На радість Путіну. Як захистити українську мову від Венеціанської комісії

Правники Ради Європи не атакують українську мову. Вони прозоро натякають, що законопроекти в "чутливих" сферах треба ретельніше готувати і краще прописувати. В першу чергу — для того, щоби зацікавлені сторони не могли знайти зачіпки і влаштувати лемент на тему "ущемлєнія"

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
На радість Путіну. Як захистити українсь…

Після того, як українці довідались про рекомендації Венеціанської комісії стосовно багатостраждального закону "Про освіту" не тільки з переможної реляції на сайті Міносвіти, але і з прес-релізу на сайті Ради Європи, стало зрозуміло, що перемога України далеко не настільки тотальна, як того б хотілося.

Звичайно, набір необґрунтованих претензій Будапешту залишили без уваги, хоч угорських популістів, як писало Depo.ua, це і не спинить. У будь-якому разі, про "лінгвоцид" угорців, поляків та румунів у висновках правників Ради Європи явно не йдеться.

Натомість виникли питання, які, насправді, стосуються власне законодавчої якості новоприйнятого закону. В першу чергу мова йде про рамковий характер статті 7. Яка торкається питання схем викладання мовами нацменшин — але не прописує жодних деталей цього процесу, якщо не рахувати дошкільної освіти.

Звичайно, Венеціанська комісія врахувала, що оті самі подробиці будуть сформульовані в Законі про загальну середню освіту, який перебуває на стадії написання. Але чи доречним є робити один закон із "мовною декларацією", а потім під зливою критики чекати на наступний, в якому буде описано, "як все буде насправді?" Питання неоднозначне.

Ну, і найцікавішою і найбільш обговорюваною частиною рішення (точніше, "Думки...") Венеціанської комісії стануть пасажі про "менш сприятливий режим" для мов, які не є офіційними мовами ЄС, який "піднімає питання дискримінації". Закономірну цікавість викликає питання, чи були ці фрагменти рішення в якийсь спосіб ангажованими, і чи могла написати Венеціанська комісія тут щось відмінне від того, що написала?

Однозначно, ні. Тому що коли одним мовам надаються одні права, а іншим — інші, це називається дискримінацією.

І якщо б йшлося, припустимо, про про ширші права для мов тих меншин, які не мають власної держави — це можна було б зрозуміти. Особливі права, припустимо, для кримських татар, Венеціанська комісія тільки привітала б.

Натомість коли угорцям, румунам і полякам формально, дають більше прав, ніж росіянам — це, з точки зору права, є дискримінацією. І жоден адекватний юрист, якщо він не з Басманного (чи й Печерського, якщо на те пішло) суду, не скаже вам нічого іншого. Ці меншини, формально, нічим не відрізняється. Звичайно, у нас війна з Росією. Але в нас була війна і з Угорщиною, і з Польщею. І сьогодні їхнє керівництво не те щоб зовсім добре ставиться до України. Але для юристів це не має жодного значення. Хоча б тому, що з точки зору права, українські угорці не відповідають за дії Будапешту. А українські росіяни — за дії Кремля.

При тому в Україні всі розуміють, що ситуація з російською мовою є в Україні дещо особливою. І може вимагати дещо особливих підходів. Але пояснення, чому це так, у законі відсутні. А юристи Венеціанської комісії — не професійні совєтологи, і заглиблюватись в наші "особливості" не зобов'язані. Вони проаналізували наданий їм текст на відповідність європейським нормам, і доктрині природного права загалом — і крапка.

Якщо хтось вважає, що "сухий" юридичний підхід до справи, без врахування всього "анамнезу" україно-російських стосунків є недоречним — то така думка цілком має право на існування.

Але в такому разі не треба було віддавати закон на експертизу до Венеціанської комісії. Іншого висновку на той закон, який прийняла наша Верховна Рада, вона видати не могла.

Чи зрадіє такому розвитку подій Росія? Звичайно, що так. Пропагандистська машина отримає змогу поговорити про "ущемлєніє прав русскоязичних". Хоча вона й без того чудесно говорить про це вже не перший рік, і ніяка Венеціанська комісія Кисельову тут не указ.

Але для того, щоб надалі уникнути подібних ситуацій, потрібна дуже проста річ, про яку говорять чи не з моменту виникунення української незалежності. Ця проста річ — це співпраця між Верховною Радою, Міністерством закордонних справ та експертним юридичним середовищем. Якби цей механізм спрацював би у цій ситуації — закон про освіту міг би бути трохи іншим. Він міг би бути і таким самим — але його не направили б на експертизу до Венеціанської комісії. І це теж не було б катастрофою, зважаючи, що висновки комісії не закриють рота угорським та польським націоналістам — натомість дадуть новий інформпривід ТАССу.

Тому приводів говорити про "проросійський" характер рішення, що буде оприлюднено у понеділок, не доводиться. А для того, щоб не ставати мішенню образливої і недоречної пропаганди в майбутньому, українським законодавцям варто враховувати у своїй діяльності і міжнародно-правові наслідки, а не тільки рейтингову доцільність тих чи інших законопроектів.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme