміцнення владної вертикалі" стануть саме вони. А якось вже так історично склалося, що організований спротив сунітів у цьому регіоні очолюють і направляють не дуже симпатичні структури та організації. Звичайно, під прапори Ісламської держави народ, скоріше за все, не стане. А от який-небудь Джебхат Фатах аш-Шам (це Фронт Аль-Нусра після ре-брендингу і відокремлення від Аль-Каїди) цілком може спробувати зіграти роль організатора і натхненника сунітського спротиву. Таким чином, Багдад в найближчому майбутньому може отримати розподіл країни на три вороже налаштованих крупних фракції. І ще разочок повторити все те криваве пекло, через яке країна вже одного разу пройшла.

Зупинити "багдадський бліцкриг" наразі можливо. Зробити це відносно "малою кров'ю" здатні Вашингтон, або Москва, або обидві столиці разом. І здійснити це – в інтересах як США, так і Росії. Бо в разі, якщо ескалація військових дій в Іраку не припиниться, то і спроби США збудувати з Іраку "зразкову демократію", і намагання Путіна відвоювати для Асада всю Сирію будуть приречені на провал. Як радикальні ісламісти–сунніти, так і шиїтські бойовики та курдське ополчення давно забули про існування кордонів між Сирією та Іраком, і масштабна війна, спалахнувши біля котрогось із курдських анклавів, невдовзі охопить всі місцевості, де живуть представники ворогуючих фракцій.

Чи зможе Білий дім чи Кремль вмовити Хайдера аль-Абаді припинити безглузду ескалацію? Сказати складно, хоча потужні важелі впливу є в обох. Інша річ, що зупинити будь-який конфлікт на Близькому Сході завжди набагато, набагато важче, ніж його почати.