Угорський сепаратизм: Як Україні не допустити перетворення Закарпаття на Донбас

На тих, хто сподівався, що вчорашні дебати в ПАРЄ розставлять усі крапки над "і" в українсько-угорському конфлікті, чекало прикре, хоч і прогнозоване розчарування.

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто як обіцяв блокувати подальше зближення України з Євросоюзом на знак протесту проти української реформи освіти, так і обіцяє – і ніякі висновки Венеціанської комісії йому для цього не потрібні. Ну, принаймні в тому випадку, якщо юристи не порекомендують Україні радикально переписувати закон. Він знайшов приводи для незадоволення і ще у двох законопроектах, які перебувають на розгляді Верховної Ради.

Вимогу українського МЗС заборонити в Будапешті акцію "Самовизначення для Закарпаття", заплановану на сьогодні, угорська сторона скромно ігнорує. Складається враження, що в цьому питанні позиції правлячої партії "Фідес" та радикалів із "Йоббіка", які візьмуть на себе "вуличну" роботу, якось демонстративно зблизились. Демонстрація власного патріотизму коштом України стає в Будапешті популярним спортом.

До слова, цікавий момент. Три роки тому МЗС Угорщини різко засуджувало практично аналогічну акцію ультрарадикалів. Коли 27 березня 2014 року перед будівлею зовнішньополітичного відомства Угорщини зібрався натовп прихильників "Йоббіка" з гаслами "Самовизначення Закарпаттю!" та "Угорщина вимагає повернення Закарпаття!", дипломати рішуче відмежувалося від дій, які "ставлять під загрозу майбутнє як угорської нацменшини Закарпаття, так і всього регіону". Тепер все стало інакше.

Що якось дивним чином наштовхує на думку, що "протести за самовизначення Закарпаття" кожного разу виникають у зручний для угорського МЗС момент. Просто три роки тому радикалів використовували для демонстрації "проєвропейського і ліберального" курсу керівництва Угорщини, а цього разу – для того, щоб показати народне обурення українським законом і "спробам асиміляції" угорської меншини.

Що в цій ситуації залишається робити Україні? Довести державну підтримку угорських радикалів, що закликають до порушення територіальної нашої цілісності, звичайно, не вдасться. Хоча сьогоднішня акція – яка без сумніву, відбудеться – цілком може стати предметом чергових дебатів у ПАРЄ. Які, в свою чергу, не надто вплинуть на політику як офіційного Будапешту, так і на тамтешню право-радикальну опозицію.

А от що Україна може і здатна зробити – це обмежити надміру тісну комунікацію угорських радикалів з українськими громадянами, які мешкають на Закарпатті. Якісь кроки – зокрема, відмова пропускати через кордон європарламентарів на кшталт Крістіни Морваї – вже робляться. Але їх явно мало. Судячи з частих і насичених поїздок по області інших агітаторів, які, на відміну від Морваї та інших функціонерів з "Йоббіка", до Криму не їздили.

Втім, повне обмеження комунікації у сучасному світі, звичайно, цілком неможливе. І найнадійніший спосіб убезпечити українських угорців від участі у політичних іграх Будапешту – це продемонструвати, до чого такі ігри привели з прихильниками іншої екс-імперії на сході нашої держави. Пізнавальні поїздки до лінії фронту угорських національних активістів могли би бути в цій ситуації вельми корисними.

Бо в разі провокації подальшої ескалації на Закарпатті на регіон не чекає тихий перехід під владу Будапешту. На нього чекає майбутнє Авдіївки і Дебальцево. А ті, хто зараз найголосніше кричить про "порушені права угорців в Україні", при такому сценарії буде не менш голосно кричати, що біженців з України їм не потрібно.

На фото: Петер Сійярто (праворуч) та Павло Клімкін (ліворуч)